Головна ідея геп-менеджменту полягає в тому, що розмір та вид гепу мають відповідати прогнозам зміни відсоткових ставок і робо-чому циклу, а також загальним принципам розвитку економіки. Як відомо, в економічному циклі вирізняють чотири основні стадії роз-витку: зростання (підйом); пік; зниження ділової активності (спад); найнижча точка циклу (рис. 7.1). На ранніх стадіях економічного зростання геп має бути додатним, оскільки очікується підвищення ставок. Далі розмір гепу зменшують, подовжуючи строки проведен-ня активних операцій і скорочуючи строки виплат за пасивами. У стадії піку слід перейти до від’ємного гепу, що дасть змогу зафіксу-вати ставки за активами на рівні піку, а скорочення строків за паси-вами дозволить зменшити відсоткові витрати. На ранніх стадіях спаду, коли очікується зниження відсоткових ставок, геп має бути від’ємним. На подальших стадіях спаду потрібно поступово перейти до додатного гепу, скоротивши строки надходжень за активами і подовживши строки виплат за пасивами. Додатний геп зберігається і в разі досягнення найнижчої точки циклу, коли ставки за пасивами фіксуються на найнижчому рівні і скорочується тривалість прове-дення активних операцій, завдяки чому згодом можна буде реінвес-тувати активи під вищу ставку.
Рис. 7.1. Цикл зміни відсоткових ставок на ринку Зауважимо, що прогнози не справджуються негайно: зміни ставок досягаються не відразу. Якщо напрямок руху відсоткових ставок може бути передбачений правильно, то час зміни та розміри спрогнозувати важко. Застосування стратегії гепу потребує достатньої тривалості відсоткових циклів, аби вистачило часу скористатися перевагами. Реальне життя не дає банкам необмеженої гнучкості у виборі джерел фінансування та напрямків кредитування. Фінансові ринки ще далекі від досконалості, а позичальники дедалі частіше складають прогнози, які збігаються з банківськими. Досвід показує, що концепція циклу відсоткових ставок набагато простіша в теорії, але не завжди підтверджується дійсними коливаннями ставок протягом ділового циклу, тривалість якого, до того ж, важко виміряти. Той факт, що рух відсоткових ставок та ринку облігацій важко спрогнозувати, переконливо довела практика, але все ж таки ці зміни виявились більш передбачуваними, ніж коливання ринку акцій. Отже, геп-менеджмент на практиці має ряд істотних недоліків. Розглянемо їх докладніше. 1. Навіть нульовий геп не гарантує повного захисту від ризику, оскільки ставки за активами та зобов’язаннями можуть змінюватися по-різному. У періоди економічного підйому ставки за активами зростають швидше, ніж ставки запозичення. Під час спаду зниження ставок за зобов’язаннями випереджає відповідні зміни у ставках за активами. У цілому ставки за активами мають тенденцію змінюва-тися швидше, ніж ставки за зобов’язаннями, а між моментами зміни ставок існує розрив у часі (лаг). 2. Методи управління гепом потребують наявності точного та надійного прогнозу мінливості відсоткових ставок, який є необхід-ною умовою ефективного застосування розглядуваного підходу. Во-дночас абсолютно точний прогноз зміни всіх параметрів ставки — напряму, швидкості та розміру — отримати неможливо. Дві основні характеристики відсоткових ставок — мінливість і непередбачува-ність — значно ускладнюють використання стратегії гепу у процесі управління банком. 3. Ефективність управління кумулятивним гепом значною мірою залежить від правильності вибору часових інтервалів. Нелегко ви-значити момент, коли конкретні види активів та зобов’язань мають бути переоцінені. Крім того, вибір планових періодів, протягом яких проводиться балансування активів і пасивів, чутливих до змін став-ки, досить суб’єктивний, що може призвести до несприятливих нас-лідків, коли окремі статті балансу потрапляють у проміжки між пе-ріодами переоцінювання. 4. Перехід від додатного гепу до від’ємного, і навпаки, потре-бує певного часу. Проте банки не завжди мають у своєму розпорядженні фінансові інструменти та механізми, які б дозволили зроби-ти це швидко. Отже, ефективність застосування геп-менеджменту знижується. Перелічені недоліки значно ускладнюють процес управління ге-пом і збільшують ризик фінансових втрат, тому більшість банківсь-ких менеджерів у процесі управління відсотковим ризиком застосо-вують методи штучного хеджування — проводять операції з похідними фінансовими інструментами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРОБЛЕМИ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ГЕП-МЕНЕДЖМЕНТУ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
