Обов'язок покарання за грубі порушення прав людини попереднім режимом за міжнародним правом
Надзвичайно актуальною проблемою нині є обов'язок покарання за грубі порушення прав людини попереднім режимом і відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої цими порушеннями, згідно з міжнародним правом 1. Висловлюються аргументи за та проти існування в міжнародному праві обов'язку держав покарати за серйозні порушення прав людини попереднім режимом. Серед джерел, які підтверджують існування цього обов'язку, зазначаються положення міжнародних договорів, практика контрольних та правозахисних органів, практика держав, тобто джерела як договірного, так і звичаєвого міжнародного права. Як відомо, звичаєве міжнародне право виникає з практики держав, якій слідують з почуття правового обов'язку, що становить об'єктивний аспект, а також із суб'єктивного аспекту — оріпіо іигіз, ЯКИЙ підтверджує, що держави діють так, бо переконані, що зобов'язані це робити. Для більшості правників існування обов'язку притягнення до кримінальної відповідальності за грубі порушення прав людини попереднім режимом не викликає сумніву 2. Як стверджує професор М. Ш. Бассіу-ні, злочини проти людства, геноцид, військові злочини та катування є міжнародними злочинами, що досягли рівня ]из со£епв. Внаслідок цього виникає обов'язок покарати або видати злочинця, скасувати терміни давності, позбавити імунітету винних вищих посадових осіб аж до глав держав. За міжнародним правом ці зобов'язання вважаються зобов'язаннями ег£а 1 Див.: Антонович М. Обов'язок покарання за серйозні порушення прав людини попереднім режимом згідно з міжнародним правом // Наук, записки НаУКМА.- 1999.- Т. 8.- С. 62-64. 2Див.: ОгепШскег В. Р. 8еШіп£ Ассоипіз: ТЬе Оиіу їо Ргозесиіе Нитап Ш§п*8 Уіоіаіїопз оі а Ргіог Несіте // Уаіе Ь. «І.- 1991.- V. 100.- Р. 2552; Кокі-Аггіага N. Зіаіе КезропзіЬііНу £о Іпуезїїеаїе апсі Ргозесиїе Сгауе Нитап Ш&ПІ.5 Уіоіаііопз іп Іпіегпаиопаі Ьалу // СаПіогпіа Ь. Кеу.- 1990.- V. 78.-Р. 449; Кокоіі ^. N0 Ітрипіїу іог Нитап Кіепїз Уіоіаїіопз іп іпе Атегісаз // Нит. ІМз Ь. 3.- 1993.- V. 14.- Р. 153. міжнародне і карне право |
отпез, наслідком чого є неприпустимість безкарності за такі злочини '. Інша група правників обережніша у виборі термінології і говорить не про обов'язок притягнення до кримінальної від. повідальності за порушення прав людини, а про появу в міжнародному праві обов'язку держав відреагувати на масові та систематичні порушення основних прав 2. З іншого боку, група вчених-правників досить скептично ставиться до існування в міжнародному праві норми, що встановлює обов'язок нового уряду притягти до карної відповідальності за попередні порушення прав людини. Як стверджує професор М. Счарф, за винятком низки резолюцій Генеральної Асамблеї ООН, практика держав ще не підтверджує існування у міжнародному звичаєвому праві обов'язку утримуватись від амністування за такі злочини 3. Однак практика держав, котра підтверджує існування обов'язку розслідувати та покарати за грубі порушення прав людини попереднім режимом, хоч і обмежена, все ж існує. Ба навіть ті держави, де уряди прийняли закони про амністію, не заперечили існування такого обов'язку, а швидше намагались виправдати свої дії обставинами, що склалися. Звичайно, можуть існувати різні проблеми та способи їх вирішення, однак сам факт існування у міжнародному праві обов'язку покарати винних у порушенні прав людини попереднім режимом є надзвичайно важливим для молодих демократій, котрі намагаються встановити справедливість. Міжнародне співтовариство шляхом зовнішнього політичного тиску може сприяти виконанню цього обов'язку. Так, якби умовою вступу до Ради Європи посткомуністичних держав, зокрема України, було виконання ними обов'язку покарання за грубі порушення прав людини попереднім режимом, вони зробили б куди більше у цьому сенсі. Серед джерел, які підтверджують появу обов'язку держави розслідувати, притягти до кримінальної відповідальності за порушення прав людини попереднім режимом та забезпечити відшкодування збитків згідно із звичаєвим міжнародним правом, можна зазначити положення договорів, дипломатичну практику, звичаєве право, що пов'язане зі злочинами проти людства, практику трибуналів тощо. 1 Ваззіоипі М. СН. 8еагсЬіп£ іог Реасе апсі Аспіеуіпе .їизїїсе: Тпе Меесі іог АссоипїаЬііНу // Ьа^ аші Сопіетрогагу РгоЬіетз.- 1996.- V. 59.- Р. 17. 2 ДИВ.: Мепйег ^. Е. АссоиігіаЬііНу іот Раз* АЬизез // Нитап Кі£№ С}иаг*ег1у.- 1997.- V. 19.- Р. 259. 3 Зскагі М. Тпе Ье«ег оі іпе Ьачг: Тпе Зсоре оі іЬе Іпі;егпа*іопа1 Ье£а1 ОЬ1І£а*іоп (;о Ргозеси^е Нитап КіеШз Сгітез // Ьаш апсі Соп1,етрогагу РгоЬіетз.- 1996.- V. 59.- Р. 59. РОЗДІЛ 1 1 166
Низка міжнародних договорів включає твердження про обов'язок покарання за грубі порушення прав людини. З одного боку, такі універсальні та регіональні договори загального характеру, як МПГПІІ, Міжамериканська конвенція про права людини, Європейська конвенція, хоч експліцитно і не вимагають покарати за порушення прав людини, містять норми щодо поваги та забезпечення включених у них прав. Розбіжності існують щодо можливої інтерпретації обов'язку забезпечити права людини. З іншого боку, Конвенція ООН про геноцид, Конвенція проти катувань та інші конвенції передбачають обов'язок покарати осіб, винних у вчиненні відповідних злочинів, незалежно від того, є вони державними службовцями чи приватними особами. Існування обов'язку покарати за порушення прав людини підтверджується також рішеннями Комітету ООН з прав людини, Міжамериканського суду з прав людини, Європейського суду з прав людини. Так, у справі МиіеЬа V. 2аіге Комітет з прав ЛЮДИНИ закликав Заїр як державу, що є стороною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, «забезпечити фактичне відшкодування збитків жертві», включно з компенсацією за фізичні та розумові ушкодження і страждання, що були спричинені нелюдським поводженням, провести розслідування обставин катувань, покарати винних у катуванні, а також вжити заходів для того, щоб подібні порушення не трапились у майбутньому '. У справі Міжамериканського суду з прав людини Уеіаздиег Коо!гІ£ие2 Сазе обов'язок держави забезпечити дотримання прав людини було витлумачено як такий, що передбачає попередження, розслідування, притягнення до відповідальності та покарання за порушення прав людини 2. Важливим джерелом, котре свідчить про існування обов'язку покарання за порушення прав людини попереднім режимом згідно з міжнародним правом, є практика держав. Як приклад Держави, яка виконала цей міжнародний обов'язок, можна навести Грецію. У жовтні 1974 р. уряд Греції видав декрет, згідно з яким злочини диктаторського режиму не могли підлягати амністії, винні у цих злочинах мали бути засуджені, а колишні високі посадові особи втрачали свої пенсії. У січні 1975 року грецький парламент вирішив, що злочини хунти, починаючи з 1967 року, не підлягатимуть жодним термінам давності3. V. 2аіге, Сотт. N0. 124/1982, 39 II.N. С.А.О.К. 8ирр. N0. 40 Аппех XIII, ЦШ. Бос. А/39/40 (1984). 2Уе^ие2 Косігіеиех Сазе, Іпїег-Ат. Є*. Н.К. (зег.С) N0. 4, рага. 174 (1988). 3 Нєгіг ^., есі. Ггот ВісіаїогзЬір 1ю Оетосгасу: Соріп^ шііЬ іЬе Ье^асіез °ї АиіЬогііагіапізт апсі Тоіаіііагіапізт.- 1982.- Р. 258-265. міжнародне л / ~] карне право | О/
Іншим прикладом виконання обов'язку покарання за порушення прав людини попереднім режимом є прийняття законів про нелегальність колишніх правлячих комуністичних партій у державах Центральної та Східної Європи або видання декретів, що забороняють комуністичні організації як такі, що несуть відповідальність за злочини проти власних народів. Так, у 1993 році в Чеській республіці було прийнято Закон про нелегальність комуністичного режиму та опір йому, який оголосив режим, базований на комуністичній ідеології, що керував державою від лютого 1948 року до листопада 1989 року, кримінальним та незаконним '. Аналогічно тому, як оголошення поза законом націонал-соціалістичної німецької робітничої партії та пропаганди нацистської ідеології неодноразово використовувалось для заборони подібних партій у майбутньому, закон про нелегітимність комуністичної партії може послужити правовою підставою її ліквідації в майбутньому. Поширеною формою подолання наслідків минулого стало прийняття законів про люстрацію в центральних та східноєвропейських державах, згідно з якими вищі партійні службовці, працівники служб національної безпеки, агенти, співробітники та інформатори секретних служб не можуть посідати керівні посади в державній адміністрації, армії, обиратись до парламенту. Отже, міжнародні договори, рішення правозахисних та судових міжнародних органів, практика держав підтверджують існування в міжнародному праві обов'язку держав покарати за грубі порушення прав людини попереднім режимом. Це необхідно для того, щоб історія не повторилась у майбутньому, а також для відшкодування хоча б моральної шкоди мільйонам жертв диктаторських режимів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Обов'язок покарання за грубі порушення прав людини попереднім режимом за міжнародним правом» з дисципліни «Міжнародне публічне право»
