Метод «аналізу дохідності клієнта» базується на врахуванні всіх взаємостосунків із конкретним клієнтом. Оцінюючи всі складові до-хідності, особливу увагу приділяють розрахунку прибутковості тих видів операцій, які здійснюються клієнтом у цьому банку. Такий метод потребує точного обліку всіх доходів та витрат, пов’язаних із кожним клієнтом, і застосовується насамперед для кредитування ве-ликих компаній, які мають постійні та різноманітні зв’язки з бан-ком. Визначення ціни кредиту за таким методом має на меті зни-ження кредитної ставки нижче від загальноприйнятого рівня для заохочення найвигідніших клієнтів. Доходи банку від операцій з клієнтом включають відсотки та комісійні за проведення кредитних, валютних, факторингових, лізи-нгових та інших операцій, за надання трастових, консультативних, інформаційних послуг. Витрати, пов’язані з клієнтом, складаються із заробітної плати банківських працівників, які його обслуговують, витрат на вивчення кредитної документації, на ведення, перевірку та обробку рахунків. Якщо різниця між доходами і витратами щодо суми кредиту перевищує середню норму прибутковості банку, то ставка за кредитом може бути знижена. Метод аналізу дохідності клієнта має певні недоліки: складність, громіздкість, необхідність розробки докладної звітності за доходами та витратами з обслуговування кожного клієнта. Часто аналіз дохід-ності включає консолідовані дані не лише самого позичальника, а також і його дочірніх компаній, найбільших акціонерів та вищого керівництва. З розширенням спектра пропонованих банком послуг метод дедалі ускладнюється і потребує застосування автоматизова-них систем обліку та аналізу. Але такий підхід до управління кредит-ними ставками може бути корисний для виявлення найприбуткові-ших клієнтів і видів банківських послуг та операцій. Крім методів визначення кредитної ставки вартість кредиту за-лежить і від обраної системи встановлення та нарахування відсотків за позикою. Відсоткові ставки за кредитами можуть бути фіксовані, якщо вони визначаються в момент видачі кредиту і лишаються не-змінними протягом всього періоду кредитування, або плаваючими, тобто такими, що переглядаються періодично зі зміною базової ста-вки. Коли відбувається загальне зниження ставок на ринку, для бан-ку вигіднішою є фіксована ставка за кредитами, а в разі зростання ставок — плаваюча. У банківській практиці використовують три основні системи на-рахування відсотків: Ё американська — база 360 днів і 30 днів у кожному місяці; Ё англійська — база 365 (366) днів (фактична) і фактична кіль-кість днів у кожному місяці; Ё європейська — база 360 днів та фактична кількість днів у кож-ному місяці. У кредитному договорі обов’язково фіксується обрана система нарахування відсотків та правила встановлення ставок (фіксована чи плаваюча).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕТОД «АНАЛІЗУ ДОХІДНОСТІ КЛІЄНТА»» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
