им відрізняється право земельного сервітуту від права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
Зазначимо, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб є новим поняттям у цивільному праві України, яке називається емфітевзисом. Емфітевзис за своїм змістом є речовим правом суб’єкта, який ним володіє (емфітевти), що дозволяє йому користуватися чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або її частиною. Емфітевзис характеризується певними ознаками, зокрема: 1. Емфітевзис як речове право, може бути припинено лише за волею самого суб’єкта емфітевзису, тобто фізичної чи юридичної особи, яким було надане таке право реальним власником земельної ділянки. 2. Емфітевзис є відчужуваним правом, яке може переходити у спадщину (як за законом, так і за заповітом), може бути продане чи подароване, а також є об’єктом інших цивільно-правових угод, не пов’язаних із позбавленням власника самої земельної ділянки. Особливістю продажу такого права є та обставина, що землекористувач (емфітевта) зобов’язаний повідомити власника земельної ділянки про її продаж у письмовій формі. Власник перед іншими особами має переважне право на придбання земельної ділянки за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах. Якщо протягом місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане будь-якій третій особі. 3. Об’єктом права користування чужою земельною ділянкою може бути лише ділянка, придатна для сільськогосподарського виробництва. Право користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення має ознаки сільських земельних сервітутів. Водночас, між ними існують істотні відмінності. Зокрема, земельний сервітут — це право користування частиною чужої земельної ділянки, а право користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (емфітевзис) — це право користування всією чужою земельною ділянкою для виробництва сільськогосподарської продукції. Суб’єктом земельного сервітуту може бути власник пануючої земельної ділянки, а суб’єктом емфітевзису — будь-яка особа. Земельні сервітути можуть бути платними і безоплатними, тоді як емфітевзис — це право, яке завжди надається за певну плату (див.: статті 407412 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р.).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «им відрізняється право земельного сервітуту від права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб» з дисципліни «Все про земельний сервітут»
