- Суми, які вносяться до бюджету у зв’язку з перевищенням фонду оплати праці. У Російській Федерації витрати роботодавця на персонал класифікуються за трьома групами: 1. Витрати на оплату праці. 2. Виплати соціального характеру. 3. Витрати, що не належать ні до фонду заробітної плати, ні до виплат соціального характеру [3, с. 588-589]. Зміст елементів витрат аналогічний структурі витрат на персонал, що використовується в Україні за винятком однієї позиції. У Росії до витрат роботодавця на персонал включаються дивіденди по акціях, виплати по облігаціях і паях, чого немає в Україні. Структура витрат на персонал у ФРН за більшістю позицій збігається з українською, але є й відмінності. У Німеччині до сукупних витрат роботодавця на персонал відносять зокрема: - Відрахування на користь профспілок. - Витрати на раду підприємства та на виробничі збори. - Витрати на аналіз і спостереження за ринком робочої сили. - Витрати на вербування, відбір та вивільнення кадрів. - Особливі витрати на кадрово-економічне господарство (заводський журнал, плакати, фільми тощо) та деякі інші [4, с. 594-595]. Джерелами інформації для розрахунку витрат на персонал є первинна документація з обліку особового складу працівників, використання робочого часу, обліку виробітку та заробітної плати, розрахунків з робітниками і службовцями по заробітній платі, обліку касових операцій тощо. В економічно розвинутих країнах Заходу праця для роботодавця коштує недешево. Величина основних і додаткових витрат на персонал у розрахунку на одного середньостатистичного працівника за рік еквівалентна вартості трьох нових легкових автомобілів середнього класу [5, с. 303]. При цьому заробітна плата становить близько половини загальних витрат на персонал, обчислених у грошовій формі. На одному з великих німецьких підприємств це співвідношення має такий вигляд (у процентах) [5, с. 297]: - основні витрати на персонал (заробітна плата) - 100; - додаткові витрати на персонал відповідно до законодавчих приписів і тарифних угод - 59; - добровільні соціальні витрати підприємства - 50. Таким чином на 100 одиниць фактично виплаченої зарплати підприємство додатково витрачає 109 одиниць, з них на добровільні соціальні витрати – 50 одиниць. У складі добровільних соціальних витрат становлять: - витрати на забезпечення працівників у старості - 51,8%; - грошові виплати - 25,5%; - вартість соціальних послуг - 9,0%; - вартість навчання і підвищення кваліфікації - 11,0%; - інші витрати - 2,7%. Додаткові та добровільні соціальні витрати з часом зростають швидше, ніж заробітна плата. Це змушує економічні підрозділи, служби персоналу підприємств дуже ретельно планувати і обґрунтовувати кожну статтю витрат на персонал, складати кошториси усіх виробничих витрат для кожного структурного підрозділу (місця утворення витрат) і суворо контролювати витрачання ресурсів у межах кошторису.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Податки, що відносяться до витрат на робочу силу» з дисципліни «Менеджмент персоналу»
