Суть економічного аспекта рішення «ресурс—ресурс» полягає в тому, щоб вибрати таке співвідношення (комбінацію) вхідних ре-сурсів для виробництва заданого обсягу продукції, за якого витрати на ці ресурси будуть мінімальними. У нашому прикладі потрібно встановити, якою має бути комбінація норм згодовування концен-трованих кормів і сіна люцерни при відгодівлі великої рогатої худо-би постановочною вагою однієї голови 180 кг, щоб одержати приріст живої маси 140 кг з найменшими витратами на ці кормові ресурси. Щоб знайти таку комбінацію, потрібно знати ціну на вхідні ресурси. Принагідно зазначимо, що в умовах ринкової економіки аграрні підприємства в більшості випадків спожиті ресурси вклю-чають у собівартість продукції за ринковими цінами незалежно від того, чи вони куплені на стороні, чи є продуктом власного вироб-ництва. Втім, методичний підхід до прийняття рішення «ресурс—ресурс» з урахуванням економічних факторів не змінюється і тоді, коли власні виробничо спожиті ресурси включають у витрати на но-востворюваний продукт за собівартістю їх виробництва. Якщо, скажімо, ціна 1 т кормового зерна становить 230 грн., а 1 т люцернового сіна — 94,8 грн., то, виходячи з цих даних можна визначити витрати на корми за усіма технічно прийнятними комбі-націями. Так, витрати на згодовані концентрати і сіно за 1-ї комбі-нації цих ресурсів становитимуть 180,35 грн. (0,597 т концентратів за ціною 230 грн. і 0,454 т сіна за ціною 94,8 грн.). Нам уже відомо, що 140 кг приросту живої маси однієї голови великої рогатої худоби можна одержати і за інших комбінацій цих ресурсів, наприклад, зменшивши концентрати на 26 кг і збільшивши даванку сіна з 454 до 499 кг, тобто на 45 кг (2-га комбінація). Додаткові витрати через збільшену норму згодовування сіна становитимуть 4,27 грн. (45 кг по 9,48 коп. за 1 кг), однак в результаті зменшення норми згодову-вання концентрованих кормів буде зекономлено 5,98 грн. (26 кг ко-нцентратів за ціною 23 коп. за 1 кг). Отже, якщо норму годівлі сіна збільшити на 45 кг, а норму кон-центратів зменшити з 597 до 571 кг, то завдяки такій комбінації цих ресурсів буде зекономлено 1,71 грн. (5,98 – 4,27). Вказану суму еко-номії можна визначити й іншим шляхом. Для цього потрібно розра-хувати сукупні витрати на корми по 2-й комбінації (0,571 ґ 230 + + 0,499 ґ 94,8 = 178,64 грн.) і потім відняти їх від витрат на корми по 1-й комбінації (180,35 – 178,64 = 1,71 грн.). За такого співвідно-шення цих видів кормів 45 кг сіна заміщують 26 кг концентратів, або 0,578 кг концентратів заміщується 1 кг сіна (26 : 45 = 0,578). Одержане співвідношення є не що інше, як гранична норма заміни. Для подальшого розуміння логіки прийняття рішення «ресурс—ресурс» є потреба у визначенні й аналізі такого показника, як спів-відношення цін на взаємозамінні ресурси. Його розраховують за формулою
де СЦ — співвідношення цін на взаємозамінні ресурси; ЦРд — ціна одиниці ресурсу, що заміщує собою інший ресурс; ЦРз — ціна одиниці ресурсу, що заміщується взаємозамінним ресурсом. На ринку підприємство може «обміняти» 1 кг сіна на 0,412 кг концентратів, виходячи із співвідношення цін, що склалися на цих два кормових ресурси (94,8 : 230 = 0,412). При граничній нормі заміни 0,578 (2-га комбінація) технічний варіант заміни ресурсу на ресурс у виробництві економічно вигідніший, ніж «обмін» цих ре-сурсів за ринковими цінами. Тепер стає очевидним, що підприємство може знизити собівар-тість приросту живої маси завдяки збільшенню норми годівлі сі-ном і зменшенню норми годівлі концентратами. Якщо гранична норма заміни виражає «технічну вартість» заміни у виробничому процесі ресурсу на ресурс, то співвідношення цін (СЦ) показує, який складається ринковий коефіцієнт такої заміни. Щоб рішення «ресурс—ресурс» було всебічно економічно обгрунтованим, по-трібно порівняти технічні і ринкові варіанти заміни ресурсів (табл. 4.4). Таблиця 4.4 ТЕХНІЧНІ І РИНКОВІ ВАРІАНТИ ЗАМІНИ КОНЦЕНТРОВАНИХ КОРМІВ СІНОМ Номерваріанта Норма згодо-вування кон-центратів, кг Норма згодо-вування лю-цернового сіна, кг D концен-тратів,кг D сіна лю-церни,кг ГНЗ Співвідношення цін 1 597 454 — — — 0,412 2 571 499 –26 45 0,578 0,412 3 548 544 –23 45 0,511 0,412 4 527 589 –21 45 0,467 0,412 5 508 634 –19 45 0,422 0,412 6 490 679 –18 45 0,400 0,412 7 474 724 –16 45 0,356 0,412 8 459 769 –15 45 0,333 0,412 9 445 814 –14 45 0,311 0,412 10 433 859 –12 45 0,267 0,412 11 422 904 –11 45 0,244 0,412
Оскільки з переходом від 1-ї до 2-ї комбінації збільшення норми годівлі сіном на 45 кг зумовило зменшення виробничих витрат, то закономірно виникає питання — чи слід збільшувати норму годівлі сіном і далі з 499 до 544 кг? В цьому випадку норма згодовування концентратами була б ще зменшена на 23 кг (з 571 до 548 кг). Інак-ше кажучи, з переходом від 2-ї до 3-ї комбінації підприємство може «виміняти» у виробництві частину сіна на концентровані корми на таких умовах: 0,511 т концентратів на 1 т сіна. Все ж таки це краще, ніж обмін на ринку, де за 1 т сіна можна «виміняти» лише 0,412 т концентратів, оскільки при цьому скорочуються витрати на корми. У сказаному неважко переконатися, зробивши необхідні розрахун-ки. Із даних табл. 4.4 бачимо, що за 3-ї комбінації згодовується 548 кг концентратів і 544 кг сіна. Витрати на ці корми становлять 177,61 грн., тобто менше ніж за 2-ї комбінації на 1,03 грн. (178,64 – – 177,61=1,03) з розрахунку на кожну голову відгодівельного пого-лів’я великої рогатої худоби. При збільшенні норми годівлі сіном до 589 кг (4-й варіант) замі-на відбувається в такій пропорції: 21 кг концентратів на 45 кг сіна, або 0,467 т концентратів на 1 т сіна. Проте на ринку за неї можна придбати лише 0,412 т концентратів. Отже, ринковий варіант заміни гірший, і збільшуючи норму годівлі сіном ще на 45 кг, щоб замінити 21 кг концентрованих кормів, підприємство зменшить витрати на корми порівняно з 3-м варіантом на 0,57 грн. (сукупні витрати по цьому варіанту становлять 177,04 грн. (0,527 ґ 230 + 0,589 ґ 94,8) проти 177,61 грн. витрат у 3-му варіанті). Якщо й далі збільшувати норму згодовування сіна, скажімо, з 634 до 679 кг (6-й варіант), то у виробництві 1 т сіна буде замінюва-тися на 0,4 т концентратів, в той час як на ринку — на 0, 412 т. Як бачимо, тут ринковий варіант заміни кращий, і збільшення норми годівлі сіна на чергових 45 кг, щоб замінити 18 кг концентратів, уже не призведе до зменшення виробничих витрат на корми порівняно з попереднім варіантом, а навпаки, до їх збільшення. Так, якщо у 5-му варіанті витрати на корми становлять 176,94 грн. (0,508 ґ 230 + + 0,634 ґ 94,8), то в 6-му — 177,07 грн. (0,490 ґ 230 + 0,679 ґ 94,8), або на 0,13 грн. більше. Викладений аналіз різних комбінацій кормових ресурсів дає підстави для висновку, що в разі, коли технічний варіант заміни концентрованих кормів на сіно люцерни (показник ГНЗ) має пере-ваги над ринковим, то менеджер повинен збільшувати норму згодо-вування сіна за рахунок зменшення норми годівлі концентратами. Така дія забезпечить зменшення сукупних витрат на корми. Щоб переконатися в правильності такого висновку, потрібно порів-няти граничну норму заміни (ГНЗ) із співвідношенням цін (табл. 4.5). Порівнюючи величини граничної норми заміни з показником співвідношення цін, можна вибрати такий варіант годівлі молодняка великої рогатої худоби, за якого витрати на корми будуть найменши-ми. Таблиця 4.5 ПОРІВНЯННЯ ГНЗ ІЗ СПІВВІДНОШЕННЯМ ЦІН НА КОНЦЕНТРОВАНІ КОРМИ І СІНО ЛЮЦЕРНИ Номерваріанта Норма зго-довування концен-тратів, кг Норма зго-довування люцернового сіна, кг ГНЗ Співвідношення цін ГНЗ і СЦ ГНЗ < CЦ 1 597 464 — 0,412 — 2 571 499 0,578 0,412 Ъ 3 548 544 0,511 0,412 Ъ 4 527 589 0,467 0,412 Ъ 5 508 634 0,422 0,412 Ъ 6 490 679 0,400 0,412 Ъ 7 474 724 0,356 0,412 Ъ 8 459 769 0,333 0,412 Ъ 9 445 814 0,311 0,412 Ъ 10 433 859 0,267 0,412 Ъ 11 422 904 0,244 0,412 Ъ Сукупні витрати на корми зменшуються за рахунок збільшення норми годівлі сіном до тих пір, поки гранична норма заміни пере-вищує співвідношення цін. Якщо гранична норма заміни менша, ніж співвідношення цін, витрати на корми зростатимуть. Як видно з даних табл. 4.5, до 5-го варіанта включно норма за-міни перевищує співвідношення цін (ці показники для 5-го варіанта становлять відповідно 0,422 і 412). В межах цих п’яти варіантів при переході від попереднього з них до наступного сукупні витрати на корми будуть зменшуватися. За норми згодовування 490 кг концен-тратів і 679 кг сіна гранична норма заміни становить 0,400. Оскільки вона менша за співвідношення цін, то при переході до такої комбі-нації кормових ресурсів витрати на них не зменшуються, а навпаки, починають зростати. Таким чином, комбінація з 508 кг концентрованих кормів і 634 кг сіна люцерни найближча до точки, в якій гранична норма за-міни дорівнює співвідношенню цін. Тут і досягаються мінімальні витрати на корми порівняно з іншими варіантами співвідношення цих кормових ресурсів. Теоретично найменші витрати взаємозамін-них ресурсів досягаються тоді, коли величина граничної норми заміни перевищує співвідношення цін на мінімально можливу вели-чину. Якби у 6-й комбінації додаткових 45 кг сіна замінювали не 18 кг концентратів, як фактично (див. табл. 4.4), а 18,6 кг, то за такої умови гранична норма заміни становила б 0,413, тобто незначно, лише на 0,001, перевищувала коефіцієнт співвідношення цін. Тоді витрати на корми становили б 176,93 грн. (0,4894 ґ 230 + 0,679 ґ 94,8), або менше проти 5-го варіанта, який нами оцінений як найкращий, на 0,01 грн. (176,94 – 176,93). Опираючись на викладене, можна сформулювати правило прий-няття рішення «ресурс—ресурс»: збільшуйте використання одно-го вхідного ресурсу за рахунок іншого доти, поки його гранична норма заміни перевищує співвідношення цін на ці взаємозамінні ресурси.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ РІШЕННЯ «РЕСУРС—РЕСУРС»» з дисципліни «Менеджмент: прийняття рішень і ризик»
