Операційна система організації: структурно-процесна хара-ктеристика
Матеріал цієї теми повністю занурює студента у чарівний світ операцій, торкаючись великої кількості вже добре знайомих студентові аспектів бізнесу та менеджменту під принципово но-вими кутами зору. В результаті вивчення теми студент має отримати чітке уявлення про: склад, структуру, характеристики та властивості операційної системи організації; ресурси, що засто-совуються та споживаються у процесі операційної діяльності; життєвий цикл та режими функціонування операційної системи; типологію операційних систем. Базовими підручниками для са-мостійного опрацювання питань теми є [1], [4] та [10] з переліку основної літератури; підручники та посібники, що можуть бути використаними додатково, зазначаються у процесі викладення рекомендацій щодо самостійного вивчення матеріалу окремих питань теми. Вивчення першого питання «Операційна система організації: загальна та структурна характеристика» доречно розпочати зі з’ясування того, що являє собою операційна функція організації. Сутність операційної функції полягає в процесі конверсії (трансформації, перетворення), тобто в послідовній низці дій, завдяки яким входи операційної системи (зокрема ресурси) перетворю-ються на певні кінцеві результати, що можуть набувати вигляду матеріальної продукції чи послуги. Узагальнена мета операційної функції (інакше — операційної діяльності) полягає у створенні будь-якої корисності, зокрема корисності форми, місця, придбан-ня, стану та часу. Якнайкраще всі ці моменти висвітлено у підру-чнику [1, с. 9—28]; особливу увагу рекомендується звернути на охарактеризований тут тетраедр операцій. Операційну систему можна визначити як одну з підсистем організації, в рамках якої здійснюється реалізація операційної функції, що включає в себе дії, в результаті яких виробляються товари, надаються послуги, виконуються роботи для задово-лення запитів зовнішніх щодо даної організації споживачів. Операційна система організації належить до класу економічних систем, яким притаманна низка загальних характеристик, зок-рема: відкритість і гомеостатичність; складність і поліструктурність; нестаціонарність окремих параметрів системи; унікаль-ність поведінки системи в конкретних умовах; здатність змінювати свою структуру і формувати варіанти поведінки; здатність протистояти ентропійним тенденціям; здатність пристосовува-тися до змін зовнішнього середовища; здатність та прагнення до цілевстановлення. Розгорнута характеристика особливостей та властивостей операційних (виробничих) систем, цілей та сутності їх функціону-вання, елементів та структури у повному обсязі викладено у другій та третій главах підручника М. В. Макаренка та О. М. Махаліної [4, с. 15—25, 26—72]. Для того щоб підкріпити і, так би мовити, насичити набуті те-оретичні знання фактологічним матеріалом, має сенс опрацювати інформацію, вміщену у «вставках» («врізках») у підручнику Р. Чейза, Н. Дж. Еквілайна та Р. Ф. Якобса, що мають назви: «Послед-няя черта», «Красное, белое и бум…», а також ознайомитися із ситуацією для аналізу «Копировальные ателье Kinko’s» [10, с. 45—47, 150—152]. Ця ситуація унаочнює сутність концепції структуризації операційної системи за принципом її поділу на «front office / back room». У першій главі підручника (с. 16—33) міститься інформація про призначення та місце у структурі орга-нізації операційної (виробничої) системи і розкривається сутність операційного менеджменту. Структура операційної системи — це сукупність елементів і зв’язків між ними, що забезпечують цілісність системи, тобто збереження основних властивостей системи при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Структура операційної системи визначається складом і взаємозв’язками її елементів і підсистем, а також зв’язками із зовнішнім середовищем. Розрізняють просторову (розта-шування елементів системи у просторі) і часову (послідовність змін стану елементів і системи в цілому) структури виробничих систем. Вони тісно взаємопов’язані і взаємозалежні. На самому загальному рівні в складі операційної системи вирізняють три підсистеми: переробки, забезпечення та управління. Докладніше про структурні аспекти — у [7, с. 23—39]. Питання «Ресурси, процеси, продукти» фактично узагальнює знання, вже набуті студентом під час вивчення курсів «Економіка підприємств», «Маркетинг», «Системи технологій», «Організація виробництва» та інших дисциплін. Студентові слід не просто по-новити в пам’яті цю інформацію, а й доповнити та поглибити свої знання, звернувши особливу увагу при опрацюванні навча-льного матеріалу на класифікацію різновидів виробничих (опера-ційних) процесів та вплив різних типів руху предметів праці по операціях на тривалість виробничого (операційного) циклу [4, с. 16, 17, 22—24, 68—72; 8, с. 42—62, 62—69]. Вельми цікавими є висвітлення сучасних підходів до інтерпретації понять «товар», «продукт», «продукція», «послуги», сутності концепції життєвого циклу продукту, розгляд послуг як спе-цифічного різновиду продукції та різноманітні класифікації видів послуг і продукції у праці Ф. Котлера [68, с. 417—446, 449—538, 539—558]. Питання, що стосується технології, яка ототожнюєть-ся з домінантою операційного процесу, автоматизації, інформа-ційних технологій та їх впливу на зміни характеру сучасних опе-рацій і підходів до управління ними, яскраво висвітлено у розділі «Операційні технології» підручника Р. Чейза, Н. Дж. Еквілайна та Р. Ф. Якобса [10, с. 114—131]. У цьому ж підручнику по кількох главах (на жаль, системати-зованих за іншим принципом, ніж це закладено у програму курсу «Операційний менеджмент», за якою працює студент) розкидано інформацію про ресурси, продукти та операційні процеси. Гли-боке опрацювання цих глав здійснюватиметься студентом у про-цесі вивчення тем 8 і 9, але вже зараз можна порадити йому про-глянути цей матеріал (с. 84—113, 132—153). Питання «Життєвий цикл і режими функціонування операцій-ної системи» має принципово важливе значення для розуміння ситуаційності застосування засобів і методів операційного мене-джменту залежно від стадії життєвого циклу, періоду та режиму функціонування операційної системи. Концепція життєвого цик-лу ґрунтується на уявленні про те, що операційна система, як і будь-який інший об’єкт, процес, явище, система, у своєму існу-ванні послідовно проходить кілька етапів, деякі з яких можуть неодноразово повторюватися. Склад етапів життєвого циклу опе-раційної системи є досить специфічним, що зумовлено особливо-стями функціонування цього типу систем. Основними етапами життєвого циклу операційної системи є: проектування та ство-рення операційної системи; запуск функціонування операційної системи та вихід на проектну потужність; стабільне функціону-вання операційної системи в нормативному режимі; здійснення перетворень операційної системи та поновлення стабільності функціонування на якісно новому рівні. Для вивчення цього питання рекомендується звернутися до [10, с. 23—25; 97, с. 149, 150]. Питання, присвячене розгляду типології операційних систем, органічно опрацьовується студентом у процесі розгляду попередніх трьох питань теми. Класифікація операційних систем перед-бачає виділення тих чи тих їх різновидів за обраною класифіка-ційною ознакою. Такою ознакою можуть виступати: тип кінцевого результату операційної діяльності; широта номенкла-тури та асортименту кінцевого продукту; ступінь гнучкості опе-раційної системи; ступінь дискретності перебігу операційного процесу; метод організації виробництва; спосіб управління запа-сами сировини або готової продукції; підхід до встановлення рів-ня виробничої потужності тощо. Узагальнення цього матеріалу, а також формулювання вимог, яким має відповідати операційна си-стема сучасного рівня розвитку, здійснюється студентом при за-своєнні лекційного матеріалу. Самостійно студент ознайомлюєть-ся із сутністю так званої продуктово-процесної матриці, що диференціює операційні системи за двома критеріями — харак-тер продукту, який виробляється, та тип операційного процесу
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Операційна система організації: структурно-процесна хара-ктеристика» з дисципліни «Операційний менеджмент»
