ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У ШВЕЦІЇ
Реформи місцевого самоврядування 1991-1992 років остаточно завершили процес перетворення шведського самоврядування в досить автономний і фінансове незалежний інститут. Звичайно, не всі рецепти шведської реформи місцевої влади можуть бути придатними для України, але оскільки питання фінансових ресурсів місцевого самоврядування в Україні практично нерозроблене, то приклад Швеції може бути досить корисним. Тим більше, що після схвалення в Україні нового закону "Про місцеве самоврядування" з'являються перші можливості провести реформування місцевих фінансів. А досвід поступового виваженого реформування системи місцевого самоврядування та його фінансування є досить прозорим і зрозумілим. Доходи рад-муніципалітетів та округів (ленів) Теоретично рада муніципалітету чи лену може отримувати доходи з таких джерел: власне місцеві податки; субсидії на вирівнювання податкових надходжень різних адміністративних одиниць; незв'язані державні субсидії; цільові державні субсидії; збори (або часткові платежі за послуги у сфері охорони здоров'я); прибутки від продажу; позики. Між оподаткуванням та зборами існують суттєві відмінності. Податки збираються для фінансування громадських витрат, забезпечення перерозподілу коштів у часі та між громадянами і впливу на структуру споживання. Якщо сума, яку сплачує особа, безпосередньо пов'язана з продажем конкретних виробів чи з наданням певних послуг, то цей платіж є збором. Співвідношення між податками та зборами значною мірою залежить від виду діяльності, за здійснення якого відповідає рада муніципалітету чи лену. Наприклад, кошти, що надходять від зборів, доцільніше використовувати на покриття значної частини муніципальних видатків на підтримання місцевої матеріальної інфраструктури. Чим більше функцій у соціальній та освітній сферах перебирають на себе муніципалітети, тим більше потребують вони податкових надходжень. 91 Ради муніципалітетів та ленів можуть одержувати податкові надходження або за рахунок власної бази оподаткування, або коштом державних субсидій. У свою чергу, ці надходження можуть складатися із податків різних типів: прибуткових податків, податків на капітал, податків на майно, корпораційних податків, податків на нерухомість тощо. Проте наразі у Швеції єдину податкову базу рад муніципалітетів та ленів становлять особисті доходи місцевих мешканців. Ступінь місцевої автономії значною мірою залежить від джерела податкових надходжень. Найбільшою незалежністю ради муніципалітетів та ленів користуються, якщо кошти походять з власної місцевої податкової бази, і вони можуть на власний розсуд установлювати ставки оподаткування у межах, визначених законом. У випадку, коли податкові надходження рад муніципалітетів та ленів складаються виключно з державних субсидій, асигнованих на спеціальні цілі, самостійність органів місцевого самоврядування є найбільш обмеженою. З погляду ступеня автономії, субсидії на вирівнювання податкових надходжень та незв'язані державні субсидії посідають у цьому ряду проміжне положення. Малюнок 14.2. Розподіл доходів рад муніципалітетів та ленів за джерелами. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД 9 2 Як випливає з малюнка, набувають ваги власне податкові надходження органів місцевої влади та незв'язані державні субсидії, у той час як цільові державні субсидії відіграють істотно меншу роль. Отже, не важко зробити висновок, що органи місцевої влади здобули більшу фінансову самостійність.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У ШВЕЦІЇ» з дисципліни «Місцеве самоврядування: світовий та український досвід»
