Для того щоб виправити недоліки, які існували в роботі Ліги Націй, було створено нову універсальну організацію - ООН. її утворенню передувало прийняття кількох декларацій, що були прийняті під час Другої світової війни, та проведення декількох конференцій (Московська конференція міністрів закордонних справ Великої Британії, СРСР, СІЛА за участю посла
.218
РОЗДІЛ 16
право міжнародних О 1 О організацій ^ | / _
г
Китаю в СРСР 1943 р., Тегеранська конференція глав Великої Британії, СРСР та США 1943 р., конференція в Думбартон-Оксі представників тих же держав і на другій стадії Китаю 1944 р., Кримська (Ялтинська) конференція глав Великої Британії, СРСР та США 1945 р.)- Вони знайшли своє завершення на конференції в Сан-Франциско в 1945 р. Саме на цій конференції було прийнято Статут ООН. Згідно зі Статутом, ООН має шість основних органів, а саме: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР), Рада з опіки, Секретаріат та Міжнародний Суд Справедливості. Для прийняття у члени ООН необхідна рекомендація Ради Безпеки, ухвалена не менш як дев'ятьма голосами, і постанова Генеральної Асамблеї, винесена двома третинами присутніх і тих, що взяли участь у голосуванні, членів ООН. Рада Безпеки складається з 15 членів, п'ять з яких є постійними членами, що мають право вето: Велика Британія, Китай, Росія, США, Франція. Відповідно до ст. 27 Статуту, з усіх питань, крім процедурних, рішення Ради повинні бути прийняті не менш як дев'ятьма голосами «за», включно зі всіма п'ятьма голосами постійних членів. З десяти непостійних членів п'ять повинні бути з афро-азійських держав, один зі Східної Європи, два з Латинської Америки та два із західноєвропейських та інших держав. Рада Безпеки приймає юридичні акти двох типів: рекомендації і резолюції. Останні відповідно до Статуту ООН є юридично обов'язковими для держав. Генеральна Асамблея має шість головних комітетів, а саме: з роззброєння та міжнародної безпеки; економічний та фінансовий; з соціальних, гуманітарних питань та з питань культури; спеціальний політичний комітет та з питань деколонізації; адміністративний та бюджетний комітет та комітет з правових питань. Крім того, є процедурний комітет, який займається питаннями порядку денного сесій; два постійних комітети, які займаються адміністративними та бюджетними питаннями і питаннями внесків у міжсесійний період, та низка допоміжних, тимчасових та інших органів, відповідальних за певні ділянки, як-от комітет з інвестицій та Рада з аудиту. Серед таких органів добре відомі Комісія міжнародного права, Комісія з права міжнародної торгівлі, Рада з Намібії тощо. ЕКОСОР складається з 54 членів, що обираються Асамблеєю на три роки. Відповідно до ст. 62 Статуту ООН Рада може ініціювати розгляд низки питань чи вивчення цих питань, давати рекомендації ГА ООН, членам ООН та спеціалізованим установам ООН. Вона може готувати проекти конвенцій на
розгляд ГА та скликати міжнародні конференції. Рада створила низку допоміжних органів, починаючи від дев'яти функціональних комісій, влючаючи Комісію з прав людини, Комісію щодо статусу жінок, Комісію з проблем сталого розвитку, і до п'яти регіональних комісій, зокрема щодо Африки, Азії та Тихого океану, Європи, Латинської Америки та Карибського моря, Західної Азії. ЕКОСОР також утворила низку постійних комітетів та комітетів експертів, як, наприклад, Комісія щодо транснаціональних корпорацій та інші. Рада створює свої програми і утворила разом з ГА ООН низку органів, як, наприклад, Верховний комісар ООН щодо біженців, Конференція ООН з торгівлі та розвитку тощо. її основна функція - утворити широку мережу органів з економічних, соціальних прав та прав людини. Раду з опіки було утворено для контролю над територіями з опіки, що з'явилися після закінчення Другої світової війни. Передбачалось, що до таких територій входитимуть території за мандатами; території, відділені від ворожих держав в результаті Другої світової війни та інші території, що добровільно перейдуть під опіку певної адміністративної одиниці (яких не виявилось). Останньою опікунською територією була територія Тихоокеанських островів, що адмініструвалася США. Єдиною територією за мандатом була територія Південно-За-хідної Африки. Рада з опіки призупинила свою діяльність 1 листопада 1994 р. Міжнародний Суд Справедливості уповноважений давати консультативні висновки на запити ГА ООН, Ради Безпеки та спеціалізованих установ ООН та розглядати справи за поданням будь-якої з держав, які ратифікували Статут ООН, проти держави, яка дала згоду на розгляд справи МСС. Держави можуть звернутись до МСС зі спільною заявою щодо розгляду справи. У справі щодо тлумачення мирних договорів 1950 р. Суд зазначив, що згода держав - сторін спору, є основою юрисдикції Суду у спірних (сопіепііоиз) справах'. Що ж до консультативних висновків — ситуація відмінна, навіть якщо запит щодо висновку відноситься до юридичного питання, яке розглядається між державами. Відповідь Суду має тільки дорадчий характер і не має обов'язкової сили. З цього випливає, що жодна держава не може заперечити тому, щоб Суд дав консультативний висновок, який ООН вважає потрібним. Висновок Суду дається не державам, а органові, який має право звернутись за таким висновком. Такому висновку не можна заперечити, однак можлива юридична недоречність такого висновку (Вігі і,Ье Соигі; із аіегї 4о ІЬе роззіЬіе іийісіаі ітргоргіеіу 1 Реасе Тгеаііез Сазе [1950] І.С..І. Кер.
220
РОЗДІЛ 16
право міжнародних О О 1 організацій Л. А. \
оі £ІУІП§ оріпіопз). Так, у справі Західної Сахари 1975 р. МСС зауважив, що відсутність згоди зацікавленої держави може зробити надання консультативного висновку несумісним з судовим характером цього органу (...Іаск оі сопзепі; оі" ап іпіегезіесі зіаіе «тау гепсіег іпе £ІУІП£ ОІ ап асіуізогу оріпіоп іпсотраШЛе \уі{,п іпе Соигі'з іисіісіаі сЬагас1;ег») '. Термін «спеціалізовані установи» стосується організацій, утворених відповідно до міжурядових угод, які мають широкі міжнародні зобов'язання в економічній, соціальній, культурній та інших сферах і які тісно пов'язані з ООН. Координує їх діяльність ЕКОСОР. Спеціалізовані установи утворені відповідно до міжнародного договору між державами, в якому визначається членство, мета та структура організації. Підписавши угоду з ООН відповідно до ст. 57 та 63 Статуту ООН, така організація стає спеціалізованою установою. Разом з тим, спеціалізовані установи ООН - це самостійні міжнародні організації, які мають свої статути, штаб-квартири, свій бюджет. Серед п'ятнадцяти спеціалізованих установ ООН - Міжнародна організація праці (МОП), Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Всесвітній поштовий конгрес (ВПК), Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ) тощо. Окрім спеціалізованих організацій, діють і інші міжнародні організації, пов'язані з ООН, такі як, наприклад, Міжнародна організація з атомної енергії (МАГАТЕ), Організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) тощо. Серед важливих регіональних міжнародних організацій згадаємо ОБСЄ - Організацію з безпеки та співробітництва у Європі. Структуру цієї організації складають Парламентська Асамблея, Верховний комісар у справах національних меншин та Рада міністрів. До кінця 1994 р. ця організація називалась Нарадою з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ). Членами ОБСЄ є всі держави Західної та Східної Європи, а також США та Канада. До недавнього розширення Організації Північноатлантичного договору (НАТО) членами цієї організації були 16 держав. Установчим документом є Північноатлантична Хартія, стаття 5 якої, зокрема, говорить про те, що у разі воєнного нападу на одного з членів країн НАТО весь блок стає на його захист. Створено договірно-правову основу відносин «особли-
вого партнерства» України з НАТО. Зокрема, прийнято Рамковий документ Програми НАТО «Партнерство заради миру» (8 лютого 1994 р., м. Київ); Хартію про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору (9 липня 1997 р., Мадрид); Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і НАТО щодо заснування Центру інформації та документації НАТО в Україні (7 травня 1997 р., м. Київ) та щодо призначення офіцерів зв'язку НАТО в Україні (9 грудня 1998 р., м. Брюссель). Указом Президента України від 4 листопада 1998 р. було затверджено Державну програму співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО). У листопаді 2002 р. на саміті НАТО у Празі був ухвалений план дій «Україна - НАТО». Важливим для України є також членство в Центральній Європейській Ініціативі (СЕІ) - міжурядовому форумі співробітництва шістнадцяти центральноєвропейських держав. Тривалий час Україна залишалась асоційованим членом СНД. З березня 1999 року було прийнято Постанову Верховної Ради України «Про приєднання Верховної Ради України до Угоди про Міжпарламентську Асамблею (МПА) держав - учасниць СНД», укладеної у м. Алмати 27 березня 1992 р. Прийняття цієї Постанови дозволило розблокувати кількамісячний бойкот фракцією комуністів усіх ратифікаційних угод. Україна стала десятою державою, що вступила до МПА. У березні 1999 р. Туркменистан першим з країн СНД ухвалив рішення про вихід з угоди про безвізові поїздки громадян територією країн - членів СНД 1992 р. У вересні 1992 р. Україна вступила до впливових міжнародних фінансових організацій, серед яких був і Світовий Банк, або Міжнародний банк реконструкції і розвитку
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основні міжнародні організації» з дисципліни «Міжнародне публічне право»
