Фінансовий стан фірми залежить від її конкурентоспроможності, тобто здатності виробляти такий товар, який порівняно з конкурен-тами задовольняє потреби споживачів щодо його якісних характе-ристик і прийнятності ціни, а також щодо умов поставки і післяпро-дажного обслуговування. Конкурентоспроможність фірми безпосередньо залежить від конкурентоспроможності її товарів, яка визначається за показ-ником рентабельності продажу. В даному випадку цей показник доцільно визначити по основних видах товарів, які виробляє фірма. Ми уже звертали увагу на значення рентабельності продажу для оцінки діяльності фірми. Проте даний показник має ще й ту особ-ливість, що він характеризує цінову конкурентоспроможність това-ру, під якою розуміють ступінь можливого зниження товаровироб-ником ціни на свій товар порівняно з ринковою ціною, за якого за-безпечується беззбитковість його виробництва. Вищу цінову конку-рентоспроможність мають фірми, які економічно спроможні продавати свою продукцію за цінами, нижчими від мінімальної ціни конкурентів, і одержувати при цьому прибуток (мінімальна ціна для будь-якого підприємства визначається витратами на виробництво одиниці товару). Якщо, наприклад, рівень рентабельності продажу певного товару становить 38 %, то це означає, що фірма для завоювання ринку збуту має економічну можливість знижувати ціну проти рівня ринкової (конкурентної) ціни до 38% і не зазнавати при цьому збитків. І коли, скажімо, у конкурентів рентабельність продажу аналогічного товару досягає 25%, то вони в змозі знизити ціну лише на величину вказано-го відсотка, бо в іншому разі виробництво у них стане збитковим. Таким чином, більш привабливими іноземними партнерами бу-дуть ті, які досягають вищого рівня цінової конкурентоспромож-ності, оскільки завдяки цьому зміцнюється їх фінансовий стан. З ціновим фактором тісно пов’язаний і такий показник конкурентоспроможності, як коефіцієнт випередження, що визначається ді-ленням темпів зростання обсягу продажу у вартісному виразі на темп зростання продажу у фізичному обсязі. Якщо цей коефіцієнт більше одиниці, то це свідчить про зростання попиту на товар і ціни його реалізації. Але щоб такий висновок був об’єктивним, потрібно враховувати темпи інфляції, що мали місце у досліджуваному періоді. Якщо, наприклад, обсяг продажу у вартісному виразі зріс протягом року на 20 %, у натуральному виразі — на 5 %, а темп інфляції становив 10 %, то коефіцієнт випередження за таких умов становитиме (20 – 10) : 5 = 2, а не 4, як це могло здатися на перший погляд. Зниження коефіцієнта випередження до рівня, меншого за оди-ницю, свідчить про погіршення становища фірми на ринку через зменшення попиту на товар і вимушене з цієї причини зниження рі-вня ціни. Конкурентоспроможність фірми характеризує і такий показник, як коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів. Він визначається діленням обсягу продажу на вартість цих запасів (Sales to inventories). Зростання цього показника відбувається тоді, коли зростають попит на товар і ціна його реалізації (збільшується чи-сельник вказаного відношення), а також коли зменшуються запаси готової продукції і сировини (можливі й інші комбінації зміни цих запасів, наприклад, знижується затовареність готовою продукцією при тих же запасах сировини, і навпаки). Зниження коефіцієнта оборотності матеріально-виробничих за-пасів відбувається при зменшенні попиту на готову продукцію або при збільшенні запасів сировини. Не виключається можливість і пе-ревиробництва продукції за стабільності попиту на неї і цін ре-алізації. В будь-якому випадку для підвищення інформованості про діяльність фірми доцільно визначити питому вагу нереалізованої продукції у матеріально-виробничих запасах (finished goods to inventories), а також коефіцієнт оборотності нереалізованої про-дукції як відношення обсягу продажу до вартості цієї продукції (sales to finished goods). Зростання двох останніх показників є неба-жаним явищем для економіки підприємства. Про конкурентоспроможність фірми можна судити (до певної міри) і за коефіцієнтом оборотності дебіторської заборгованості, який визначається діленням обсягу продажу на суму вказаної забор-гованості на кінець аналізованого періоду (sales to reccivables). За економічним змістом дебіторська заборгованість являє собою ко-мерційний кредит, що надається фірмою покупцям свого товару. Відстрочка платежу за товар — це засіб конкурентної боротьби за ринок збуту. З економічної точки зору така відстрочка невигідна підприємству, але воно вимушене йти на цей крок тоді, коли з’являються проблеми з реалізацією товару. З підвищенням попиту на товар комерційний кредит, за інших однакових умов, буде зменшуватися, оскільки зростає кількість по-купців, які бажають придбати товар, а тому фірма може відмовитися від пільгових умов його продажу. В даному випадку мова йде про портфель замовлень, ступінь заповненості якого безпосередньо за-лежить від кон’юнктури ринку на товар, що виробляється фірмою. Це дає підстави розглядати портфель замовлень як побічний показ-ник, що характеризує конкурентоспроможність фірми. До такого ж розряду показників можна віднести і показник витрат на наукові дослідження. Значні інвестиції в цей вид діяльності підвищують потенційні можливості фірми як конкурентоспроможного виробни-ка. Ця інформація є особливо цінною, коли вітчизняний суб’єкт гос-подарської діяльності намагається будувати відносини з іноземним партнером на довготривалій основі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Показники конкурентоспроможності» з дисципліни «Менеджмент: прийняття рішень і ризик»
