Диспетчеризація — особлива форма управління, що передбачає виокремлення в окрему централізовану службу функцій оперативно- го управління і відповідну цій формі сукупність методів і технічних засобів управління. Функції диспетчерської служби випливають із сутності оператив- ного диспетчерського управління і можуть бути представлені за ета- пами управлінського циклу: • збір, передача, обробка й аналіз оперативної інформації про виконання планових робіт, що надходить від організацій і підрозділів, а також про допущені відхилення від графіків робіт; • участь у розгляді тижнево-добових графіків виконання робіт, постачань матеріалів, роботи механізмів і транспорту; • контроль над виконанням тижнево-добових графіків усіма структурними підрозділами, зовнішніми постачальниками й іншими учасниками виробництва; • оперативне регулювання операційного процесу, координація робіт, вирішення поточних питань, передача виконавцям оперативних розпоряджень керівництва; • проведення щоденних диспетчерських нарад; • підготовка рапорту керівництву про виконання змінно- і тижнево- добових графіків. 76 Служба головного диспетчера здійснює такі функції: • контроль виконання виробничої програми з основних видів виробів і за стадіями виробничого процесу; • вживання заходів попередження перебоїв у виробничому процесі; • облік і аналіз внутрішньозмінних простоїв устаткування; • облік і контроль забезпечення робочих місць усім необхідним. Крім того, диспетчерська служба бере участь в оперативних нара- дах, контролює диспетчерські служби підвідомчих підрозділів, коор- динує дії виробничих підрозділів в аварійних ситуаціях тощо. До складу системи диспетчеризації входять: • мережа диспетчерських пунктів; • диспетчерський персонал; • оперативно-диспетчерська інформація і документація; • комплекс технічних засобів зв’язку й інших пристроїв, що забез- печують збір, збереження, передачу, обробку і відображення опе- ративно-диспетчерської інформації. Склад і кількість диспетчерського персоналу визначаються штат- ним розкладом згідно з установленою кількістю адміністративно- управлінського апарату. Диспетчерський персонал організації скла- дається з головного (старшого) диспетчера, змінних диспетчерів і чергових операторів. Головний диспетчер відповідає за чітке виконання функцій дис- петчерської служби і повинен віддавати оперативне розпорядження керівникам і диспетчерському персоналу підвідомчих підрозділів, а також організаціям-виконавцям і вимагати виконання своїх розпо- ряджень, робити запити необхідної інформації від кожного з учасників виробництва і вимагати її своєчасного представлення, перерозподіля- ти матеріально-технічні ресурси для забезпечення виконання робіт. Коло діяльності змінних диспетчерів організації визначається гра- фіком і вказівками головного диспетчера і полягає головно у зборі, обробці і передачі оперативної інформації, контролюванні виконання графіків і заявок, підготовці матеріалів для нарад. Оператор диспетчерського пункту підпорядкований змінному (черговому) диспетчеру. Оператор приймає і передає оперативну ін- формацію, заповнює облікові документи і виконує інші допоміжні роботи за вказівками диспетчера. Сучасна диспетчерська служба повинна мати відповідне оснащення засобами зв’язку, комп’ютерною технікою, технічними засоба- ми, без яких вона втрачає свою основну якість — оперативність.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Організація диспетчеризації виробництва продукції» з дисципліни «Операційний менеджмент»
