МЕХАНІЗМИ РОЗВ'ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ МІЖ ВЛАДНИМИ РІВНЯМИ
Існує дилема, притаманна як представницькому самоврядуванню, так і центральній владі: обидва рівні претендують на легітимність, яку забезпечують вибори. Кожен з цих рівнів має законне право на урядування в межах своєї території, однак немає жодних гарантій, що вибір, зроблений на одному рівні, буде прийнятний для іншого. Тому має існувати засіб вирішення суперечностей між владними рівнями і механізми забезпечення їхніх злагоджених дій та ліній поведінки. Сфера конфліктів включає питання належного розподілу функцій між владними рівнями, основного осередку контролю за формуванням політики і розподілом ресурсів, відповідної участі різних урядових органів та необхідності встановлення національних стандартів. У країнах ліберальної демократії Західної Європи та Північної Америки місцева влада стала основним елементом національних систем урядування, здатним апелювати з метою свого захисту до судів, якщо акти державної влади суперечать його конституційному статусові. У більшості західних демократичних країн суди мають незаперечний конституційний статус арбітрів між різними владними рівнями. Інакше кажучи, конституційною функцією судів є врегулювання можливих конфліктів між різними владними рівнями. Місцева й центральна влади розглядаються звичайно як об'єкти юрисдикції судів майже так само, як будь-який інший тип юридичної особи або будь-яка фізична особа у тому розумінні, що якщо вони порушать право приватної особи або договір, їм можуть пред'явити позов, що спирається на делікт або договір, а якщо вони скоять кримінальний злочин, проти них може порушуватися кримінальне переслідування. Наприклад, у Британії суди мають наглядову юрисдикцію обмеженого характеру щодо деяких дій будь-якого виконавчого органу, у тому числі й місцевої влади, і, здійснюючи свою юрисдикцію, можуть видавати постанови й приписи щодо дій або планованих дій, які суперечать законові, і можуть розглядати апеляції на дії або рішення, якщо право на оскарження надане законом. Для розв'язання конфліктів між владними рівнями деякі країни вдаються також до адміністративних процедур. Скажімо, одна з функцій префекта до реформи 1982 року у Франції полягала у забезпеченні дотримання органами місцевого самоврядування вказівок центру. У випадку, коли місцева влада відхилялася від них, префект мав право примусити поважати волю центральної влади. Неважко припустити, що через ієрархічний характер французької системи префектур органи місцевого самоврядування були простими підручними засобами МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД 4 6 центрального уряду. Фактично ж, хоча префекти і мали право забезпечувати виконання наказів центрального уряду, вони мали для цього недостатньо ресурсів. Відтак багато конфліктів між центральним урядом і місцевою владою вирішувалися й нині вирішуються через процедуру переговорів і домовленостей. Цікавим прикладом децентралізованого процесу розв'язання конфліктів є Польща. Як поєднання муніципальної влади і відгалуження центрального уряду воєводства відповідають за посередництво й арбітражний розгляд конфліктів як між органами місцевого самоврядування, так і між ними та центральним урядом.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕХАНІЗМИ РОЗВ'ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ МІЖ ВЛАДНИМИ РІВНЯМИ» з дисципліни «Місцеве самоврядування: світовий та український досвід»
