ВИЗНАЧЕННЯ ПРІОРИТЕТНИХ ЕКСПОРТНИХ ПРОДУКТІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ
Підприємства здійснюють оцінку придатності товару до експор-ту вибірково, тобто не по всіх видах продукції, яку вони виробля-ють, а лише по тих із них, які можуть забезпечити одержання біль-шої економічної вигоди. У зв’язку з цим слід розрізняти такі поняття, як ефективний експортний продукт і пріоритетний екс-портний продукт. Під ефективним розуміють такий вид сільсько-господарської продукції або продовольчих товарів, які користують-ся попитом за кордоном і мають вищу доходність порівняно з їх збутом на вітчизняному ринку. Пріоритетним є такий експортний продукт, який серед ефективних експортних продуктів забезпечує одержання максимальної економічної вигоди. Під економічною вигодою розуміють одержання прибутку від експорту рослинницької продукції з розрахунку на 1 га посівної площі, а в тваринництві — на 1 ц реалізованої на експорт тварин-ницької продукції. При визначенні маси прибутку на одиницю площі потрібно враховувати ту обставину, що підприємство, як пра-вило, експортує не всю вироблену продукцію, а лише певну її час-тину. Тому прибуток, одержаний від експорту відповідного виду рослинницької продукції, потрібно відносити не до всієї посівної площі культури, а до розрахункової, визначеної діленням обсягу ре-алізації даної продукції на експорт на урожайність цієї культури. Крім вищої доходності, пріоритетний експортний продукт пови-нен мати на зовнішньому ринку надійний збут. Ця умова набуває осо-бливого значення, оскільки наявність гарантованого збуту продукції на довготривалій основі за вільно конвертовану валюту дає можли-вість підприємству цілеспрямовано орієнтуватись на інтереси експор-ту, вдосконалювати галузеву структуру виробництва, поглиблювати його спеціалізацію і одержувати завдяки цьому більше прибутку. Щоб рішення про експорт було обгрунтованим, необхідно пра-вильно визначити ефективність виробництва пріоритетних експорт-них продуктів. Тут доцільно скористатися двома підходами. Пер-ший із них, що рекомендований вченими НДІ аграрної економіки, полягає у визначенні витрат у доларовому еквіваленті з наступним їх порівнянням із світовими витратами. Мета такого порівняння — об’єктивно оцінити стан виробництва з огляду на ступінь його еко-номічності, а також визначити для нього орієнтири світового рівня, досягнення яких забезпечить вищу цінову конкурентоспроможність вітчизняного товару на ринку експорту. Визначення витрат у доларовому еквіваленті доцільно здійсню-вати таким способом, щоб зелімінувати завищений курс долара до національної валюти, а також вплив інфляційних процесів за умови їх прояву. Поставлена мета досягається, якщо визначені ресурси на виробництво продукції будуть оцінені за світовими цінами. Так, ви-трати на використані в процесі виробництва такі ресурси, як добри-ва, отрутохімікати, насіння, пально-мастильні матеріали, електроенергія, корми та ін., визначається множенням їх натуральних витрат на світову ціну одиниці кожного з названих ресурсів. Витрати на амортизацію нової техніки переводяться у доларовий еквівалент шляхом оцінки вартості цієї техніки у світових цінах. Існують певні методичні особливості перерахунку у світові ціни такої важливої статті, як заробітна плата. Автори методики справед-ливо підкреслюють, що було б помилкою робити такий перерахунок множенням затрачених людино-годин на один центнер продукції на оцінку однієї людино-години в США, оскільки існує велика різниця у продуктивності живої праці: трудомісткість виробництва в Україні значно вища, ніж у розвинутих країнах, в тому числі і в США. Не можна досягти об’єктивності у визначенні доларового еквівалента заробітної плати, якщо фактичні витрати на неї в гривнях по офіційному курсу перевести у долари. Причина — занижений курс національної валюти. Більш обгрунтовано це питання можна розв’язати, розраховуючи доларовий еквівалент заробітної плати на 1 га посіву (Од) за формулою , де ЗЖП — затрати живої праці на 1 га посіву культури, люд.-год; Д — оплата 1 люд.-год в сільському господарстві США, дол.; ТАП — трудомісткість 1 ц американського продукту, люд.-год; ТНП — трудомісткість 1 ц аналогічного національного продукту, люд.-год. Для переведення у доларовий еквівалент інших елементів витрат (на організацію і управління виробництвом, страхові платежі, ре-монт техніки, амортизація застарілих марок техніки та ін.) потрібно спочатку визначити частку цих витрат в усіх фактичних витратах на виробництво продукції (для прикладу нехай вони становлять 23%). Потім підсумовуються витрати у доларах на витрачені ресурси і оп-лату праці. Їх величина приймається в структурі собівартості за стільки процентів, скільки їх залишається, якщо від 100 % відняти частину інших витрат (в нашому прикладі ці витрати становити-муть 100 – 23 = 77%). Тоді доларовий еквівалент інших витрат (ДІВ) можна розрахува-ти за формулою
де ДР — доларовий еквівалент витрат на ресурси і заробітну плату, дол.; ПВІВ — питома вага інших витрат у структурі усіх витрат, %; ПВР — питома вага витрат на ресурси і зарплату, %. Економічний ефект в доларах на 1 га посіву культури можна ви-значити з виразу ПР = (Цс — Сд ) ґ У – ВМ, де Цс — ціна за 1 ц продукції на світовому ринку, дол.; Сд — розрахункова собівартість 1 ц продукції, дол.; У — урожайність культури; ВМ — усі витрати, пов’язані зі збутом продукції за кордон (транспортні витрати, митні збори, витрати на просування товару на експортні ринки тощо). Крім показника маси прибутку на 1 га (або на 1 ц продукції), доцільно також визначити рентабельність продажу продукту за фор-мулою ґ100. При порівнянні цих показників ефективності по двох або більше експортних продуктах перевага віддається тому з них, який має вищі значення цих показників. Проте цей висновок не може бути остаточним, оскільки визначені таким способом маса прибутку на 1 га ( 1 ц продукції ) і рентабельність продажу є показниками не фак-тичної ефективності, а розрахункової. Вони дають змогу оцінити її рівень порівняно зі світовим за діючої на підприємстві технології виробництва і досягнутого рівня продуктивності праці, проаналізувати, які витрати переважають і чому, оцінити перспективу екс-портного товару з огляду на його цінову конкурентоспроможність. Насамперед потрібно знати, яка ж фактична ефективність екс-порту. Лише орієнтуючись на неї, можна вибрати серед можливих такий пріоритетний експортний продукт, який в сучасних умовах забезпечує найбільшу реальну економічну вигоду підприємству. Ви-значення такої ефективності грунтується на використанні фактич-них даних про витрати і діючого на момент розрахунку курсу гривні до американського долара або до іншої конвертованої валюти. Методика розрахунку полягає в наступному. Від одержаної ва-лютної виручки потрібно відняти усі витрати у валюті, які підпри-ємство здійснило на маркетинг за кордоном. Зменшену на ці витра-ти валютну виручку від експорту переводять у гривні за діючим курсом національної валюти до іноземної. Від одержаного результа-ту віднімають фактичні виробничі витрати на експортовану продук-цію, а також на її збут в межах кордонів України. Визначений таким способом прибуток є реальним і дає змогу судити про фактичну ефективність експорту. Поділивши цей прибуток на кількість реалі-зованих центнерів, одержують його величину на 1 ц продукції. Якщо це продукція рослинництва, то даний показник потрібно пом-ножити на урожайність культури, і в результаті одержимо фактич-ний прибуток на 1 га посіву. Шляхом порівняння цього показника (а для тваринницької про-дукції показника маси прибутку на 1 ц) з прибутком, що одержує підприємство (на 1 га чи на 1 ц) від реалізації продукції на внутріш-ньому ринку, робиться висновок про доцільність експорту, а отже, про можливість розширення або згортання цього виду діяльності на даному етапі. При оцінці ефективності експортного продукту потрібно брати до уваги і можливі втрати від несвоєчасного надходження валюти за проданий товар. Законом України «Про порядок здійснення розра-хунків в іноземній валюті» (1994 р.) передбачено, що виручка рези-дентів в іноземній валюті (по експорту продукції) повинна бути за-рахована на їх валютні рахунки в термін виплати заборгованості, але не пізніше 90 календарних днів з дати оформлення митної дек-ларації, а в разі експорту робіт, послуг — з моменту підписання акта. За перевищення цього терміну резидент сплачує пеню в розмірі 0,3 % від суми недоодержаної виручки за кожний день прострочки. Це дуже серйозна санкція, особливо з огляду на те, що в разі не-можливості одержання резидентом валютної виручки чи продукції від іноземного партнера у зв’язку з його неспроможністю виконати зобов’язання за укладеним контрактом моментом припинення за-стосування штрафних санкцій до резидента, згідно з вимогою Національного банку України, вважається дата списання дебіторської заборгованості, за якою минув термін позовної дав-ності. Згаданий термін згідно з «Конвенцією про позовну діяльність у міжнародній купівлі-продажу», яку Верховна Рада України ра-тифікувала у січні 1994 р., становить 4 роки. Знаючи ціну контракту, неважко підрахувати суму можливих штрафних санкцій, особливо в разі неплатоспроможності імпортера. У зв’язку з цим надзвичайно гостро стоїть проблема вибору іноземного партнера для здійснення ЗЕД, якій буде присвячено спеціальний розділ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВИЗНАЧЕННЯ ПРІОРИТЕТНИХ ЕКСПОРТНИХ ПРОДУКТІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ» з дисципліни «Менеджмент: прийняття рішень і ризик»
