Макроекономічні показники в системі національних рахунків
Практика макроекономічних розрахунків у будь-якій країні за-стосовує велику кількість показників, які обчислюються за певними правилами. Але оскільки кожна країна певним чином інтегрована в світову економіку, то з метою забезпечення міжнародних порівнянь виникає необхідність застосування єдиних підходів до системи та методології обчислення макроекономічних показників. Ця вимога реалізується за допомогою спеціального міжнародного стандарту — «Системи національних рахунків» (СНР). Вона затверджується ООН і рекомендується всім країнам для практичного використання. Для вивчення ролі СНР як нормативної бази макроекономічного рахівництва слід, передусім, зрозуміти ті методологічні принципи, на які вона спирається. До основних належать такі: 1) продуктивною є будь-яка діяльність, яка приносить дохід її суб’єктам. Цей принцип лежить в основі визначення величини до-ходу, створеного національною економікою, при обчисленні якого беруться до уваги не лише галузі матеріального виробництва, а й га-лузі, які надають послуги (освіта, охорона здоров’я тощо); 2) видатки на виробництво національного продукту дорівнюють доходу, одержаному від його реалізації, або вартість факторів виробництва, спожитих при виготовленні національного продукту, до-рівнює доходам, що їх отримують власники виробничих факторів. Цей принцип лежить в основі економічної рівноваги, до якої еконо-міка постійно тяжіє; 3) економіка перебуває в постійному кругообігу, котрий являє собою безперервний потік перетворень видатків у доходи, а доходів у видатки. Цей принцип лежить в основі економічної динаміки і сві-дчить про те, що доходи є функцією видатків, а видатки залежать від розподілу доходів. СНР спирається на певну систему категорій, за допомогою яких здійснюється облік економічної діяльності в країні. Основні з них — інституціональна одиниця, сектор, економічна операція, рахунок. Національна економіка — це сукупність інституціональних оди-ниць, які є базовою одиницею обліку в СНР. Якщо економічні інте-реси таких інституціональних одиниць зосереджені на території да-ної країни, то їх називають резидентами цієї країни. І навпаки — інституціональні одиниці, економічні інтереси яких зосереджені по-за межами даної країни, щодо неї є нерезидентами. Залежно від фу-нкцій, поведінки та цілей усі інституціональні одиниці-резиденти об’єднуються у відповідні сектори: підприємства (нефінансові); фі-нансові установи; громадські та приватні організації, які обслугову-ють домашні господарства; домашні господарства; зовнішньоеко-номічні зв’язки. Інституціональні одиниці перебувають між собою у певних еко-номічних відносинах. В СНР ці відносини називають економічними операціями. Їх поділяють на три групи: операції з товарами та по-слугами; розподільчі операції; фінансові операції. Облік усіх економічних операцій здійснюється за допомогою пе-вної системи рахунків, у яких економічні відносини між інституціо-нальними одиницями або секторами враховуються на основі прин-ципу подвійного обліку. Це означає, що кожна операція обліковується двічі: на одному рахунку як ресурси (зміни в забов’язаннях), на другому — як їх використання (зміни в активах). Виділяють рахунки внутрішньої економіки та рахунки зовніш-ньоекономічних зв’язків. До першої групи належать сім рахунків: виробництва, утворення доходів, розподілу доходів, використання доходів і капіталу, поточних операцій, операцій з капіталом, фінан-совий рахунок. Друга група включає такі рахунки: поточних опера-цій, операцій з капіталом, фінансовий рахунок. СНР спирається на низку макроекономічних показників, за до-помогою яких вимірюються результати функціонування національ-ної економіки. Первинним таким показником є валовий випуск (ВВ), який відображає повну ринкову вартість усіх товарів та по-слуг, вироблених у країні за певний період. Але найбільше значення серед макроекономічних показників має валовий внутрішній про-дукт (ВВП). За своєю суттю ВВП — це ринкова вартість кінцевої продукції або додана вартість, створена резидентами всередині країни. Кінце-вою продукцією є лише та частка валового випуску, яка спрямову-ється на невиробниче споживання, інвестування та експорт. Це озна-чає, що при обчисленні ВВП із валового випуску має відніматися проміжна продукція, яку використовують для виробництва товарів та послуг і яка прибирає форми матеріальних витрат (МВ). ВВП можна обчислити трьома методами: 1) виробничим методом: ВВП = (ВВ – МВ) + ЧПП, де (ВВ – МВ) — додана вартість усіх галузей економіки, ЧПП — чисті продуктові податки, тобто продуктові податки мінус субсидії; 2) методом доходів (розподільчим): ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + ЧНП, де ЗП — зарплата найманих пра-цівників, ВКП — валовий корпоративний прибуток, ЗД — змішаний дохід, ЧНП — чисті неприбуткові податки, тобто неприбуткові по-датки мінус субсидії; 3) методом видатків (кінцевого використання). ВВП, обчисле- ний цим методом, відображає основну тотожність національних рахунків і є основним предметом макроекономічного аналізу. Тому формулу ВВП за цим методом побудуємо на базі англійської абре- віатури: Y = C + І + G +NX, де Y — валовий внутрішній продукт, С — споживчі видатки, І — валові приватні інвестиції, G — державні закупівлі, NX — чистий експорт, який обчислюється як різниця між експортом (Х) та імпор-том (М), тобто NX = X – M. Спираючись на ВВП, можна отримати чистий внутрішній про-дукт (ЧВП), який обчислюється на основі віднімання від ВВП вар-тості спожитого капіталу, тобто амортизації (А): ЧВП = ВВП – А. Але ВВП не повною мірою відбиває доходи, що їх отримують резиденти кожної країни. По-перше, ВВП не враховує первинні до-ходи, зароблені резидентами країни за кордоном або виплачені не-резидентам. Тому застосовується більш широкий показник — вало-вий національний дохід (ВНД), який крім ВВП враховує ще й чисті первинні зовнішні доходи: ВНД = ВВП + ЧПДз. По-друге, за раху-нок первинних доходів резидентів можуть надаватися трансферти нерезидентам, і навпаки — за рахунок первинних доходів нерезиде-нтів можуть надаватися трансфери резидентам. Цю обставину вра-ховує ВНД наявний (ВНДн), який обчислюється як сума ВНД та чи-стих поточних трансфертів зовнішніх: ВНДн = ВНД + ЧПТз. Важливим показником у системі макроекономічних вимірювань є дохід домогосподарств, тобто особистий дохід (ОД). Він є сумою первинних доходів домогосподарств та їх вторинних доходів, які не зароблені, але отримані внаслідок перерозподілу первинних доходів. ОД визначається за формулою: ОД = (ЗП – ВСФ) +Р + ЧВ + Д + ЗД + СТв + ЧСТз. У цій формулі ВСФ — відрахування від зарплати в соціальні фо-нди, Р — рента, ЧВ — чисті відсотки, Д — дивіденди, ЗД — зміша-ний дохід, СТв — соціальні трансферти внутрішні, ЧСТз — чисті со-ціальні трансферти зовнішні. Проте домогосподарства використовують не весь особистий до-хід, а лише ту його частину, яка залишається після сплати особистих податків. Внаслідок цього формується післяподатковий дохід (DІ), який обчислюється за формулою: DІ = OD – OП. У кінцевому підсумку він розподіляється на споживчі видатки та заощадження: DІ = C + S. Усі макроекономічні показники безпосередньо обчислюються в поточних цінах. Тому рівень та динаміка їх залежать не лише від ре-альних змін в економіці, а й від зміни цін. Щоб розмежувати вплив на ВВП фізичних обсягів виробництва і цін, розрізняють номіналь-ний і реальний ВВП. Перший показник обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах аналізованого року, другий — у по-стійних (незмінних) цінах, тобто в цінах базового року. Спираючись на реальний ВВП, можна обчислити темпи зростання та темпи при-росту виробництва порівняно з базовим роком. Динаміка ВВП, яка викликається лише цінами, вимірюється за допомогою індексів цін. Основними з них є індекс цін ВВП (дефля-тор ВВП); індекс споживчих цін; індекс оптових цін. Спираючись на номінальний ВВП та індекс цін (Р), можна методами дефлювання або інфлювання обчислити реальний ВВП: ВВПр = ВВПн / Р.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Макроекономічні показники в системі національних рахунків» з дисципліни «Макроекономіка»
