ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ
Під час вивчення даної теми необхідно звернути увагу на те, що малі підприємства орієнтовані переважно на масового спожи-вача, найбільш залежні від впливу конкуренції і схильні до банк-рутства. Така тенденція має враховуватися державою. У період становлення малих підприємств, звичайно, необхідна державна фінансова підтримка, розрахована на стимулювання ді-лової активності, розширення обсягів виробництва. Підтримка розвитку малого бізнесу з боку держави здійснюється двома шляхами: 1) фінансова допомога у формуванні первісного капіталу для створення малих підприємств; 2) забезпечення сприятливих умов для розвитку діючих малих підприємств. Фінансову підтримку малого підприємництва в Україні можна поділити на два основні напрями: пряма і непряма. Пряма фінансова підтримка здійснюється через такі форми: надання субсидій, субвенцій, формування державних фондів, створення спеціалізованих фінансових установ. Субсидії — це фінансова допомога держави за рахунок коштів бюджету на фінансування капітальних укладень, які необхідні для розвитку економіки держави, але не вигідні для підприємства. Субвенції — фінансова допомога держави місцевим органам влади для фінансування конкретних об’єктів. Підлягає повернен-ню у випадку її нецільового використання. Фінансове забезпечення програм підтримки малого підприєм-ництва здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі коштів одержа-них від приватизації державного майна та інших джерел фінансу-вання, приватних та іноземних інвестицій. Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємництва визначається у видатковій частині Державного бюджету України. Розпорядником цих коштів є Державний комі-тет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Передбачається, що органи державної влади та місцевого само-врядування можуть виділяти для підтримки малого підприємниц-тва кошти в розмірі не менше 0,5 % річних доходів відповідних бюджетів. Інший напрям державної фінансової підтримки розвитку під-приємництва має непрямий характер. Він поступово витісняє ва-желі прямого адміністративного впливу. До основних форм дер-жавної фінансової підтримки підприємництва належать: подат-кові знижки (або повне звільнення від податків); податкові піль-ги; прискорена амортизація; знижки на науково-дослідні роботи; знижки на витрати, пов’язані з підготовкою кадрів для підприєм-ницької діяльності та ін. Зазначені форми державної підтримки тією чи іншою мірою використовуються в Україні і зарекомендували себе як ефективні та гнучкі важелі державної допомоги, які мають здебільшого не-дискримінаційний характер. Доступним джерелом фінансування малого підприємства є надання урядом гарантій повернення позик у разі неплатоспро-можності малих підприємств. Це зменшує ризик для позикодавця і усуває головну перешкоду на шляху надання позик малим під-приємствам. Але для функціонування такої системи фінансування необхід-на відповідна банківська система з визначеним капіталом. На жаль, кредитних джерел для малого підприємництва в Україні практично немає. Головна причина цього — незадовільний стан економіки: спад виробництва, інфляція, нестабільність у регулю-ванні фінансової і банківської діяльності. Таким чином, банки в Україні не є джерелом кредитування малих підприємств і задовольняють лише незначну частину дію-чих підприємств. Водночас в Україні існує три потенційно доступні джерела одержання фінансових ресурсів для малого підприємництва: · Український фонд підтримки підприємництва; · Український державний фонд підтримки селянських (фер-мерських) господарств; · Державний інноваційний фонд України. Основними завданнями фонду підтримки підприємництва є: 1. Сприяння реалізації державної політики розвитку підприємництва шляхом залучення й ефективного використання фінан- сових ресурсів на поворотній і безповоротній основі, фінансу-вання цільових програм та проектів, часткової сплати відсотків за надані підприємцям кредити установами банків. 2. Співробітництво з міжнародними іноземними та українськи-ми фінансовими установами з питань розвитку підприємництва. 3. Участь у реалізації міжнародних договорів у частині фінан-сового забезпечення розвитку підприємництва в Україні. Для реалізації основних завдань фонду використовуються кош-ти, передбачені Державним бюджетом України на фінансову під-тримку підприємництва. Ураховуючи незначний розмір коштів, які були в розпоря-дженні фонду, він не став дійовим інструментом у політиці фі-нансової державної підтримки підприємництва і розвитку конку-ренції. З метою активізації підприємницької діяльності селянських (фермерських) господарств, зокрема шляхом створення ними підприємств із заготівлі, переробки, зберігання, реалізації сільсь-когосподарської продукції, виробництва будівельних матеріалів та розвитку інших ринкових структур агросервісу, розпоряджен-ням Кабінету Міністрів України було утворено Український дер-жавний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств. Основна мета діяльності цього фонду — забезпечення реалізації державної політики підтримки селянських (фермерських) госпо-дарств, створення стабільних фінансових умов для становлення та розвитку конкурентного приватного селянського сектору еко-номіки в Україні. Кошти фонду поповнюються щорічно через Державний бюджет і спрямовуються на розроблення проектів відведення земельних ділянок, відшкодування частини витрат, пов’язаних із сплатою відсотків за користування позичками бан-ків та на інші потреби, передбачені статутом фонду. Іншим джерелом фінансової державної підтримки малого під-приємства є Державний інноваційний фонд України. Кошти Де-ржіннофонду формуються за рахунок бюджетних асигнувань, обов’язкових відрахувань підприємств, а також добровільних внесків юридичних та фізичних осіб. Одержання підприємством пільгової позички на 1—1,5 року за інноваційним проектом дає змогу підприємству оновити ос-новні засоби, провести технологічне переоснащення виробницт-ва для випуску наукомісткої продукції, для заміни імпортної продукції. Важливою формою державної фінансової підтримки малого підприємництва є пільгове оподаткування. Скорочення податко-вих пільг значно послабили ділову активність у сфері малого підприємництва, спричинило значне зменшення кількості ново-утворених та діючих малих підприємств. Загальновизнано, що основним регулятором економіки будь-якої держави є податкова система, яка може або стимулювати розвиток виробництва та залучати інвестиції, або стримувати ді-лову активність. Податкова система сьогодні неадекватна умовам перехідної економіки і не забезпечує ефективного розв’язання проблем роз-витку економічних реформ. Внесені останнім часом деякі зміни до податкової системи дещо послаблюють податковий тиск на товаровиробників, роз-ширюють їхні можливості для збільшення внутрішніх нагрома-джень і оплати праці. Проте суттєвих зрушень у формуванні податкової системи в напрямі стимулювання підприємницької діяльно- сті ще немає. Аналіз процесу ринкових перетворень в Україні свідчить, що недосконала система оподаткування і відсутність цілеспрямованої послідовної фінансової підтримки підприємниц-тва — основні перепони на шляху формування ринкового сере-довища держави, розвитку малого підприємництва. Це викликає необхідність розроблення та реалізації дійової політики держав-ної фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва. З метою удосконалення державної фінансової підтримки під-приємницької діяльності необхідно передбачити такі заходи: 1. Удосконалення кредитної політики, а саме організація дер-жавних кредитних установ з метою пільгового кредитування під-приємницької діяльності. 2. Удосконалення податкової політики, тобто створення спри-ятливого податкового клімату для суб’єктів малого підприємниц-тва, зокрема для тих, котрі здійснюють діяльність у пріоритетних напрямах. 3. Подальше вдосконалення прямої фінансової підтримки з боку держави, а саме: фінансування за рахунок бюджетних коштів державних, галузе-вих та основних регіональних програм підтримки малого підпри-ємництва; залучення коштів місцевих бюджетів для фінансуван-ня регіональних програм розвитку підприємництва, цільових проектів; забезпечення умов для створення і діяльності недержав-них фондів підтримки підприємництва; заохочення громадських об’єднань, фінансових організацій до надання коштів на підтрим-ку розвитку малого підприємництва за пріоритетними напрямами тощо. Таким чином, податкова система і фінансово-кредитна полі-тика мають бути спрямовані на стимулювання розвитку малого підприємництва, реально допомагати у створенні нових фірм, відкритті бізнесу громадянами-підприємцями. Реальна фінансова допомога малому підприємництву сприятиме не лише його ста-новленню, тобто появі нових суб’єктів господарювання, а має бу-ти спрямована також на забезпечення його фінансової самостій-ності, на створення сприятливих умов розвитку на національному і світовому ринку. Неефективність нині діючої системи державної фінансової підтримки розвитку малого підприємництва полягає в тому, що заходи у сфері державної політики розвитку малого підприємни-цтва розроблюються і затверджуються на рівні Кабінету Мініст-рів України і не мають правової та юридичної сили, оскільки правові засади та гарантії підприємництва, основні обов’язки громадянина, у тому числі й підприємця як фізичної особи ви-значаються виключно законами України. Крім того, неефективність державної підтримки розвитку ма-лого підприємництва зумовлена недосконалістю, незавершеністю організаційної побудови комплексної дійової системи, спрямова-ної перш за все на фінансове і ресурсне забезпечення розвитку малого підприємництва. В окремих випадках механізм функціо-нування системи державної підтримки малого підприємництва неадекватний реальному стану внутрішнього та зовнішнього се-редовища малого підприємництва. Для усунення зазначених не-доліків необхідно, щоб система державної підтримки малого під-приємництва відповідала тим завданням, які має розв’язувати держава, підняти її на якісно нові концептуально-програмні па-раметри і затверджуватися на законодавчому рівні. Слід зауважити, що суб’єктам малого підприємництва нада- ється пільговий кредит за рахунок кредитів Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР). Для отримання пільгового кре-диту суб’єкти малого підприємництва надають спеціальній комі-сії комерційного банку, якому дозволено кредитування за раху-нок коштів ЄБРР, розрахунки щодо використання кредиту і роз-мір прибутку від його використання. Надані розрахунки мають відповідати таким вимогам: 1. Дотримання оптимального співвідношення між власними і запозиченими коштами. Як правило, власних коштів мале під-приємство повинно мати не менше 30 % загальної потреби у фінансових ресурсах. 2. Мале підприємство повинно бути кредитоспроможним. З цією метою визначаються відповідні фінансові коефіцієнти, які характеризують фінансовий стан малого підприємства. 3. Забезпеченість кредиту. 4. Мале підприємство обов’язково має бути приватним під-приємством. 5. Наявність кредитного договору, укладеного між малим під-приємством і комерційним банком. Комерційний банк, якому дозволено здійснювати кредитуван-ня за рахунок коштів Європейського банку реконструкції і розвит-ку проводить аналіз господарської діяльності малого підприємст-ва, звертаючи увагу на кредитоспроможність цього підприємства, оскільки комерційний банк бере на себе ризик неповернення ви-даного кредиту. Відповідно до домовленості з Європейським банком реконст-рукції і розвитку комерційний банк, який надає кредит суб’єкту малого підприємництва, повинен відповідати таким вимогам: 1. Комерційний банк обов’язково має бути приватним. 2. Мати ліцензію Національного банку України на проведення операцій з іноземною валютою. 3. Чітко дотримуватися вимог, які передбачені угодою, що укладається між комерційним банком і Національним банком України; надавати фінансові звіти для перевірки міжнародним аудиторам. 4. Підтримувати співвідношення між внесеним капіталом і ак-тивами комерційного банку (4 % на початку отримання кредиту і 8 % на період повернення кредиту). Причинами відмови у наданні кредиту суб’єктові малого під-приємництва можуть бути: 1) незадовільний поточний фінансовий стан суб’єкта малого підприємництва ; 2) незадовільне управління малим підприємством; 3) відсутність належного контролю за використанням кредит-них ресурсів; 4) непридатна технологія і організація виробництва. Отриманий суб’єктом малого підприємництва кредит має бути цільовим, а саме: використовуватися на довгострокове фінансу-вання засобів виробництва та оборотного капіталу; фінансування експертних контрактів, імпортних технологій; кредитування орен-ди основних засобів. Водночас кредит не надається на такі заходи: покриття зо-бов’язань малого підприємства комерційному банку; фінансу-вання житлових програм; укладення в цінні папери. Мінімальний розмір кредиту становить 50 тис. доларів, мак-симальний — 2,5 млн доларів. Строк повернення кредиту залежить від того, на які заходи ви-користовується кредит. Зокрема, у разі використання кредиту на фінансування експортно-імпортних поставок строк повернення кредиту встановлений у межах 6—12 місяців; за умови кредиту-вання засобів виробництва строк повернення кредиту — 5 років. Відсотки за користування кредитом встановлюються на рівні маржі комерційного банку, який надає кредит. Вивчаючи питання зарубіжного досвіду щодо державної фі-нансової підтримки розвитку малого бізнесу, слід звернути увагу, що в багатьох державах світу існують спеціальні державні органи управління та підтримки малого бізнесу. Зокрема, у США — Ад-міністрація малого бізнесу; у Японії — Національна адміністра-ція малого бізнесу; у Канаді — Міністерство у справах малого бізнесу; у Росії — Державний комітет Російської Федерації з під-тримки розвитку малого підприємництва . Для здійснення державної підтримки в зазначених державах діє спеціальне законодавство, яке врегульовує комплекс питань підтримки малого підприємництва. У США, наприклад, державна підтримка розвитку малого підприємництва реалізується, головним чином, у вигляді дота-цій, прямих позик та гарантій (як правило під гарантією уря-ду), тобто гарантується компенсація майже всієї суми боргу в разі неплатоспроможності малого підприємства (до 90 % суми кредиту). Державне гарантування кредитів здійснюється за участю коштів бюджету (насамперед у випадку банкрутства малого підприємства), а також коштів приватних фінансових установ. Недержавне гарантування кредитів здійснюється за двома ва-ріантами: перший — у гарантуванні беруть участь приватні фі-нансові установи, а гарантують комерційні банки або страхові компанії. У другому випадку гарантія надається товариством взаємного гарантування. У Німеччині мета державної підтримки малого та середнього підприємництва — підвищення ефективності та конкуренто- спроможності цього сектору економіки. Фінансова допомога малим та середнім підприємствам надається за такими напрямами: · надання позик на розширення, реконструкцію, придбання і створення підприємств; · фінансування участі в капіталі великих підприємств; · довгострокове інвестування або збереження робочих місць; · поручительство перед кредитними товариствами; · інвестиційна допомога в проведенні енергозберігаючих за-ходів; · стимулювання впровадження передової технології, під-вищення кваліфікації кадрів, охорони навколишнього середо-вища; · субсидіювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Малі і середні компанії фінансуються у Німеччині трьома ба-нками: «Кредитний банк відродження», «Дойче-банк», «Берлинер індустрібанк». У Німеччині обмежуються абсолютні розміри по-зик, що надаються малим фірмам. Для дрібних виробників їхня межа становить — 600 тис. марок; у роздрібній торгівлі — 700 тис. марок; в оптовій торгівлі — 900 тис. марок; у промис- ловості — 1 млн марок. При цьому держава гарантує кредитній установі повернення 80 % наданої позики. Отримання одного виду фінансової допо-моги не виключає отримання інших. У Росії державна підтримка малого підприємництва спрямо-вана на забезпечення таких умов, за яких суб’єкти підприємниць-кої діяльності мають можливість розгорнути свою діяльність як повноправні учасники ринкової економіки. Закон РФ «Про державну підтримку малого підприємництва в Російській Федерацїї», який визначає загальні положення щодо державної підтримки і розвитку цього сектору економіки, вста-новлює форми і методи державного стимулювання та регулю-вання діяльності суб’єктів малого підприємництва. Для кожної з зазначених країн характерні загальні риси під-тримки та розвитку малого підприємництва, а саме: 1. Наявність спеціальних правових актів, що визначають мету державної політики і регулюють комплекс питань державної під-тримки підприємницької діяльності. 2. Розвинута система спеціалізованих урядових закладів та ор-ганізацій з державним або змішаним капіталом, які забезпечують скоординоване виконання комплексу завдань щодо підтримки підприємництва, зокрема малого. 3. Розроблення і реалізація системи державних програм фінан-сового, технологічного, інформаційного, консультаційного, зовнішньоекономічного, кадрового сприяння малому підприємництву. 4. Асигнування програм підтримки малого підприємництва з бюджетів різних рівнів, створення стимулюючих податкових ін-струментів, використання різноманітних форм і методів фінансу-вання, створення спеціалізованих фінансових, кредитних, стра-хових та інвестиційних інструментів, залучення приватних кре-дитів та інвестицій у сферу малого підприємництва шляхом дер-жавних гарантій, страхування тощо. 5. Орієнтація на непрямі форми підтримки малого підприєм-ництва, які не гальмують вплив ринкових механізмів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент у малому бізнесі»
