Стратегія і тактика в керуванні операційною системою
Стратегія операційної системи є однією зі складових частин загальної стратегії підприємства. Специфіка стратегії операційної системи полягає в: 1) об’єкті керування; 2) процедурах формування стратегічних пріоритетів; 3) організаційній побудові стратегії операційної системи. Стратегія операційної системи не може бути головним чинником у виборі цілей і пріоритетів бізнесу. Вона має, певним чином, допоміжний характер відносно загальної стратегії. Така її особливість, як прив’язка до зовнішніх критеріїв, завжди повинна співвідноситися з внутрішніми критеріями системи. На відміну від загальної, операційна стратегія не позв’язана безпосередньо з чинниками довгострокових змін зовнішнього середовища. Операційна стратегія вимагає, щоб вся система була розумно ізольована від випадкових коливань і похибок зовнішнього середовища. Чинники зовнішнього середовища — довгострокові тенденції розвитку, що детермінують, бізнесу — впливають на операційну 133
О. М. Сумець Основи операційного менеджменту
систему опосередковано — через цілі і механізми загальної стратегії бізнесу. Особлива роль операційної стратегії полягає в тому, що мінімально необхідна довгострокова стабільність функціонування операційної системи є необхідною умовою побудови загальної стратегії. Стратегія операційної системи може розглядатися як особлива зона стратегічних пріоритетів (ринкові, організаційні тощо). Операційна система не може відповідати за планування і реалізацію інновацій, істотні зміни в ринковій орієнтації фірми (хоча вона не заперечує таких процесів). Критерій успішної роботи — не інновації, а розумна стабільність. У деяких видах бізнесу інноваційна і фінансова сторони перетинаються, але це не означає відсутність згаданого вище розрізнення критеріїв. Ця обставина істотно ускладнює критерії керування і потребує від керівника особливих прийомів і методів керування операційною системою. Стабільність операційної системи як базисна стратегія породжує ряд приватних практичних розходжень у порівнянні із загальною стратегією бізнесу. 3.3.1 Організація стратегії операційної системи Часовий обрій операційної стратегії завжди менше тимчасового обрію загальної стратегії на величину ∆t (різниця між мінімально необхідним терміном стабільності операційної системи і періодом приходу істотних інновацій). Керівник не може забезпечити одночасно і високу технічну ефективність операційної системи, і вимогу її зміни. З погляду практичного керування, найкраще максимально розтягнути в часі процес змін, аби не втратити керованості операційною системою. Але занадто тривале затягнення цього процесу може набрати характеру необоротного погіршення системи. 134
Розділ 3 Методичні основи проектування операційних систем
Мистецтво керівника полягає в тому, щоб віднайти баланс між мінімально необхідною стабільністю системи і її зміною. Практично ця вимога реалізується завдяки формуванню двох груп стратегічних повноважень: 1) базисні повноваження операційної системи передаються першому заступникові; 2) повноваження, пов’язані з ухваленням рішення на зміну ціною зниження поточної ефективності, залишаються за першим керівником. Під формулюванням стратегії операційної системи розуміється її розбиття на дві підгрупи цілей — стабільні і мінливі. Практична організація стратегії вимагає двох різних типів менеджменту. За вертикальної системи організації повноважень переважають контрольні, планові і нормативні функції. Завданням організації стратегії є додержання умов оптимізації чи мінімізації даних функцій. Кількість і зміст контрольних функцій у рамках операційної стратегії мають бути наближені до мінімально необхідного (тобто до такого, що гарантує зберігання керованості операційною системою). Головне в стратегії операційної системи — не її підконтрольність, а її керованість — реальна досяжність цілей системи. Система може бути абсолютно підконтрольною, але некерованою; система може бути керованою, але містити в собі непідконтрольні процеси (наприклад, ті, що належать людському чиннику, який практично надає керівникові широке поле для майстерного керування людьми і процесами). Вибір між чіткою відповідністю посадового розкладу реальної кваліфікації і професійної підготовки працівників, з одного боку, і бажаністю і корисністю включення в систему працівників із творчими здібностями, з іншого — є прерогативою керівника. Операційна система в авангард виводить першу частину цього завдання. 135
О. М. Сумець Основи операційного менеджменту
Творчий компонент є необхідною передумовою стабільності операційних функцій за умов поточних флуктуацій (коливань). Стратегія операційної системи формулюється і затверджується як складова частина загального стратегічного плану. Тому жодне завдання операційної стратегії не може вступати в пряме протиріччя з хоча б однією умовою і метою загальної стратегії. Процес змін включає варіанти критеріїв і корекцію управлінської структури. Особлива складність даної ситуації для організації керування полягає у виникненні двох рівнобіжних вертикалей; нова вертикаль — це особливі повноваження першого керівника. Найчастіше це призводить до зсуву первинної вертикалі на один рівень униз. Виникнення нової вертикалі вимагає ще і певного горизонтального зв’язку між двома вертикалями. У результаті виникає варіант проектної, або матричної, структури керування. Її характерною рисою є феномен подвійного підпорядкування. Такого роду структура є навряд чи не єдиноприйнятною в керуванні системою, що змінюється. Але в той же час така структура породжує управлінські конфлікти, оскільки суперечить принципу єдиноначальності. А це спричинює перетинання зон відповідальності, що породжує невизначеність повноважень. Усе це обов’язково знижує поточну ефективність керування, тому інноваційні управлінські структури слід розглядати як тимчасові, що обов’язково демонструються після завершення змін. 3.3.2 Тактика керування операційною системою Тактика є способом поточної організації управлінських функцій з метою забезпечення поетапної і поточної реалізації стратегії операційної системи. З іншого боку, тактика — безпосереднє організаційне відтворення основної технології операційної системи. 136
Розділ 3 Методичні основи проектування операційних систем
Якщо в стратегії системи ми опосередковано стикаємося з довгостроковими чинниками зміни зовнішнього середовища, то в тактиці цей зв’язок виявляється вже як двічі опосередкований. Тактика керування операційною системою будується, насамперед, на чітких критеріях стабільності і рівноваги системи. Головну роль відіграють критичні параметри операційної системи. Крім того, тактика ще будується і на регулярному — неперервному відстежуванні потенційно критичних параметрів операційної системи. Повноваження тактичної ланки керування дозволяють їй самостійно реагувати на відхилення, що виникли. У випадку, якщо цих повноважень бракує, інформація оперативно передається на вищий рівень керування. Взаємна обумовленість стратегії і тактики керування операційною системою містить у собі ще і такий істотний аспект, як розриви і розбіжність. У загальному випадку, швидше за все, не існує абсолютно достатніх методик і процедур взаємного перекладу стратегічних і тактичних цілей і завдань. У протилежному випадку не існувало б проблеми спаду поточної ефективності операційної системи. У випадку істотних змін операційної системи завдання керівника включають: 1) виявлення можливості розриву між двома рівнями — стратегічним і тактичним; 2) його управлінську інтерпретацію; 3) планування і використання мінімально необхідних заходів профілактики негативних наслідків цього розриву. До негативів тут слід віднести необґрунтоване поширення тактичних критеріїв і процедур на стратегічний рівень або пряме підпорядкування стратегічних обов’язків тактичному рівневі керування операційною системою. 137
О. М. Сумець Основи операційного менеджменту
3.3.3 Стратегічні і тактичні рішення операційного менеджменту в керуванні операційною системою Операційний менеджер, за положенням, знаходиться біля джерел формування мети і стратегії операційної системи й ефективного управління її ресурсами. І, природньо, опрацювання ефективної операційної стратегії залежить від «гарних» стратегічних і тактичних рішень операційного менеджера. У даному випадку стратегічні рішення мають тенденцію до довгостроковості, а тактичні — до короткочасності, тобто їх можна істотно змінювати, трансформувати, модифікувати за досить короткі періоди. Тому варто виділити окремо рішення стратегічного і тактичного рівнів, що для зручності сприйняття можна представити схемою (рис. 3.9). Рішення в галузі конструкції товару націлені на процес виробництва і встановлюють, як правило, межі витрат і якості продукції. Структура і зміст процесу відображають реальні можливості виробництва товару в прив’язці до технології, виконавців і ресурсу. Вибір місця розташування операційної системи для випуску товарної продукції або надання послуг визначає успіх місії всієї організації. Людські ресурси є також одним з основних компонентів стратегії, що визначають одержання необхідного товару чи послуг і є практично найдорожчою частиною системи. Поставка. Рішення щодо поставок (що поставляти, куди і як — невід’ємна складова життєвого циклу операційної системи, товару і, природньо, споживача). У розрізі тактичних рішень тактика керування запасами розглядається у світлі задоволення потреб замовника, виробничих розкладів і формування людських ресурсів — «високоякісного» персоналу. 138
Розділ 3 Методичні основи проектування операційних систем
Галузь стратегічних рішень Конструкція товару Конструкція та зміст процесу Вибір розташування
Галузь тактичних рішень КОМПОНЕНТ И С Т Р А Т Е Г І Ї Запаси Складання розкладів Керування якістю Технологія Надійність та ремонт обладнання
І
Т А К Т И К И
Людські ресурси Постачання
ОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Забезпечення місії організації
Рис. 3.9 Склад стратегії і тактики операційного менеджменту
Складання розкладів. Від рішень у цій галузі залежать і функціонування операційної системи, і задоволеність споживача (ринку). Рішення з керування якістю обов’язкові для визначення необхідної споживачеві якості товару, а, отже, і для вибору відповідної технології. Технологія в плані тактичних рішень є головною ознакою в одержанні товару, підготовці ресурсів і персоналу, формуванні витратної частини організації. 139
О. М. Сумець Основи операційного менеджменту
Рішення в плані надійності і ремонту, в основному, мають прийматися для досягнення бажаного рівня надійності і ремонту технічних засобів операційної системи. Для цього особливо необхідні плани для виконання і контролю надійності і профілактичних дій щодо ремонту технічних засобів. Проте всі ці заходи (див. рис. 3.9) в галузі стратегічних і тактичних рішень, природньо, не можуть описати комплексу роботи і занять операційних менеджерів для ефективного функціонування операційної системи з метою повного досягнення мети організації. На практиці операційним менеджерам потрібно бути готовими і до прийняття рішень у зовсім невизначеній і непередбачуваній ситуації.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Стратегія і тактика в керуванні операційною системою» з дисципліни «Операційний менеджмент»
0
