Земельна правоздатність селян може бути загальною і спеціальною
Земельна правоздатність селян може бути загальною і спеціальною. Перша базується на основі Конституції України і, в основному, закріплена Земельним кодексом України. ЗК України 2001р. зробив це недостатньо повно І чітко. На підставі загальної земельної правоздатності селян формується спеціальна земельна правоздатність тих із них, які реалізовують свої земельні права не індивідуально, а за допомогою певних відносно крупних організаційно-правових форм. Йдеться про земельні права членів фермерських господарств, сільськогосподарських виробничих, а певною мірою, і обслуговуючих кооперативів, особистих селянських господарств тощо. 5. Галузева і спеціальна земельна правосуб'єктнІсть реалізується через особливий правовий статус селян - громадян України в сфері землевикористашія, через сукупність певних їхніх прав та обов'яз-
1 Краснов Я И. Юридичєский анализ права землепользованвд в СССР // Право землепользования в СССР и его види. - М., 1964. - С. 125-126. 92 .« 1 Обгрунтування такої позиції, зокрема, даг С.В.Полсніна. Див.: Полєнина С. В. Зако-нотворчество в Российской Федеращш. - М., 1996. - С. 11. 93 РОЗДІЛ 6 ків у цій сфері. Ці особливості в сучасних умовах проявляються зокрема, в наступних положеннях: ♦ Переважно йдеться про осіб, які постійно проживають у сіль ській місцевості. Це зумовлено як історичними традиціями цієї соціаль ної верстви населення, так і умовами їхньої праці та побуту. Висока со ціальна місія селянства визнана у всьому світі1. ♦ Земельна правоздатність громадян, які проживають у сільській місцевості, диференціюється залежно від їхнього конкретного трудово го статусу. Ті з них, які безпосередньо зайнятті у рослинництві, а також у тваринництві, у виробничому сільськогосподарському процесі як основної форми їхньої трудової професійної діяльності, як правило, мають більш повний обсяг земельних прав, аніж ті, які працюють у соціальній сфері життя села чи селища. Йдеться про розміри земельних ділянок, допомогу в їхньому обробітку, можливість участі в управлінні справами кооперативу, одержанні доходів на земельні паї тощо. ♦ Землевикористання перестало носити вторинний похідний ха рактер, як це мало місце при існуванні колгоспної системи, коли воно переважно мало форму присадибної земельної ділянки для членів кол госпу або залежало від праці в радгоспах. За умов переходу до ринкових відносин на селі право землевикористання селян набуло первинного самостійного характеру. ♦ Селяни стають основними суб'єктами права приватної власності на землі сільськогосподарського призначення, що є основою для здійс нення ними аграрної підприємницької діяльності, виробництва товарної сільськогосподарської продукції. Ця діяльність повинна бути не самоціллю, а способом одержання реальних прибутків для задоволення власних потреб та потреб суспільства. Отже, за нових умов господарювання істотно змінюється джерело доходів селян: з нормованої оплати праці воно переноситься на безпосереднє їхнє заробляння внаслідок використання власних (або орендованих) земель сільськогосподарського призначення. Держава при цьому повинна дбати про забезпечення "вирівнювання доходів сільських товаровиробників з іншими, а сільського населення з міським"". 1 Див.: Великий незнакомєц. Крестьяне и фермери в современном мире: Хрестоматия / Составил Теодор Шанин: Пер. сангл. -М., 992. 3 МіщенкоІ. М. Використання світового досвіду у вирішенні проблеми продовольчої безпеки в Україні // Проблеми ефективного функціонування АГЖ в умовах нових форм власності та господарювання: колективна монографія у двох томах. Т. 1 .-К.,2001.-С. 156. 94 Права громадян України на землі сільськогосподарського призначення як спеціалізована складова громадянських прав ♦ Права громадян (селян) як елементи змісту їхньої земельної правоздатності визначаються цільовим характером земель сільськогос подарського призначення. А тому їхнім конкретним змістом є можли вість індивідуально або за допомогою певної організаційно-правової форми використовувати власні або орендовані землі для вирощування сільськогосподарських культур, виробництва продукції тваринництва, ведення інших галузей (підгалузей) сільського господарства, а також для організації свого способу життя та побуту. Сільськогосподарський напрям землевикористання селян слід розглядати як основний, превалюючий, що не повинно означати можливості існування, не на шкоду основному, інших напрямів, не заборонених законом. ♦ Характер земельних прав громадян визначає зміст права землеви користання. Вони є похідними від права власності на землі. Перехід до ринкової економіки в аграрному секторі створює умови для превалювання приватновласницької основи земельних прав громадян України. На це ске ровано українське земельне і аграрне законодавство останніх років. Проте, напрям аграрної політики не повинен бути однобічним. У нас не втрачена потреба і в існуванні державної власності на землі сільськогосподарського призначення, а отже, і можливість використання громадянами різних форм державних сільськогосподарських підприємств для реалізації земельних прав у статусі робітників або службовців. На це, зокрема, справедливо звертає увагу А. М. Статівка, говорячи як про потребу і в нових - ринкових відносинах, певного їхнього державного регулювання, так і про необхідність мати державну долю власності в аграрному секторі . ♦ Всім суб'єктам, які мають земельну право- та дієздатність, зе мельним законодавством встановлено особливі вимоги та правила ви користання земель сільськогосподарського призначення як найбільш цінної категорії земель України, зокрема: 2 дотримання принципу їхнього цільового використання; 3 виконання всіх умов раціональності їхнього використання; 4 охорона всіх цих земель як природного ресурсу; 5 особлива охорона грунтів та найбільш цінних земель; -наявність у суб'єктів сільськогосподарського землевикористання здатності займатися сільським господарством (відповідної освіти, кваліфікації, досвіду, навичок, проживання у сільській місцевості); 1 Див.: Статівка А. Деякі аспекти посилення державного регулювання в процесі аграрних перетворень // Право України. - 2001. - № 6. - С. 58. 95 РОЗДІЛ 6 ~ приватна власність на землі сільськогосподарського призначення своїм головним призначенням повинна мати Ідею формування вільного і справжнього господаря на цих землях. 6. Поняття "селянин" як суб'єкт сільськогосподарського земле-використання, "селянство" як соціальна група громадян України, що складає більше третини населення України, повинні знайти чітке законодавче закріплення. Офіційні визначення цих понять існують у законодавстві багатьох країн світу. Так, наприклад, ст. 101(17)11 Зведеного (уніфікованого) Комерційного кодексу США {Uniform Commercial Code, U.C.C) зазначає, що селянин (фермер) - це особа, яка постійно здійснює фермерську діяльність, тобто "роботу на фермі, обробіток землі, роботу на молочній фермі, на ранчо, виробництво та вирощування сільськогосподарських культур, птиці чи поголів'я худоби і виробництво птиці чи тваринницької продукції в якомусь обробленому вигляді". В американському законодавстві селяни (фермери) відокремлюються від інших суб'єктів землеви-користання і з огляду на аграрну (сільськогосподарську) структуру тих організаційних форм, у яких здійснюється їх трудова діяльність. Це дає можливість говорити і про фермерські юридичні особи (за певних обставин). При цьому враховується тісна інтеграція між сільськогосподарською діяльністю фермерів та їхнім бізнесом. Зокрема, щоб вважатися сімейною фермою, необхідно більшу частину своїх прибутків отримувати від сільського господарства. Регламентація селянської (фермерської) діяльності, як і всього сільського господарства, в США на федеральному рівні здійснюється не стільки загальним цивільним комерційним законодавством, як, на його основі, широкою, спеціалізованою групою законодавства (понад 2000 спеціальних законів) сільськогосподарського (переважно - земельного) змісту. Це - Титул 7 "'Agriculture" спеціалізованого Зібрання законів США {The Code of the law of the United States of America). В Україні наразі теоретичним і конкретно-правовим засадам селянства майже не приділяється уваги, що негативно позначається на правовому статусі селян як суб'єктів земельних громадянських прав. Щоправда, розуміння цієї важливої проблеми певною мірою проявляється в пропозиціях необхідності прийняття спеціального закону "Про сільське господарство", що висловлюються як представниками економічної, так і юридичної науки1. 1 Детальніше див.: ТитоваН. І. Закон "Про сільське господарство України": не лише економічна користь, а й гостра юридична потреба // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Колективна монографія у двох томах. Т. 1.-К: УАЕ, 2001.-С, 169-171. 96 Права громадян України на землі сільськогосподарського призначення як спеціалізована складова громадянських прав усьоу законі слід комплексно закріпити взаємопов'язані земельно-аґрарні права селян, зокрема земельно-трудові, а також їхні права на відпочинок, пенсійне забезпечення, охорону праці тощо. Це повинен бути базовий міжгалузевий закон, який спеціалізував би правовий статус селян як громадян України.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Земельна правоздатність селян може бути загальною і спеціальною» з дисципліни «Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України»
