Уперше проблему вибору місця розташування підприємства (далі виробничої операційної системи) за допомогою моделювання запропонував німецький вчений і підприємець А. Вебер у 1909 році. При вирішенні цієї проблеми Вебер виходив з наступних посилок: а) територія однорідна, тобто для усіх можливих місць розміщення підприємства діють рівні умови; б) істотним моментом для ухвалення рішення є винятково витрати на транспортування продукції, що виробляється на підприємстві; в) транспортні витрати строго пропорційні відстані переміщення продукції. Математична інтерпритація проблеми розміщення виробничої операційної системи на той час була поставлена наступним 111
О. М. Сумець Основи операційного менеджменту
чином. Були задані n пунктів реалізації або закупівель Pi з координатами (xi, yi). Віддалення цих пунктів (Pi) від шуканого місцеположення S з координатами (xi, yi) складає ri. При цьому задані об'єм α i транспортуємих між S і Pi вантажів і постійні транспортні витрати с на одиницю відстані і на одиницю об'єму вантажу. Необхідно знайти місцеположення S(xi, yi), при якому транспортні витрати були б мінімальними: C =c
∑αi,ri → min. i=1
n
(3.9 а)
Відповідна відстань ri в місці перетину координат (xi, yi) за теоремою Піфагора складе:
ri =
(x − xi )2 + (y − yi )2.
(3.9 б)
Звідси можна виразити транспортні витрати як функцію координат (xi, yi) місцеположення S: C (x, y ) = c
∑ α i ⋅ ( x − x i )2 + ( y − y i ) 2 . i=1
n
(3.9 в)
Звісно ці витрати повинні бути мінімізовані. Рішення цієї задачі, тобто визначення координат (xi, yi) місцеположення S виробничої операційної системи здійснюється за допомогою обчислення частинних похідних. Тут потрібно вказати, що оптимум функції С(хі, уі) можна визначити лише приблизно. І це пояснюється тим, що в цільовій функції по Веберу враховується тільки один фактор — транспортні витрати. Як бачимо при постановці завдання проектування операційної системи в якості умовно незалежної структури використовується спершу модель топологічної оптимізації. Її вхідні параметри розглядаються як «умовно незалежні» від чисельності вихідних параметрів, приміром, кількості продукції, що 112
Розділ 3 Методичні основи проектування операційних систем
випускається, виду «надаваних» послуг тощо. Коректність прийнятих допущень випливає з їхнього тимчасового характеру, тому що в процесі ітераційної реалізації всієї маси моделей припущення замінюються обумовлено-явними обмеженнями. У процесі топологічної оптимізації вирішуються питання, пов’язані з чинниками: а) зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування операційної системи (тополого-ресурсні); б) організаційно-управлінського плану; в) фінансового характеру. 3.2.1.1 Тополого-ресурсні чинники Однією з основних передумов проблеми розміщення операційної системи є локалізація ресурсів. Дане завдання може бути описане наступними групами чинників, прийнятих залежно від суті обмежень, що накладаються на систему. 1. Функціонування операційної системи припускає її оптимальне наближення до точок концентрації найважливіших ресурсів. В ідеалі система повинна знаходитися в тій точці простору, де сумарна відстань до ресурсів є мінімальною. У цьому випадку проблема може розглядатися як окремий випадок транспортної проблеми. Граничними умовами оптимальної системи виступають питомі витрати, позв’язані з підготовкою і доставкою кожного виду ресурсів. Дане обмеження, по суті, є своєрідним оптимізаційним вирішенням питання вибору відстані між точкою дислокації операційної системи і місцем перебування ресурсів. Тому важливим моментом для операційного менеджера є врахування функції, що визначає відстань. У геометричному розумінні відстань є предметною функцією, визначеною для будь-яких двох точок х и у в просторі Rn з такими трьома властивостями: 113
О. М. Сумець Основи операційного менеджменту
а) L(х, у) = 0, L(х, у) > 0, х ≠ у; б) L(х, у) = L(х, у); в) L(х, у) = L(х, у) + L(х, z). Як бачимо, третя властивість є узагальненням відомої нерівності трикутника. Тому прикладом функції, що визначає відстань, є L ( x, y ) =
(3.10)
∑ (x i=1
n
i
− yi ) 2 = < X − Y , X − Y > ,
(3.11)
де < Х – Y, X – Y > — середнє від випадкової величини; Х = (х1, х2, х3, …, хn)Т; Y = (у1, у2, у3, …, уn)Т. Тут індекс «Т» позначає транспонування. Представлена функція (3.11) визначає евклідову відстань між двома точками Х та Y у просторі Rn. Аналітична геометрія і математика надають й інші можливості для використання функцій L(х, у). Так, в якості інших прикладів пошуку відстані наведемо такі функції: L( X , Y ) =
∑ (x i =1
n
i
− yi )
(3.12)
і
L( X , Y ) = max xi − yi . 1≤i≤n
(3.13)
Варто вказати на широке застосування відстані, яка визначається функцією
1 , (3.14) 2 де М — позитивно визначена симетрична (n + n)-матриця. L(X,Y) = < X – Y, M(X – Y) > 114
Розділ 3 Методичні основи проектування операційних систем
На рис. 3.3 позначені точки в просторі R2, які розташовані на рівних відстанях від початку для L(x, y), заданих відповідно рівняннями (3.11)–(3.14). Додатково до вирішення проблем загального менеджменту розглянемо найпростіший приклад визначення відстані для завдань оптимізації: нехай операційна система повинна «обслуговувати» n складів споживачів i-го сегмента ринку. За умови доставки продукції на склад (в магазин) по прямій відстань буде визначена (а в деяких випадках оптимізована) за відповідним рівнянням (3.11). У цьому випадку прямою відстанню до операційної системи є окружність, показана на рис. 3.3а. x2 x'=x''= x'''= x IV xIV x''' x' x'' x1 x x' IV
x2 x'= x''=x'''= x IV
x'''
x''
x1
а) x2 x' xIV
б) x2 x'=x''= x'''= x IV xIV x1 x''' x' x'' x1
x'= x''= x'''=xIV x'' x'''
в)
г)
Рис. 3.3 Графіки розташування точок, рівновіддалених від початку, що відповідають чотирьом по-різному визначеним відстаням 115
О. М. Сумець Основи операційного менеджменту
В іншому випадку, якщо продукція транспортується уздовж доріг, що утворюють прямокутну сітку, треба буде використовувати рівняння (3.12), а точки, що знаходяться на рівних відстанях від операційної системи, розташуються, як показано на рис. 3.3б. Аналогічно розглядаються приклади визначення відстаней і для випадків, представлених на рис. 3.3 в, г. 2. Оскільки операційна система певним чином організовує свої функції в часі, то у процесі вирішення питань оптимізації враховується й інший чинник: усі ресурси повинні бути доставлені на вхід операційної системи у визначеному часовому інтервалі: t 1 < t x < t 2. Початок функціонування операційної системи визначається моментом найбільш пізньої доставки ресурсу. Тому одним з методів вирішення завдання розміщення є метод мінімального запізнення, тобто вибір такої точки розміщення операційної системи, для якої найбільш повільна (проблемна доставка ресурсу буде гарантована у заданий інтервал. Вирішення оптимізаційного завдання, описаного другим обмеженням, можна розглядати на прикладі пошуку точки, що знаходиться на найкоротшій відстані від заданих трьох точок — трьох видів ресурсів, один із яких є «проблемним» у плані транспортування. Узагальнюючи це завдання, розглянемо пошук точки О (точка розташування операційної системи) у просторі Rn, що знаходиться на найкоротшій загальній «відстані» від заданої безлічі N точок К1, К2, …, КN простору Rn. Узагальнивши відповідним чином поняття відстані, сформулюємо наше завдання розміщення операційної системи. 116
Розділ 3 Методичні основи проектування операційних систем
Розглянемо відомий двомірний випадок задачі з n = 2 і N = 3. За даних умов ОС відстань за умови t1 < tx < t2, t2 < tx < t3 буде визначатися К3 К2 звичайною евклідовою довжиною. Такого роду пошук Рис. 3.4 Геометрична зазначеної точки в площині, інтерпретація задачі Ферма загальна відстань якої від трьох точок у тій же площині є мінімальною, був запропонований ще в ХVII столітті французьким математиком Ферма італійському фізикові Торрічеллі при використанні геометричних похідних (рис. 3.4). У той же час цим простим завданням ілюструється і поняття подвійності рішення, пов’язаного з прямим (тобто вихідним) варіантом. Зв’язок між прямим і двоїстим рішенням представляє для операційних менеджерів великий інтерес, особливо при розв’язанні завдань програмування як лінійного, так і нелінійного плану. Тому дуже важливо розглядати цей окремий випадок (див. рис. 3.4) прямого рішення. Позначимо координати К1, К2, К3 заданих точок через (хi, уi), де i = 1, 2, 3. Координати обчислюваної точки ОС (розташування операційної системи) позначимо через (х, у). Сума відстаней від ОС до Ki (i = 1, 2, 3) визначиться як цільова функція мінімізації, що задовольняє умову t1 < tx < t2, t2 < tx < t3: Ф ( x, y ) =
К1
∑ L ( x, y ) , i i =1
3
(3.15) (3.16) 117
де Li (x, y) = (x − xi ) 2 + ( y − yi ) 2 .
О. М. Сумець Основи операційного менеджменту
У цьому випадку, якщо ОС не збігається з жодною з заданих точок К1, К2, К3 (у протилежному випадку одна з відстаней Li у рівнянні (3.17) перейшла б у нуль), коефіцієнти обчислювальної точки повинні відповідати рівнянням: 3 ∂Ф x − xi = O= ∂х i=1 Li (3.17) 3 ∂Ф y − yi = O= ∂y i=1 Li Систему рівнянь (3.17) приведемо до вигляду
∑ ∑
∑ i=1 2
2
x − xi x − x3 =− ; Li L3 y − yi y − y3 =− . Li L3
∑ i=1
(3.18)
Оскільки (х – хі)2 + (у – уі)2 = L2 , то система рівнянь може i бути подана як
Через те, що чисельник лівої частини рівняння (3.19) є скалярним добутком вектора ОС·К1 і ОС·К2, то
1 cos ∠K1 ⋅ OC ⋅ K2 = − , 2 де ∠K1 ⋅ OC ⋅ K 2 є кут у точці ОС, утворений трикутником К1ОСК2 і дорівнює 120°. Використовуючи властивості симетрії, одержимо ∠K1 ⋅ OC ⋅ K 2 = ∠K 2 ⋅ OC ⋅ K3 = 120°.
На перший погляд здається, що таке розуміння вимагає, щоб прямі, що з’єднують обчислювальну точку з заданими, утворюва118
Розділ 3 Методичні основи проектування операційних систем
ли кути в 120°. Однак цю точку не завжди можна знайти. Так, це відбувається, коли один з кутів трикутника, утвореного заданими точками, більший за 120° (у цьому випадку ОС збігається з однією з заданих точок). Можна також припустити, що задані три точки розташовані так, що існує точка ОС як така, коли прямі, що з’єднують її з заданими точками, утворять кути в 120°. Знайдена при цьому точка розміщення операційної системи є не тільки взагалі стаціонарною, а це дійсно оптимальна точка. Даний приклад з геометричним тлумаченням є лише одним з методів визначення оптимальної точки розміщення операційної системи в топологічному розумінні залежно від перебування «проблемних» ресурсів. Крім того, вирішення даної проблеми може бути доповнено і вибором частини відстані, на якій вигідне використання для доставки «проблемного» ресурсу автомобільним транспортом і частини відстані — для використання іншого, приміром, залізниці. Розглянемо також постановку завдання, користуючися геометричними поданнями П.Ф. Фільчакова. Нехай дві залізничні станції А та В розташовані на l км одна від одної. У точку М «проблемний» ресурс для операційної системи можна доставити зі станції А або по прямій (відрізок АМ) автотранспортом або залізницею до станції В, а звідти автотрасою (рис. 3.5). При цьому залізничний тариф (ціна перевезення 1 т на 1 км) складає m грн., завантаження-розвантаження обходиться в k грн. (за 1 т) і тариф автотранспорту — n грн. (n > m). Операційному менеджерові потрібно визначити «зону впливу» залізничної станції В, тобто ту, в яку дешевше доставляти ресурс зі станції А змішаним способом: залізницею і потім автошляхами. Вирішення можна представити у такий спосіб. Вартість доставки 1 т сировини по шляху АМ складає САМ = ra · n , де ra = АМ. 119
(3.20)
О. М. Сумець Основи операційного менеджменту
У ra a А l
М rb В Х
Рис. 3.5 Ілюстрація до вирішення завдань вибору відстані транспортування ресурсів різними видами транспорту
По шляху АВМ вартість доставки СABM = l · m + k + rв · n. (3.21)
Одержавши рівняння (3.20) і (3.21), необхідно вирішити подвійну нерівність ra · n >, < l · m + k + rв · n (3.22)
і визначити, як розподіляться точки на площині (х, у), у які дешевше доставляти ресурс першим чи другим шляхом. Для рішення (3.22) знайдемо рівняння лінії, що утворить границю між цими двома зонами (геометричне місце точок, для яких обидва шляхи «рівновигідні»): ra · n = l · m + k + rв · n. Звідси маємо, що (3.23)
ra − rв = 120
l⋅m+ k = const . n
(3.24)
Розділ 3 Методичні основи проектування операційних систем
Очевидно, лінією розподілу є гіпербола (див. рис. 3.5). Для всіх зовнішніх точок цієї гіперболи більш вигідний перший варіант, а для внутрішніх — другий. Тому гіпербола й окреслить «зону впливу» станції В. Друга частина гіперболи окреслить «зону впливу» станції А (ресурс доставляється зі станції В). Знайдемо параметри нашої гіперболи. Її велика вісь
2a =
l⋅m+ k , n
(3.25)
а відстань між фокусами (якими є станції А та В) у даному випадку 2з = l . Таким чином умова можливості рішень, обумовлена співвідношенням а < з, буде
l>
k , n>m. n−m
(3.26)
Третім етапом оптимізації другого обмеження t1 < tx < t2, t2 < tx < t3 є визначення терміну доставки ресурсу різними видами транспорту (у даному випадку — автомобільним і залізничним). Для розрахунку терміну доставки вантажу застосовуються формули табл. 3.3. У формулах табл. 3.3 використовуються наступні символи: tп.к. — час на початково-кінцеві операції, доба (година); L — відстань перевезення, км (миля); Vзн, Vрн — норма пробігу залізничного вагона або судна за добу, км (миля); tз.дод, tр.дод — час на додаткові операції на залізничному і річковому транспорті, доба; Vком — комерційна швидкість, миля/доба; Tв — час на нагромадження, формування і відправлення вантажів, доба; V ек — середня експлуатаційна швидкість, км/год. 121
О. М. Сумець Основи операційного менеджменту
Таблиця 3.3 Формули для розрахунку терміну доставки вантажу Тип транспорту Залізничний Морський Річковий Автомобільний Розрахункова формула tз = tп.к. + L/Vзн + tз.дод tм = L/Vком tр = Tв + L/Vрн + tр.дод tа = tн.к. + L/V ек
3. Третя група обмежень позв’язана з оптимізацією складу (структури) або стану ресурсів. Дане оптимізоване завдання — покрокова оптимізація ресурсів — може бути сформульована так. Нехай система (що має ресурси) описується масою перемінних станів х ≡ (х1, х2, …, хn), що утворюють послідовність х0, х1, х2, …, хn так, що кожна зміна стану подається рівняннями стану (у цьому випадку кінцево-різницевими) k k k xik+1 = fi (x1k , x2 ,K, xn ; u1k+1,u2 +1,K,urk+1)
(3.27)
(і = 1, 2, …, n) або xk+1 = f (xk , u k+1) , k де керувальна перемінна u k+1 ≡ u1k+1,u2 +1...,urk+1 визначає послідовність рішень (стратегій), що змінюють k-ву систему станів на (k +1). За умови завдання початкового стану х0 завдання буде полягати в наявності оптимальної стратегії u1, u2 … uN, що мінімізує даний критерій
{
}
N x0 =
∑f k =0
N −1
0 (x
k
N ,u k +1) + h(x N ) = x0 (x0 ) ,
(3.28)
122
Розділ 3 Методичні основи проектування операційних систем
де N = 1, 2 … — кількість розглянутих кроків (динамічне програмування). Як і у випадку неперервних завдань оптимального керування, початкові і кінцеві стани можуть бути або заданими, або незаданими. Принцип оптимальності Беллмана трактує: якщо u1, u2,…, uN — деяка оптимальна стратегія для послідовності станів х0, х1, х2, …, хn у певному рішенні динамічного програмування з початковим станом х0, то u2, u3 … uN є оптимальною стратегією для саме тих критерію-функції і кінцевого стану х, але з N початковим станом х1. За позначення min x0 (X) через SN(X) принцип оптимального вибору структури (стану) ресурсів виразиться рекурентним співвідношенням (рівнянням із приватними кінцевими різностями, описаними Г. Корн і Т. Корн): S N ( X ) = min f0 ( X ,u1) + S N −1 f ( X 1, u) , N = 2, 3, ..., u1 (3.29) 1 1 S ( X ) = min f0 ( X , u ), u1
{
}
де мінімум достатнього стану ресурсу визначається відповідно до заданих обмежень на продукт чи технологію. Чисельне рішення цього функціонального рівняння з невідомими функціями SN(X) полягає у покроковій конструкції класу оптимальних стратегій для певного класу початкових станів. Очікувана оптимальна стратегія «занурена» у цей клас. Ряд прикладів рішень такого класу розглядається у відповідних розділах математики, описаних багатьма авторами, у тому числі Г. Корн і Т. Корн. 4. Четверта група обмежень при вирішенні завдань оптимізації — це обмеження, пов’язані зі споживачем. Точка розміщення системи повинна забезпечувати мінімальні чи оптимальні витрати на доставку продукції споживачеві. Якщо 123
О. М. Сумець Основи операційного менеджменту
ж проблема споживача вирішується як багатокритеріальна, то проблема розміщення вирішується за принципом оптимізації витрат доставки до споживача. Фундаментальна економіко-математична модель вирішення завдань раціонального розміщення об’єктів оптимізації має вигляд В = min ∑ (Bmpiк + Bxpi ) . i=1 N
(3.30)
Річ у в тім, що слід знайти таке місце для розміщення операційної системи, яке б дало змогу мінімізувати витрати на транспортування продукції, що виготовляється, Втрік і на збереження останньої в потребованих обсягах Вхрі, а, отже, і мінімізувати функцію (3.30) заздалегідь відомих обмежень, що являють собою умови оптимального розміщення. Для оцінювання альтернативних варіантів на базі використання сучасних обчислювальних засобів розроблено алгоритм оптимізації цільової функції (3.30), в основу якого покладена ідея алгоритму «київський віник». Дії за ним складаються у формулюванні правил послідовного звуження маси конкурентноздатних варіантів. Він є багатокроковим процесом, на кожному кроці якого відкидається певне число варіантів Ωj, що не відповідають критерію оптимальності. Даний алгоритм є більш раціональним, ніж універсальні методи повного перебору, динамічного програмування, випадкового пошуку тощо. Отже, сформулюємо умови пошуку вибору раціонального розміщення операційної системи в просторі як завдання оптимального керування. Нехай р(ui, ∆) ∈ Р — вектор фазових координат, під яким мається на увазі безперебійність постачання продукцією споживачів з множини ∆; r(∆, ui) ∈ R — вектор керування, що полягає у виборі відповідного раціонального плану розміщення операційної системи. 124
Розділ 3 Методичні основи проектування операційних систем
Процес керування обумовлений деякими початковими (Р0, ε0) і кінцевими (РТ, εТ) умовами: Р0(ui, ∆) ∈ ε0; РТ(ui , ∆) ∈ εТ. (3.31)
Задані крайні обмеження характеризують стан системи безперебійного постачання споживача в заданому часовому інтервалі. Оптимальне розміщення операційної системи буде отримано у разі виконання умови В = В [р(ui, ∆), r(∆, ui)] → min. (3.32)
Розглянемо алгоритм оптимізації цільової функції (3.30) за обмежень (3.31) по окремих кроках. Для наочності представимо алгоритм у вигляді схеми рис. 3.6. На осі абсцис Ω відкладаються значення обсягу постачань (потреба) ui, а на осі ординат ∆k — значення витрат на транспортування і збереження, що відповідають операційним системам, розташованим у k-их точках. Відстань між точками в площинах, що перетинають вісь абсцис, відповідає значенням загальних витрат. ∆до B1 1 B2 1
B1 B22 u2 min 2 Bк
2
B1 B21 ui min 1 Bк
1
0 u1
min B1 к 1 Bк–1 1 Bк
Ω 1 Bк–1
B2 к–1 2 Bк
B1 к
Рис. 3.6 Схема алгоритму з усіканням розглянутих варіантів після однієї ітерації 125
О. М. Сумець Основи операційного менеджменту
По осі ∆ відбуваються кроки під номером і і визначається місце розташування операційної системи в регіоні, якому відповідає мінімум витрат. На першому кроці відшукується місце розташування операційної системи, що забезпечує мінімальні витрати на постачання конкретного обсягу продукції u1. Для цього визначаються витрати на постачання продукції u1 по всіх передбачуваних 1 2 1 місцях розташування складів B1 , B2 … Bк ... Серед цих значень витрат виявляється те місце, де буде забезпечуватися їх 1 мінімум — min Bк . 1 Точка на осі ∆до, що відповідає min Bк, є обчислюваною. Вона береться в розрахунок для визначення оптимального розміщення операційної системи в регіоні. Решта варіантів відсівається, бо функція (3.32) опукла і тому допускає усікання усіх варіантів, що не відносяться до оптимальної траєкторії. Потім відбувається наступний крок і визначаються витрати щодо доставки визначеного обсягу продукції обраному споживачеві, тобто розра1 2 1 ховуються значення B1 , B2 … Bк ... Умова існування другої оптимальної точки на осі ∆до має вигляд 1 2 B1,2 = min(min Bк + Bк ). к
(3.33)
Уведемо відстань між площинами ∆до, що перетинають вісь Ω. 1 2 n Будь-яка ламана, що не додержує min Bк, min Bк … min Bк , не може вважатися рішенням. Ці ламані утворять безліч варіантів стратегій розміщення операційної системи, що відкидаються на кожному кроці, завдяки чому відбувається звуження конкурентних варіантів. Відкидання варіантів на кожному кроці відповідає рекурентному рівнянню i n n Bк = min(min Bк + min Bк +1).
(3.34)
126
Розділ 3 Методичні основи проектування операційних систем
Рух по осі Ω продовжується до досягнення оптимальної умови. Отримана оптимальна траєкторія має таку властивість, що будь-який її відрізок також є оптимальною траєкторією. Наведений алгоритм є найбільш раціональним, тому що велика кількість варіантів не аналізується. З іншого боку, це приводить до того, що збільшується імовірність пропуску оптимального варіанта. Тому у разі здійснення операцій з розрахунку доцільно використовувати алгоритм, за яким відкидання варіантів відбувається не на кожному кроці по ui, а через декілька кроків (рис. 3.7), тоді мінімум витрат визначається відповідно до n n minϕ{ B1n, B2 … Bк },
(3...35)
де minϕ — кількість ітерацій, після яких відбувається усікання. Після проведення minϕ-ітерацій аналізуються варіанти і обирається конкретний, якому відповідає мінімум витрат. Усікання наступних варіантів відбувається після декількох ітерацій, число яких визначається заздалегідь. Оптимізаційна модель (3.30) з заданими обмеженнями має ряд модифікацій, а у представленій формі вирішується завдання раціонального розміщення операційної системи. У цю модель у разі необхідності можуть бути внесені обмеження за удосконаленою спроможністю технічних засобів (у тому числі і по місткості зони збереження), а також накладені обмеження за пропускною спроможністю транспорту на різних ділянках або обмеження за вибором виду транспорту. 5. П’ята група обмежень: наявність робочої сили, що має необхідні навички і практику визначених видів діяльності. Місцеве джерело робочої сили, придатне для виконання поставлених завдань, є найдешевшим і бажаним в організації операційних систем. 127
О. М. Сумець Основи операційного менеджменту
∆к
0
min B1 к u1 u2
min B2 к u3
3 min Bк
4 min Bк
i min Bк
i+1 min Bк
u4
ui
ui+1
Ω
Рис. 3.7 Схема алгоритму з усіканням розглянутих варіантів після двох ітерацій
6. Шоста група обмежень — стала інфраструктура обраного місця розташування операційної системи. 7. Сьома група обмежень полягає в можливій технічній підтримці з боку інших операційних систем, тобто передбачуване місце розташування повинно знаходитися якнайближче до інших задіяних систем — інформаційних, наукових, сервісних, промислових тощо. 8. Восьма, інституціональна, група обмежень полягає в політичній та економічній підтримці з боку держави. Усі ці чинники й обмеження характеризують зовнішнє середовище функціонування системи. Внутрішнє топологічне середовище відбивають технологія і технологічні обмеження: 1) обмеження, пов’язані з інженерною геофізикою (тут вирішення проблеми розміщення припускає облік умов фізичної безпеки об’єкта операційної системи і приклади негативного плану — вибір місця для атомної електростанції, зсувні прояви в найбільших містах України, підтоплення територій, Волгодонський завод «Атоммаш»); 128
Розділ 3 Методичні основи проектування операційних систем
2)
3)
оцінювання фактичної небезпеки екстремальних режимів або руйнування (операційна система має розташовуватися на такій відстані від місць функціональної небезпеки — промислові об’єкти підвищеної небезпеки, аби забезпечувати можливість адекватного технологічного й організаційного реагування на екстремальну ситуацію: евакуація населення, спеціальні заходи щодо запобігання забруднення навколишнього середовища — катастрофа в Бхопалі на заводі Юніон Карбайд в Індії, де від викиду газів загинули 2500 осіб; катастрофа в Серезо (Північна Італія) — викид діоксинів у річку; Чорнобиль); технологічні обмеження і критерії, пов’язані з можливістю або неможливістю утилізування відходів і ліквідації споруд чи устаткування (Запорізький завод — шлами; сухе сховище відходів ядерного палива — на Запорізькій АЕС). 3.2.1.2 Організаційно-управлінські чинники обмеження
Рівень просторової капіталізації має відповідати інформативним, інфраструктурним кваліфікаційним можливостям керувальної підсистеми. Це означає, що система за своїм розміщенням не повинна перевищувати кількість істотних чинників, що перевищують ці можливості (наприклад, рівень кваліфікації керівника виражається через кількість чинників, які він здатний одночасно оцінювати, контролювати й інтегрувати). Занадто велика розкиданість системи породжує, як мінімум, ще один істотний чинник, що може виявитися критичним (наприклад, Харківський гуманітарний інститут «НУА» відкриває філію в Євпаторії). Система не повинна породжувати занадто велику кількість внутрішніх комбінацій розміщення ресурсів і підрозділів. 129
О. М. Сумець Основи операційного менеджменту
Якщо ж якісь ланки операційної системи в силу особливостей розміщення породжують занадто велику кількість можливих комбінацій і варіантів, то слід автономізувати ці ланки, наприклад, через створення дочірніх підприємств. 3.2.1.3 Фінансові чинники Розміщення системи має забезпечувати найбільшу реалізацію позитивного ефекту. Середній рівень витрат пов’язаний із забезпеченням інтегрувальних ефектів, необхідних для підтримки обраної схеми розміщення. Методично ця проблема ускладнюється відсутністю стандартної системи і стандартних методик обліку й оцінювання витрат розміщення. Метою фінансового обґрунтування рішення щодо розміщення є оптимізація цих витрат з урахуванням сукупності всіх інших критеріїв. Визначене місце в системі внутрішніх чинників розміщення посідають чинники інституційного порядку. Мова йде про наявність такого неформалізованого ресурсу, як доступ керівництва до розміщення бюрократичних преференцій. P. S. На практиці облік великого числа факторів істотно ускладнює проблему вибору місця розташування операційної системи. Тому дотепер практично не існує розробок, що у комплексі враховували б усю багатоманітність факторів, що впливають на місце розташування операційної системи. Аналіз сучасної літератури по досліджуваному питанню показав, що розробки ведуться за двома основними напрямками. Це: – побудова і використання функції суб’єктивної корисності обраного варіанта місцеположення операційної системи; – облік тільки найважливіших факторів, що впливають на розміщення конкретної операційної системи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Чинники розміщення операційної системи» з дисципліни «Операційний менеджмент»
