Поняття та правовий статус засобів масової інформації в Україні
Питання юридичної регламентації ЗМІ в Україні на сьогодні є надзвичайно актуальним. Це пояснюється передусім відсутністю впродовж багатьох десяти- літь правової бази щодо діяльності вітчизняної преси. Будучи складовою час- тиною авторитарного режиму, журналістика за часів колишнього СРСР у своїй діяльності спиралась на партійні постанови та вказівки, а не на правові докуме- нти, як це прийнято в усіх цивілізованих країнах світу. І лише з проголошенням демократії та гласності з прийняттям у 1990 р. в колишньому СРСР Закону «Про пресу та інші засоби масової інформації» поступово почали розв'язувати- ся нормативні проблеми функціонування журналістики. Важливе значення вони набули в Україні після проголошення її са- мостійності, прийняття Декларації про державний суверенітет України, Акту проголошення незалежності нової держави. Правова регламентація в нашій державі, яка почалася з 1990 р., надала основу для подальшої діяльності ЗМІ в Україні. Важливі положення щодо цього були закріплені в Основному Законі нашої держави - Конституції України, прийнятої на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Так, у статті 15 цього документа підкреслюється, що суспільне життя в нашій державі ґрунтується на засадах політичної, економіч- ної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова. Цензура заборонена. Держава гарантує свободу полі- тичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України. Розвиває ці положення стаття 34 Основного Закону України. В ній підкрес- лено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне ви- раження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберіга- ти, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в іншій спо- сіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтере- сах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я на- селення, для захисту репутації або. прав інших людей, для запобігання розго- лошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторите- ту і неупередженості правосуддя. Парламент нашої держави, спираючись на Конституцію України, Кри- мінальний та Цивільний кодекси, починаючи з 1992 р., прийняв цілу низку спе- ціальних законів стосовно різних галузей діяльності ЗМІ. Серед них - Закони України «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про авторське право і суміжні права», «Про інформаційні агентства», «Про рекламу»,«Про державну таємни- цю», «Про внесення змін і доповнень до положення законодавчих актів Ук- раїни, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і ор- ганізацій», «Про зв'язок»,«Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соці- альний захист журналістів», «Про порядок висвітлення діяльності органів дер- жавної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про науково - технічну інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про видавничу справу», «Про професійних твор- чих працівників та творчі спілки», «Про систему суспільного телебачення і ра- діомовлення України», «Про вибори народних депутатів» тощо. Крім законів України щодо функціонування ЗМІ, розвиток вітчизняної пре- си також визначають й інші документи, нормативні акти, постанови, укази, які приймаються владними структурами, галузевими відомствами та ін. Насампе- ред, це - укази Президента України. Серед них - «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпе- чення широкого доступу до цієї мережі в Україні», «Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності засобів масової інформації, дальшого утвердження свободи слова в Україні», «Про Державний комітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України», «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя», «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності ор- ганів державної влади» та ін. Серед постанов Верховної Ради варто виділити такі:«Про рекомендації уча- сників парламентських слухань "Свобода слова в Україні: стан, проблеми, пер- спективи", «Про підсумки парламентських слухань „Інформаційна політика України: стан і перспективи", «Про парламентські слухання „Суспільство, засо- би масової інформації, влада: свобода слова та цензура в Україні". Важливе значення щодо правового функціонування ЗМІ на сучасному етапі мають також постанови Кабінету Міністрів України. Вони стосуються різних питань діяльності вітчизняної преси -«Про реалізацію статей 14 і 16 Закону України ; ”Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", «Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади», «Про затвердження Типового поло- ження про управління у справах преси та інформації обласної, Севастопольсь- кої міської державної адміністрації і управління преси та інформації Київської міської державної адміністрації» та ін. Неперехідне значення для вдосконалення правових засад діяльності вітчиз- няної преси має також проведення в Україні судово - правової реформи, яка по- чалася з 2001 року і яка спрямована на захист прав людини, забезпечення соці- альної стабільності та режиму законності у державі, що має реалізовуватися ви- ключно засобами правового характеру. Перший етап цієї реформи завершили Закон України «Про судовий устрій України», новий Кримінальний кодекс України та пакет законів України, якими було внесено доповнення та зміни до чинного законодавства і, таким чином, втілено основні найважливіші конститу- ційні вимоги щодо здійснення правосуддя, закріплені як в Основній частині, так і в Перехідних положеннях Конституції України. П'ятого квітня 2001 р. Верховна Рада України прийняла новий Кримінальний кодекс України, що, без перебільшення, стало значною юридичною подією в житті Української дер- жави. Адже цей закон прийнято самостійно вперше за багатовікову нашу істо- рію після «Руської правди» Ярослава Мудрого. Вперше в історії правовідносин у новому Кримінальному кодексі України була введена стаття 171-«Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів».У ній, зокрема, зазначається, що умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів карається штрафом до п'ятдесяти неоподат- кованих мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою, - карається штрафом до двохсот не- оподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років. Об'єктом злочину є суспільні відносини в сфері забезпечення консти- туційних прав громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Об'єктивна сторона злочину відповідно до ст. 171 Кри- мінального кодексу полягає у вчиненні діяння (дії або бездіяльності), спрямо- ваного на перешкоджання, тобто створення перепон законній професійній дія- льності журналістів. Це може бути ненадання інформації, яка не є таємницею (державною, слідчою, комерційною, конфіденційною),або надання недо- стовірної інформації, відібрання записів, зроблених журналістом письмово або за допомогою технічних засобів, знищення або пошкодження таких записів, ви- лучення тиражу друкованого видання без підстави суду про це тощо. Законною слід вважати професійну діяльність журналіста у відповідності з вимогами Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» з наступними змінами. Такою є діяльність журналіста щодо збирання, створення, редагування, підготовки інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації з метою її поширення серед читачів. Належність журналіста до відповідного засобу масової інформації підтвер- джується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим йому ре- дакцією цього друкованого засобу масової інформації. Права та обов'язки жур- наліста встановлені статтею 26 зазначеного Закону. Журналіст несе відповіда- льність у межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконан- ня обов'язків. Порядок і форма журналістського запиту щодо доступу до офіційних до- кументів і надання письмової або усної інформації для ЗМІ, терміни їх розгля- ду, а також характер документів та інформації, що не підлягають наданню для ознайомлення за запитом, інші питання, пов'язані з наданням журналістові ін- формації, визначаються Законом України «Про інформацію». Діяльність журналіста засобу масової інформації без державної реєстрації цього засобу є незаконною, так само як і діяльність журналіста після припинен- ня державної реєстрації засобу масової інформації в порядку, встановленому законом (за рішенням засновників або рішення суду). Кваліфікований вид злочину відповідно до ст.171 Кримінального кодексу - переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою. Пе- реслідуванням є умисні дії, спрямовані на ущемлення особистості (наприклад, публічна образа, рекомендація не приймати особу на роботу, не надавати житло тощо).Формою переслідування може бути застосування погроз або насильства. В таких випадках матиме місце сукупність злочинів, передбачених ст.171 та відповідними статтями (їх частинами) Особливої частини Кодексу, що передба- чають відповідальність за злочини проти життя та здоров'я особи. У разі застосування службовою особою насильства щодо журналіста або на- стання тяжких наслідків її дії підлягають додатковій кваліфікації за статтею 365 («Перевищення влади або службових повноважень») нового Кримінального ко- дексу України. Верховна Рада України, виходячи з пріоритету загальнолюдських цінностей, загальновизнаних принципів міжнародного права, 10 грудня 1991 р. прийняла Закон «Про міжнародні договори», згідно з яким укладені й належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять нині невід'ємну части- ну національного законодавства України. Таким чином, громадянам нашої дер- жави тепер надана можливість захищати свої права, застосовуючи міжнародні норми у такому ж порядку, який передбачений для норм національного законо- давства. Це, передусім, документи ООН - Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Конвенція про свободу асоціацій і захист права на організацію та ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття та правовий статус засобів масової інформації в Україні» з дисципліни «Комунікаційна політика в діяльності державного службовця»
