Комунікаційні системи епохи формування глобального суспільства
Провідною ланкою у глобалізаційних змінах є розвиток глобальних кому- нікацій. Його головним наслідком є те, що включеність, практично, кожної лю- дини у світові події, вже стала буденним фактом. Найпростішим і найтипові- шим проявом цього є те, що ми щоденно виступаємо свідками, а у певній мірі і співучасниками усіх значущих подій, які відбуваються у світі. Емоційна приче- тність людини до того, що відбувається у її країні, на Близькому Сході, у Бра- зилії, в Чечні або Югославії, можливість обмінятися думками та висловити свою точку зору сусідам по планеті посилює сприйняття нею глобалізації як повсякденної реальності. Для України пріоритетність досліджень глобальних комунікаційних проце- сів обумовлюється тим, що, по - перше, необхідно об'єктивно оцінити місце, яке вона займає у системі глобальних комунікацій, по - друге, в умовах вибору стратегій розвитку суспільства та напрямів його виходу із соціально - економічної кризи активне включення у світові комунікаційні процеси виступає потужним засобом подолання технологічного відставання і виходу на рівень передових країн світу, по - третє, у ситуації пошуку самоідентичності країні вкрай важливо виробити власну концепцію інформаційного розвитку, переду- мовою розробки якої є теоретичний аналіз концепцій інформаційного розвитку інших країн та світових тенденцій у цій сфері. Крім того, для успішної реаліза- ції національних програм розвитку комунікацій потрібен грунтовний аналіз міжнародних документів, що регулюють сферу глобальних комунікацій, та вра- хування їх надбань. Необхідність дослідження глобальних комунікацій зумовлена сучасними проблемами як формування світової комунікаційної мережі, так і розвитком внутрішніх комунікаційних процесів в країні. Вона також визначається сучас- ними проблемами зовнішньополітичних відносин та необхідністю прийняття управлінських рішень щодо розвитку комунікацій на державному рівні. Погляд на світ як на певну цілісність був притаманний суспільствознавцям щонайменше від часів середньовіччя. Однак глобалізація як самостійна тема дослідження виникає майже одночасно у дослідженнях культури та економіч- них зв'язків у післявоєнний період. Трохи пізніше глобалізаційна тематика міг- рує у політологію і соціологію. Серед провідних західних дослідників глобалі- зації - Р. Робертсон, К. Дойч, М. Маклюен, Дж. Неттл, Е. Гідденс, І. Валлерс- тайн, С. Лаш, Д. Уррі, Д. Харві, У. Бек, М. Фергюссон, Д. Мартін, Д. Белл, Т. Стоньєр. Сучасна українська політична думка приділяє глобальним питанням зрос- таючу увагу. Суттєво вони розглядаються у фундаментальних працях науковців Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України (Ю. Пахо- мов, С. Кримський, Ю. Павленко, О. Білорус, Ю. Мацейко, О. Зернецька ). Велику роботу у цьому напрямі ведуть представники інших наукових центрів, зокрема, Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Спеціально ця проблема розглядається у монографіях Л. Губернського, А. Москаленка, Є. Макаренко та ін. Окреме міс- це посідають теоретико - політологічні роботи В. Бебика і Є. Камінського, культурологічні праці І. Хижняка, творчий доробок С. Кравченка, О. Гончарен- ка, А. Філіпенка, Д. Лук'яненка, Г. Почепцова, В. Іванова, О. Письменницького та ін. Розвиток теорії масових комунікацій пройшов ряд етапів: а) дискурс пропа- ганди, який домінував під час та після Першої світової війни і означав, що за- соби масової інформації відстоюють та пропагують на світовій арені військові та торгівельні інтереси найбільш впливових сил; б) після Другої світової війни пануючим був дискурс “вільного потоку інформації”, сенс якого полягав у то- му, що власники медіа можуть працювати у будь-якій точці світу, а на практиці означало концентрацію більшості світових медіа ресурсів та медіа капіталу у розвинутих країнах; в) наступним був дискурс залежності від колишніх імпе- ріалістичних сил у мові, культурі, освіті і ЗМІ, до яких призвела ситуацію “ві- льного потоку інформації”; г) після розпаду СРСР складається новий дискурс вільного ринку, в основі якого лежить ідея нового світового порядку, де домі- нуючою стає влада транснаціональних корпорацій, яка перевершує навіть владу національних держав, а ринок медіа розгортається, в основному, у сфері супут- никових технологій. Якісно нові умови вироблення, обробки, зберігання та передачі інформації з необхідністю поставили питання нових регулятивних рамок для них. Виник ці- лий комплекс проблем, серед яких були абсолютно нові, раніше не регульова- ні, ні на національному, ні на глобальному рівні; а також вже знайомі пробле- ми, яки повинні були тепер розглядатись у новому технологічному та політич- ному контексті. Зокрема, технологічні нововведення зробили застарілими пра- вові концепції власності та свободи інформації. Глобальні комунікації відкривають нові можливості забутим та недопредс- тавленим верствам світової спільноти. Вони кидають виклик традиційним сус- пільствам з їх односторонніми, спрямованими зверху вниз системами циркуля- ції інформації. Уряди стикаються з викликом глобалізації та появою широких міжнародних перспектив через інтенсивне використання супутників для передачі різноманіт- них даних, міжнародне телебачення та інші чисельні потоки інформації, яка ві- льно циркулює глобальними мережами, не звертаючи уваги на кордони і обме-жуючи можливості існування національних монополій. Цей процес корелюєть- ся із зникненням замкненості національних територій, розмиванням політичних кордонів та сприяє появі нових прав, пов'язаних із використанням інформацій- них технологій. У світовій системі влада концентрується у власників інформації. Збільшу- ється важливість міжнародних відносин у сфері культури та ідеології, утвер- джуються альтернативні моделі міжнародних відносин та міжнародної комуні- кації. Інформаційний потенціал отримує переваги над економічним капіталом і навіть військовими ресурсами. Його характерними ознаками є менша приму- совість, менша наявність і в той же час більша корпоративність. Кращі перспективи мають ті країни, уряди яких активно проводять політику включення в глобальні ринки комунікацій, надають пріоритети інноваційним стратегіям розвитку аудіовізуальних комунікацій та індустрії програмних про- дуктів. Новітні інформаційні технології спроможні зробити більш ефективним сам державний апарат та розподіл ресурсів в державі, а політику уряду - від- критою й прозорою для громадян.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Комунікаційні системи епохи формування глобального суспільства» з дисципліни «Комунікаційна політика в діяльності державного службовця»
