Управління запасами має два основнихаспекти. Перший стосується рівня обслуговування спожи- вачів, тобто забезпечення здатності виробляти потрібну продукцію у достатній кількості, у потрібний час і у потрібному місці. Другий аспектпов’ язаний із витратами на підтримання запасів. Основна мета управління запасами — досягти задовільного об- слуговування споживачів, утримуючи витрати на підтримку запасів у розумних межах. Керівник повинен збалансувати рівень матеріаль- них запасів. При цьому необхідно правильно визначити терміни, об- сяги замовлень та моделі управління запасами. Основна особливість, що визначає метод планування і контролю запасів, — характер попиту на ці запаси. Він може бути залежним чи незалежним. Залежний попит мають матеріали, сировина, вузли, аг- регати, складники, які використовуються у виробництві кінцевого продукту. Незалежний попит має готова продукція. При управлінні запасами важливо враховувати, що вони істотно відрізняються з погляду грошових вкладень, потенційного прибут- ку, обсягу можливого збитку від браку запасів. Тому розподіляти зусилля з управління запасами необхідно відповідно до їх відносної важливості. Для цього доцільно скористатися найбільш відомим методом АВС (Закон 80/20 діаграма Парето), що класифікує запаси за визначеним показником важливості, наприклад, за річним використанням запасу в грошовому вираженні (тобто грошова вартість одиниці запасу на 80 складі, помножена на річний показник використання). Відповідно до цього розподіляється діяльність із контролю й управління запасами. Використовуються три класи запасів: А — дуже важливі, В — серед- нього ступеня важливості; С — найменш важливі. Клас А становить не більше ніж 20 % загальної кількості запасів за обсягом і не більше ніж 80 % за ціною. До класу В належать не біль- ше ніж 30 % запасів за обсягом і не більше ніж 15 % за ціною. Клас С становить не більше ніж 50 % за обсягом збереження запасів і всього лише 5 % за ціною (рис. 29). Рівень контролю за запасами також повинен відповідати цим спів- відношенням. Метод АВС використовується для поліпшення роботи підпри- ємств у різних сферах діяльності. Найбільший ефект метод АВС дає в комбінації з іншим мето- дом — XYZ-аналізом. Рис. 29. Класифікація матеріальних запасів за методом АВС Річна вартість запасу, % 100 80 15 5 0 10 20 30 40 50 Кількість одиниць запасу, % Запаси групи А Запаси групи В Запаси групи С XYZ-аналіз дає змогу класифікувати запаси залежно від характеру їх споживання і точності прогнозування змін у їх потребі. Категорія Х — це група, що характеризується стабільною величиною споживання (наприклад, якщо йдеться про сировину, то існують норми витрати кожного виду сировини) і високою точністю про- 81 гнозування терміну споживання. До категорії Y належать ресурси, потреба в яких характеризується відомими тенденціями (наприклад, сезонними коливаннями) і середніми можливостями їх прогнозування. Ресурси категорії Z використовуються нерегулярно, величи- ну їх споживання прогнозувати складно. Поєднання даних про співвідношення кількості та вартості АВС- аналізу з даними про співвідношення кількості та структури спо- живання XYZ-аналізу дає змогу отримати інструменти планування, контролю й управління для системи постачання загалом і управління запасами зокрема. Є дві основні моделі систем управління товарно-матеріальними запасами: модель із фіксованим обсягом (модель економічного обсягу замовлення) і модель із фіксованим періодом (періодична модель). Схарактеризуємо основну розбіжність між ними. У моделі з фіксо- ваним обсягом чергове замовлення на постачання відбувається, коли запас знижується до певного рівня. Це може статися у будь-який мо- мент, залежно від швидкості споживання запасу. У моделі з фіксова- ним періодом розміщення чергового замовлення здійснюється через заздалегідь визначений (контрольний) період часу. Використання моделі з фіксованим обсягом потребує постійного контролю залишку запасу. Модель із фіксованим обсягом — система безперервної дії, яка потребує, щоб щораз, коли проводиться вилу- чення матеріалів із запасу чи поповнення у запас, змінювалися запаси і виконувалася перевірка, чи досягнута точка чергового замовлення. У моделі з фіксованим періодом обчислення залишку запасу прово- диться лише після закінчення контрольного періоду часу. Розбіжності між моделями з фіксованим обсягом і фіксованим пе- ріодом показано в таблиці 7. Таблиця 7 Розбіжності між моделями з фіксованим обсягом і фіксованим періодом Характеристика Модель із фіксованим обсягом Модель із фіксованим періодом 1 2 3 Обсяг замовлення Постійна величина (щораз замовляється та сама кількість) Змінна величина (змінюється при кожному чергово- му розміщенні замовлення) 82 Закінчення табл. 7 1 2 3 Момент розміщення замовлення Коли рівень запасу знижується до фіксованого рівня (до точки замовлення) Коли минає заздалегідь визначений фіксований (контрольний) період Ведення обліку запасу Щораз, коли проводиться вилучення чи поповнення запасу Обчислюється тільки після закінчення контрольного періоду Величина запасу Менша, ніж у системі з фіксованим інтервалом постачань Більша, ніж у системі з фіксованим обсягом замо- влення Трудомісткість обслуговування Висока внаслідок необхід- ності безупинно обновля- ти запаси Низька через відсутність необхідності безупинно обновлювати запаси Тип запасів Більш дорогі, критичні чи важливі запаси Менш дорогі та важливі запаси
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Системи управління запасами» з дисципліни «Операційний менеджмент»
