Вихідним положенням для визначення поняття фінансової стратегії є розуміння того, що фінансова стратегія малого підпри-ємства має розглядатися в комплексі з питаннями інвестиційного розвитку малого підприємства і фінансування найприйнятнішого для малого підприємства інвестиційного проекту, тобто фінансо-ві рішення, звичайно, виділяються у дві групи: інвестиційні та рішення щодо фінансування. Інвестиційні рішення дають змогу визначити фінансові ресурси, які необхідні для здійснення накреслених планів. Розроблення рішення передбачає фінансове оці- нювання і вибір найприйнятнішого інвестиційного проекту. Слід зазначити, що інвестиційні рішення спрямовані на те, щоб визна-чити, які проекти прийнятні для малого підприємства і які фінан-сові ресурси необхідні для його фінансування. Рішення щодо фі-нансування інвестиційного проекту пов’язані з вибором оптималь-ного співвідношення між внутрішніми і зовнішніми джерелами коштів. Внутрішнім джерелом фінансування інвестиційного про-екту є нерозподілений прибуток. Якщо нерозподіленого прибут-ку недостатньо, тоді необхідно вишукувати грошові кошти ззов-ні. Для малого підприємства зовнішні надходження грошових коштів значно обмежені порівняно з великим виробництвом. За-звичай малі підприємства забезпечують розвиток виробництва за рахунок власних коштів. Розмір власних коштів залежатиме від рівня очікуваного прибутку та частки прибутку, який буде спря-мований на сплату дивідендів. Фінансова стратегія малого підприємства охоплює: 1) формування фінансових ресурсів та стратегічне управління ними; 2) розроблення пріоритетних напрямів та зосередження зусиль на їх виконанні, маневрування та використання резервів у проце-сі виробництва; 3) створення та підготовку стратегічних резервів; 4) відповідність фінансових дій економічному стану та мате-ріальним можливостям підприємства; 5) визначення головної загрози з боку конкурентів та розроб-лення заходів щодо усунення цієї загрози. Завданнями фінансової стратегії малого підприємства є: 1) дослідження характеру та закономірностей формування фі-нансових відносин у ринкових умовах господарювання; 2) розроблення умов для підготовки можливих варіантів фор-мування фінансових ресурсів малого підприємства та дій фінан-сового менеджера у випадку нестійкого фінансового стану під-приємства; 3) забезпечення малого підприємства фінансовими ресурсами, необхідними для господарської діяльності в майбутньому; 4) забезпечення ефективного вкладання тимчасово вільних грошових коштів малого підприємства з метою одержання мак-симального прибутку; 5) розроблення заходів, спрямованих на виведення малого підприємства з кризової ситуації. Важливою частиною фінансової стратегії малого підприємст-ва є розроблення внутрішніх нормативів з застосуванням практи-ки зарубіжних компаній. Фінансова стратегія малого підприємства розроблюється з урахуванням ризику неплатежів, коливань інфляції та інших не-передбачених обставин. Фінансова стратегія малого підприємст-ва має відповідати виробничим завданням і в разі необхідності коригуватися та змінюватися. Для обґрунтування правильної фінансової стратегії малого підприємства необхідно визначити ряд показників. У господарській практиці значного поширення набув коефі-цієнт віддачі на власний капітал, який визначається за фор- мулою:
З цього відношення видно, що мале підприємство може збільшу-вати віддачу на власний капітал шляхом збільшення норми при-бутку від реалізації продукції, покращення використання основ-них засобів і оборотних активів та збільшення фінансового важе-ля. Застосовуючи метод абстракції фінансовий менеджер може визначити вплив кожного чинника на показник віддачі на влас-ний капітал. Інший показник, який використовується в розробці фінансової стратегії малого підприємства — коефіцієнт ефективності вико-ристання нерозподіленого прибутку, який визначається за фор-мулою:
З цієї формули видно, що нарощування власного капіталу за-лежить від рівня віддачі на власний капітал та коефіцієнта реін-вестицій. Віддача на власний капітал, у свою чергу, залежить від ефектив-ності використання активів та рентабельності. При цьому один і той самий кінцевий результат може бути досягнутий за різних сполу-чень рентабельності. Водночас високий ступінь ефективності вико-ристання активів може супроводжуватися низьким рівнем рентабельності і навпаки, високий рівень рентабельності може бути досягну-тий за відносно невисокої швидкості обороту активів. Третій показник являє собою фінансовий важіль, який показує залежність власного капіталу від залученого капіталу і визнача- ється за формулою:
де Фв –фінансовий важіль; Зк — залучений капітал; Вк –власний капітал. З формули видно, що чим більше залученого капіталу, тим вищий ефект фінансового важеля. Але ефект фінансового важеля значною мірою залежить від диференціала фінансового лівери-джу, який визначається у вигляді різниці між рентабельністю ак-тивів і процентними ставками за користування запозиченими коштами. Якщо мале підприємство не використовує залучений капі-тал, то ефекту фінансового важеля не буде. Відсутність ефекту фінансового важеля або низький його рівень на практиці компен-сується за рахунок підвищення коефіцієнта реінвестицій. Під час вивчення даної теми необхідно звернути увагу на роз-роблення пропозицій щодо формування фінансової стратегії ма-лого підприємства. Пропозиції щодо формування внутрішньої фінансової страте-гії малого підприємства розроблюються по об’єктах та складових внутрішньої фінансової стратегії в трьох варіантах з кількісною оцінкою пропозицій і їхнього впливу на структуру балансу мало-го підприємства. Мета пропозицій — вивести мале підприємство з кризового фінансового стану. Кількісна оцінка фінансового стану підприєм-ства при виконанні пропозицій щодо фінансової стратегії за всіма варіантами вказує на можливість виходу підприємства з кризово-го фінансового стану. Під час розроблення пропозицій насамперед слід з’ясувати, чи сталися за аналізований період зміни, що стосуються основних засобів і вкладень, грошових коштів, дебіторської заборго-ваності в активі балансу та джерел власних коштів, кредитор-ської заборгованості в пасиві балансу. Після цього визначаєть-ся фінансова стійкість малого підприємства відношенням вла-сного капіталу до валюти балансу. Якщо коефіцієнт фінансової стійкості 0,3 і менше, то фінансова стійкість підприємства ви-значається як кризова. Основними складовими елементами фінансової стратегії ма-лого підприємства є: 1) оптимізація основних засобів та оборотних активів; 2) зважена політика у сфері цінних паперів; 3) оптимізація готівкових та безготівкових розрахунків; 4) оптимізація розподілу прибутку; 5) оптимізація податкових платежів; 6) ефективна зовнішньоекономічна діяльність малого підпри-ємства. Для реалізації наведених пропозицій щодо фінансової страте-гії малого підприємства вишукуються джерела доходів. Найреальнішим джерелом доходів малого підприємства для здійснення інвестицій є прибуток, отриманий від збільшення об-сягу реалізації продукції. При цьому інвестиції будуть виправда-ні в тому випадку, якщо величина очікуваного прибутку переви-щуватиме величину інвестицій. Другим джерелом доходу для здійснення інвестицій є знижен-ня витрат у разі заміни одного виробництва на інше, ефективніше. При цьому слід ураховувати кон’юнктуру ринку збуту вироблю-ваної продукції. Третє джерело фінансування інвестицій — це кошти, які мале підприємство може отримати після реалізації устаткування, строк експлуатації якого закінчився. Таким чином, мале підприємство може мати кілька джерел фі-нансування інвестицій. Завдання фінансового менеджера полягає в тому, щоб визначити приблизно час надходження і розмір грошо-вих коштів, порівняти їх з витратами та часом їх здійснення. Витрати, пов’язані з будь-яким інвестиційним проектом, мож-на поділити на три групи: 1. Початкова вартість проекту. 2. Витрати на модернізацію устаткування в період дії даного проекту. 3. Витрати на експлуатацію обладнання. З метою визначення розміру витрат, фінансовому менеджеру необхідно залучити спеціалістів з технології виробництва, марке-тингу для складання необхідних прогнозів. Існують різні способи оцінювання відносної привабливості ін-вестиційних проектів. Найпоширеніший спосіб — це зіставлення коефіцієнтів ефективності. Коефіцієнт визначається за формулою:
де Ке — коефіцієнт ефективності інвестиційного проекту; Чп — чистий прибуток за період експлуатації проекту; t — строк експлуатації устаткування; І — сума інвестицій. Слід зазначити, що при визначенні коефіцієнта ефективності сума амортизаційних відрахувань включається в суму чистого прибутку. Коли прибуток від інвестицій за час дії проекту пере-вищує витрати, то проект вважається прийнятним. Якщо фінан-совому менеджеру треба вибрати один з кількох проектів, то пе-ревагу має той проект, у якого найвищий показник коефіцієнта ефективності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ФІНАНСОВА СТРАТЕГІЯ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА» з дисципліни «Фінансовий менеджмент у малому бізнесі»
