Управління як діяльність існує відтоді, як у людей виникла потреба спільної праці. Коли треба було збирати податки, ство-рювати армію, годувати людей, які самі не виробляли харчі, тоді виникла певна форма управлінської діяльності. Мабуть, не варто пояснювати, якою мірою у складному суспільстві ХХІ сторіччя потрібні управлінські якості. Адже управління організацією в умовах ринкової економіки значно складніше ніж у централізо-ваній командно-адміністративній системі. Це пов’язано як з роз-ширенням їх прав та відповідальності управлінців, так і з необ-хідністю гнучкої адаптації до швидких змін навколишнього середовища. В цих умовах: · виникають нові цілі та завдання, яких раніше організації са-мостійно не вирішували і навіть не ставили; · змінюються форми власності; · виникають нові господарські зв’язки; · формуються ринкові механізми управління економікою. Проблеми, які постають у зв’язку із цим, неможливо вирішити без сучасного професійного менеджменту, а по мірі закріплення нових соціальних та економічних відносин його роль буде під-вищуватись, оскільки менеджмент — це потужний двигун і при-скорювач суспільного розвитку. Поняття «менеджмент» трактується дуже широко. Так, у фун-даментальному Оксфордському словнику менеджмент визнача-ється як спосіб, манера спілкування з людьми; влада і мистецтво управління; особливого роду вміння і адміністративні навички; орган управління (адміністративна одиниця). У «Словнику іно-земних слів» (серії «Словники України») менеджмент подається як управління виробництвом і як сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення йо-го ефективності та прибутковості. Менеджмент визначається як інтеграційний процес, за допо-могою якого професійно підготовлені спеціалісти формують ор-ганізації і управляють ними шляхом постановки цілей і розробки методів їх досягнення. Процес менеджменту передбачає вико-нання функцій планування, організації, координації, мотивації, при здійсненні яких менеджери забезпечують умови для продук-тивної ефективної праці зайнятих в організації працівників і одержання результатів, які відповідають цілям. Тому менеджмент — це ще і вміння досягати поставлених цілей, спрямовуючи працю, інтелект, поведінку людей, які працюють в організації. Це є під-ставою для розгляду менеджменту як процесу впливу на діяль-ність окремого працівника, групи і організації в цілому з метою досягнення максимальних результатів. Уміння ставити і реалізовувати цілі засновник школи науко-вого менеджменту Ф. У. Тейлор трактував як мистецтво точно визначити, що і як треба зробити найкращим і найдешевшим способом. Цим мистецтвом повинна володіти певна категорія людей — менеджери, чия робота складається з організації і управління зусиллями персоналу в цілому для досягнення кінце-вої мети. Менеджмент — специфічний орган сучасних організацій. Без нього організація як цілісне утворення не може існувати і працю-вати ефективно. Апарат управління є складовою частиною будь-якої організації і асоціюється з поняттям її менеджменту. Головне завдання людей, зайнятих в організації, — це ефективне вико-ристання і координація всіх ресурсів організації (капіталу, буді-вель, обладнання, матеріалів, праці, інформації) для досягнення її цілей. Таким чином, менеджмент являє собою цілеспрямований вплив на діяльність усіх працівників організації для успішного досягнення ними цілей шляхом продуктивного використання ре-сурсів. Організація ефективного співробітництва багатьох людей — це серцевина менеджменту. Менеджеру доводиться співпрацюва-ти зі своїми колегами, представниками інших організацій, а та-кож з керівництвом, і організовувати продуктивну діяльність підлеглих. Для того щоб спільна праця певної групи людей була продуктивною, потрібно налагоджувати взаємоприйнятні стосунки не тільки з вищим керівництвом, а й зі своїми підлеглими. Да-леко не завжди найкращою формою відносин з підлеглими є ко-мандування, розпорядництво. Продуктивнішою формою взаємовідносин між керівником і підлеглим дедалі частіше вва-жається співпраця, в якій кожен з учасників бере на себе певні зобов’язання і відповідальність стосовно виконання спільної ро-боти. Управлінська вертикаль перетворюється на управлінську горизонталь. Така організація ефективного співробітництва діс-тала назву синергії. Словник іншомовних слів визначає слово «синергічність» як співробітництво, співдружність, як такий варіант реакції організ-му на комбіновану дію двох або декількох лікарських речовин, котрий характеризується тим, що отриманий результат переви-щує дію, яку справляє кожний компонент окремо. Таким чином, термін «синергічність» має медичне походження і означає, влас-не, підсилювальний ефект. Стосовно менеджменту термін «синергія» почав використову-ватись у другій половині ХХ століття. Синергія (синергічність) являє собою ефект підвищення ре-зультативності за рахунок використання взаємозв’язків і взає-мопідсилення різних видів діяльності, коли загальний ефект перевищує суму показників віддачі всіх ресурсів, що діють не-залежно. Формула синергії: «2 + 2 = 5, 6, ..., N» показує, що за-гальна віддача всіх факторів у організації вища ніж сума показ-ників незалежного використання цих факторів підрозділами (працівниками) організації, тобто коли б вони діяли окремо. Пи-тання про те, наскільки цей ефект перевищує арифметичну су-му, пов’язане з якістю менеджменту і ступенем взаємодопов-нення складових. Необхідно враховувати чотири основні види синергії, які іс-нують у сфері менеджменту. 1. Ринкова синергія — додатковий продаж одного або декіль-кох продуктів (послуг) на одному або декількох інших рин- ках. Прикладом такої синергії виступають американські компа-нії «Кока-кола», «Мак-Дональдс» і багато інших, що діють і в Україні. 2. Економічна (затратна) синергія пов’язана зі зниженням витрат на виробництво і продаж продукції (послуг) за рахунок використання тих самих інженерних підрозділів для проектуван-ня, більш щільного завантаження наявних виробничих потужнос-тей, каналів розподілу, утилізації відходів тощо. У цьому разі по-єднання виробничих процесів істотно скорочує витрати порівняно з відокремленими процесами. 3. Технологічна синергія — трансфер технологій з однієї сфери застосування до іншої і, таким чином, відкриття нових ринків за-стосування наявних технологій. Завдяки технологічній синергії прибуткові нові ринки можуть бути захоплені без дорогого виве-дення на ці ринки нових продуктів. 4. Менеджерська синергія також базується на трансфері, але управлінських знань, навичок, досвіду. Наприклад, організація з незадовільним веденням обліку наймає керівника, який має доб-ру підготовку в даній сфері. Якщо цей керівник не тільки вико-ристовує у своїй професійній діяльності свої знання та навички у сфері обліку, а й передає їх іншим, то відбувається менеджерська синергія, яка дає значні переваги організації. Звичайно, досягати синергічного ефекту дуже складно. Для цього потрібна висока кваліфікація не лише менеджера, а й усіх працівників, тобто всі зазначені чотири види синергії можливі за наявності команди — колективу співробітників, що доповнюють і підтримують один одного. Водночас необхідно застерігати по-літиків та бізнесменів від десяти найпоширеніших типових по-милок, які руйнують підстави для утворення в колективі синергі-зму і знижують ефективність співпраці. Це: 1. Перетворення керівника на виконавця. Чимало керівни-ків не припиняє виконання своїх колишніх обов’язків фахівців, витрачають на це час. Такому керівнику не вдається подолати у своїй кар’єрі «великий перевал», (термінологія Д. Фуллера) — відстань від кваліфікованого виконавця до керівника. Тому та-кий керівник не має ані часу, ані навичок для організації та мотивації справжнього співробітництва, без чого синергія не-можлива. 2. Відмова від делегування. Делегування сприяє вдосконален-ню роботи підлеглих і підвищенню їхньої професійної майстер-ності. Тому перш ніж братися до нової роботи чи завдання, запи-тайте себе: може, доцільно передати цю роботу комусь із ваших підлеглих? 3. Визначення цілей у відриві від працівників. Відсутність зв’язку між цілями організації та діяльністю працівників знижує їхні перспективи і справжню мотивацію до співробітництва, пе-ретворює працівників на механічних виконавців, яким синергія не притаманна. 4. Відмова від спілкування. Жодна найдостовірніша інформа-ція про стан справ у організації ніколи не замінить живого спіл-кування керівника з персоналом. Отже, найзавантаженішому ме-неджеру ніколи не слід забувати просте і надзвичайно важливе правило — поговорити з підлеглими. Спілкування абсолютно не-обхідне для доброго здоров’я сучасної організації та плідної її праці. 5. Відмова від навчання. Оскільки середовище та організація постійно змінюються, керівнику важливо не тільки турбуватися про навчання персоналу, а й постійно вчитися самому. Керівнику потрібно вдосконалювати спосіб ведення свого біз-несу в міру того, як змінюється ділове середовище. 6. Опір змінам. Замість того, щоб чинити опір змінам і реагу-вати на них уже після того, як вони відбулися, намагайтеся пе-редбачати зміни, що відбуваються, розробляйте плани, що дають змогу врахувати ці зміни до того, як вони вплинуть на вашу ор-ганізацію. У цьому випадку дуже доречним буде такий жартівли-вий вислів: «Якщо ви не спроможні запобігти революції, спро-буйте очолити її». 7. Відсутність часу для підлеглих. Кожен з підлеглих потре-бує спілкування з керівником, якому теж вкрай важливо почути, що вони хочуть сказати. Приділіть цьому увагу, визначіть для спілкування потрібну кількість годин, і у людей з’явиться впев-неність, без якої синергія неможлива. 8. Ігнорування досягнень працівників. Дуже часто керівники вважають, що продуктивна праця — це щось саме собою зрозу-міле. Однак досягнення кожного працівника не обов’язково пов’язувати з премією: коштів на це може і не бути. Існує багато інших способів відзначення високих досягнень, не вдаючись до матеріальних стимулів. 9. Прагнення швидко усунути проблему замість оста- точного її вирішення. Усунути проблему — це значить за- гасити пожежу. Остаточно вирішити проблему означає зна- йти причину виникнення пожежі, визначити і здійснити захо-ди, за яких у майбутньому виникнення пожежі стане немож- ливим. 10. Занадто серйозне сприйняття ділового життя. Бізнес і політика — справи серйозні. Але життя лише до них не зво-диться. Зберігайте почуття гумору, підтримуйте невимушені стосунки з підлеглими, колегами і керівниками. Нерідко довго пам’ятають не тих, хто «робив подвиги» на роботі (до речі, час-то цих подвигів ніхто, крім їхніх виконавців, не помічає, а отримані високі результати вважаються само собою зрозумі-лим), а тих, хто прикрашав роботу вдалим жартом, роблячи її більш приємною. У ХХ столітті менеджмент виділився у самостійну галузь знань, науку, яка має свій предмет вивчення, свої специфічні проблеми і підходи до їхнього вирішення. Наукову основу цієї дисципліни складає сукупність знань про управління, яка нако-пичилася за сотні, тисячі років практики і представлена у вигляді концепцій, теорій, принципів, способів, форм управління. У ви-значенні менеджменту як науки наголошується на важливості впорядкування знань про управління. Вони дозволяють не тільки своєчасно і якісно управляти поточними справами, але й прогно-зувати розвиток подій і відповідно до цього розробляти стратегію та політику організації. У зв’язку із цим наука управління розро-бляє свою теорію, змістом якої є закони і закономірності, прин-ципи, функції, форми і методи цілеспрямованої діяльності людей у процесі управління. Розуміння менеджменту як мистецтва управління базується на тому, що організації — це складні соціально-технічні системи, на функціонування яких впливають численні й різноманітні чинни-ки. Люди, які працюють в організаціях і з організаціями, — це найголовніший чинник, урахування якого вимагає не тільки нау-кового підходу, але й хисту його використання в конкретних си-туаціях. Адже кожен працівник має особистий характер, свою систему цінностей і мотиви до праці тощо. У зв’язку із цим мене-джмент розглядається як мистецтво, яке має ґрунтуватися на пе-вних концепціях, теоріях, формах і методах, зрештою, на практи-ці. Такий підхід дозволяє об’єднати науку управління і мистецтво управління в єдиний процес.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність менеджменту. Наукова основа менеджменту» з дисципліни «Менеджмент у державних організаціях»
