Місцеві податки на компанії та інші джерела податкових надходжень
Органи місцевої влади іноді обкладають місцевими й комунальними податками також прибуток місцевих компаній. Це характерно для Австрії, Німеччини, Італії, Іспанії, Сполучених Штатів та деяких інших країн. Існують також податки на підприємницьку діяльність, не пов'язані безпосередньо або виключно з прибутками: наприклад, у Франції та Німеччині вони поєднуються з розрахунком рентабельності та іншими змінними величинами податку на підприємництво. Їхня частка у складі ВВП коливається від 0,1% в Італії та Іспанії до 0,6% в Швейцарії, а частка у загальних місцевих податкових надходженнях становить від 1,7% в 39 Данії до 14 та 15% у Бельгії і Німеччині. У випадку з податками на прибуток компаній виникає така ж сама проблема, що й з оподаткуванням місцевою владою приватного доходу, а саме, коли компанії здійснюють діяльність у декількох різних місцевостях. У цьому випадку необхідно розподіляти прибуток компанії між цими місцевостями. (Подібна ситуація також виникає, коли міжнаціональні компанії діють у багатьох країнах, кожна з яких бажає стягувати податки із зароблених ними прибутків). Іншим видом податку, що застосовується на субнаціональному рівні, зокрема штатами й деякими районами США, є податок з роздрібного обороту. Коли він установлюється на рівні роздрібної торгівлі, покупець повинен сплатити вартість товару, а також додатково певну частку ціни цього товару до вирахування податку. Багато штатів звільняють від податку купівлю деяких товарів, наприклад, харчових продуктів та ліків за рецептами, оскільки вони розглядаються як предмети першої необхідності. Проте це може збільшити витрати на контроль за збиранням даного податку, оскільки податковий орган повинен визначати, що належить до харчових продуктів, а що ні. Податок на споживання, або з обороту, як правило, не має великого значення, крім випадків, коли надходження від інших податків надзвичайно низькі. У 1989 році у Сполучених Штатах його частка у місцевих податкових надходженнях перевищила частку прибуткового податку і становила 10,4%, в Іспанії— 12,4 %. Загалом, 15 країн з 22 країн- членів ОЕСР його не застосовують. Податок з роздрібного обороту загалом гнучко реагує на зростання доходів (із зростанням доходів мають тенденцію до розширення і обсяги споживання), інфляції (зростання інфляції призводить до зростання цін на оподатковувані товари) і збільшення чисельності населення (більша кількість споживачів призводить до зростання загального обсягу продажу оподатковуваних товарів). Значну частину витрат на контроль за стягненням цього податку несуть продавці оподатковуваних товарів, тобто роздрібні торговці, які повинні вести точну облікову документацію про обсяг продажів і надавати її податковому органові. У тих країнах, де діє велика кількість дуже дрібних роздрібних торговців, оподаткування здійснюється не на роздрібному рівні, а на рівні оптового продажу товарів роздрібним торговцям, що зменшує адміністративні витрати.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Місцеві податки на компанії та інші джерела податкових надходжень» з дисципліни «Місцеве самоврядування: світовий та український досвід»
