Світовий ринок технологій структура, особливості, сучасні тенденції
Світовий ринок технологій –може бути охарактеризований як сукупність міжнародних ринкових відносин його суб’єктів з приводу комерційного використання прав власності на його об’єкти (продуктивні технології, технології процесів і управління). Об’єктивними передумовами глобального розвитку і прискорення руху технологій в сучасних умовах є: 1) становлення інформаційно-технологічного укладу суспільного розвитку; 2) зростання пріоритетності порівняно із тріадою факторів виробництва (капіталу, праці, природних ресурсів) четвертого фактора - інноваційного підприємництва, який спрощено визначається як технологічний; 3) підвищення вимог світового співтовариства до мінімізації технологічного і антропологічного впливу на навколишнє середовище. Світовий ринок технологій є неоднорідним за своєю структурою і включає чотири сегменти: 1. Ринок патентів і ліцензій. 2. Ринок науково і технологічно ємної продукції. 3. Ринок високотехнологічного капіталу. 4. Ринок науково-технологічних спеціалістів. Структуру світового ринку технологій утворюють інституційні елементи, які опосередковують рух і взаємодію світових технологій. До інституціональних елементів світового ринку технологій відносять: § об’єкти (продукти чи процеси, носії технологій); § суб’єкти (юридичні чи фізичні особи, які проводять операції з об’єктами); § комерційний та некомерційний трансферт технологій; § форми трансферту та правового захисту інновацій і технологій (патенти, ліцензії, ноу-хау, лізинг, франчайзинг, копірайт); § канали трансферту і дифузії інновацій і технологій: торгівля інноваційними продуктами, ліцензійна торгівля, науково-технічне і інформаційне співробітництво і ін. Об’єктами світового ринку технологій є безпосередньо самі технології, поняття яких трактується неоднозначно: 1) як наукові методи реалізації практичних завдань; 2) як сукупність прийомів, способів обробки й переробки різних середовищ. Поняття “технологія” може характеризуватися як система інноваційно-ресурсних процедур створення нових продуктів і процесів. В міжнародних документах ООН поняття технологія трактується як: 1) набір конструкторських рішень, методів і процесів виробництва товарів і надання послуг; 2) матеріалізований об’єкт, наприклад, обладнання, машини та ін. За основними науково-технічними і ринковими характеристиками, технології поділяються на: ъ продуктивні (продукують освоюють базові і вдосконалювальні інновації, забезпечують формування окремої галузі з випуском новітньої науково-технічної продукції). ъ мінливі (продукують і освоюють вдосконалювальні інновації на основі радикальних, потребують створення окремих виробництв різноманітної новітньої продукції і активних досліджень на останніх стадіях життєвого циклу) ъ стабільні (продукують і освоюють модернізовані інновації як допоміжний засіб підвищення конкурентоспроможності традиційної продукції низьконаукоємних галузей поряд із факторами ціни, якості, маркетингу). Об’єктами-носіями технологій є природні, виробничі і суспільні фактори. Вони можуть існувати, як в уречевленій так і в неуречевленій формах. До перших відносять переважну більшість номенклатури товарної продукції виробничої сфери в міжнародній торгівлі. Ці товари є матеріальними носіями втіленої в них технології продукту. Об’єкти світового ринку технологій – товари, класифікуються згідно розробленого ЮНКТАД коефіцієнту технологічної місткості торгівлі, який зазначений як відношення витрат на дослідження і розробки до загальної величини витрат на виробництво товарів і торгівлю ними. Об’єкти представлені в неуречевленій формі є результатами інтелектуальної (невиробничої) діяльності і є нематеріальними носіями різних видів технологій. Такі об’єкти можна класифікувати за внутрішньою цілісністю на: § позаринкові (інформаційні масиви, знання, досвід і навики, що набуваються в ході досліджень і можуть передаватися через навчання, стажування, при обміні і міграції спеціалістів); § потенційно-ринкові (патенти, ноу-хау, науково-технічна документація, управлінський консалтинг); § ринкові (патентні і безпатентні ліцензії, інжиніринг, лізинг, франчайзинг, наукові послуги, підготовка персоналу). На світовому ринку технологій функціонують суб’єкти всіх структурних рівней: к мікрорівень - університети, наукові заклади, бізнес-центри, венчурні фірми, індивідуальні інноватори; к мезорівень – ТНК, національні компанії, науково-технологічні комплекси (технологічні і дослідницькі парки, які є провідними впроваджувачами і патентувальниками інновацій); к макрорівень – державні і національні науково-технічні системи, які забезпечують функціонування і розвиток світового ринку технологій; к мегарівень – міждержавні утворення і інтеграційні угрупування, в межах яких зосереджуються зусилля на окремих напрямках НТП; к метарівень – міжнародні організації, включаючи ООН, які забезпечують технічне сприяння країн, що розвивають і формують світового ринку економічно-безпечних технологій. Найбільш вагому роль на усіх сегментах світового ринку технологій відіграють такі країни як: 1) США; 2) Японія; 3) Великобританія; 4) Німеччина; 5) Франція. На їх долю припадає 60% міжнародного технологічного обміну. В цілому на індустріальні країни припадає близько 90% світового ринку технологій, а на долю країн, що розвиваються – 10%. Галузева структура сучасного світового ринку технологій характеризується розподілом: 19% - електротехнічна і електронна промисловість; 18% - машинобудування; 17,5% - хімічна промисловість; 10,2% - транспортне машинобудування. Особливості світового ринку технологій, які склалися на сьогоднішній день: 1) підвищення інтелектуалізації процесів виробництва і економіки в цілому; 2) посилення ролі і впливу ТНК, які забезпечують спільне використання результатів НДДКР материнськими і дочірніми компаніями, що впливає на більшу міру розвину тості світового ринку технологій над національним; 3) монополізація міжнародного ринку технологій через зосередження та контроль крупних досліджень в ТНК; 4) підвищення технологічного розриву між різними раїнами, що впливає на ступінчату структуру світового ринку технологій: а) високі технології обертаються між промислово-розвинутими країнами (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія та ін.) б) низькі (морально застарілі) і середні (традиційні) технології промислово розвинутих країн є новими для країн що розвиваються і колишніх соціалістичних країн. Досить часто технології, які передаються розвинутими країнами погано адаптуються до умов приймаючих країн, оскільки вони не мають необхідної інфраструктури і висококваліфікованого персоналу (наприклад, технології, які створюються в розвинутих країнах, - трудо- і ресурсоємні, але капіталозберігаючі; технології країн що розвиваються – трудозберігаючі, але ресурсо- і капіталоємкі. 5) світовий ринок технологій має специфічну нормативно-правову базу свого функціонування – Міжнародний кодекс поведінки в області передачі технологій; а також міжнародні органи регулювання, як Угода Всесвітньої торгової організації з аспектів прав на інтелектуальну власність (ТРІПС), Комітет з передачі технології Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), Координаційний комітет з контролю за експортом (КОКОМ), Нарада спеціалістів з безпеки і технології (СТЕМ).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Світовий ринок технологій структура, особливості, сучасні тенденції» з дисципліни «Інноваційний менеджмент»
