Обидві конвенції передбачають існування інституту естопеля в міжнародному договірному праві. За ст. 45 обох конвенцій, естопель -Це інститут, на основі якого держава і міжнародна організація не можуть більше посилатись на підставу недійсності чи припинення договору, виходу з нього чи призупинення його дії, якщо після того, як їм стало відомо про факти наявності таких підстав, вони погодились, явно чи мовчазно, з дією договору, зі збереженням ним юридичної сили і продовженням його дії. 101 право міжнародних договорів
_
Обидві конвенції однаково трактують підстави визнані договору юридично недійсним. Ст. 48-53 Конвенції 1969 р. ст. 71 Конвенції 1986 р. встановлюють дві головні підстави визнання міжнародного договору юридично недійсним, а саме: 1) суперечність укладеного договору основним принципам міжнародного права і 2) якщо дії держав і міжнародних організацій не були результатом доброї волі при укладенні договору. Відсутність доброї волі може означати: брехню, прямий чи непрямий підкуп, примус, погрозу силою чи її застосування. Якщо ст. 71 Конвенції 1969 р. передбачає недійсність договору через його невідповідність вже існуючим основним принципам міжнародного права, то ст. 64 визнає недійсність міжнародного договору, який буде суперечити принципу міжнародного права, що виник після укладення договору, тобто підтверджується одна з ознак основних принципів міжнародного права - наявність у них зворотної юридичної сили. Обидві Конвенції передбачають можливість одностороннього виходу з них учасників. Нормальними умовами припинення дії міжнародного договору є: 1) закінчення терміну дії міжнародного договору чи повне виконання встановлених ним зобов'язань; 2) взаємна згода сторін на дострокове припинення дії договору. Поряд з цим міжнародне право визнає у ряді випадків законним одностороннє припинення дії договору одним з його учасників. Сюди належить денонсація договору, тобто обумовлене попередньою згодою сторін оголошення однією державою іншій або депозитарію про втрату чинності двостороннього чи багатостороннього договору, що діє між ними. Повідомлення про припинення договору направляється державі-контрагенту, а при багатосторонньому договорі - країні депозитарію не менше ніж за 12 місяців до припинення дії договору. Умови і форми денонсації в договірній практиці дуже різноманітні. Законною умовою можливості перегляду міжнародного договору є, як правило, згода на це всіх його учасників. Однак сторони, що домовляються, можуть з самого початку встановити, що в певний час на вимогу одного чи кількох учасників договору вони розпочнуть переговори про перегляд договору. Перегляд може стосуватись як окремих положень, так і договору в цілому. Під анулюванням міжнародного договору розуміють односторонню відмову держави від договору. Загальновідомо, що в двосторонніх міжнародних договорах одна із сторін може відмовитись від договору у випадку його суттєвого порушення іншою стороною. При цьому договір припиняє свою дію не автоматично, а тільки тоді, коли потерпіла сторона відмовилась від договору, зробивши спеціальну заяву. Кожна держава вправі вільно вирішувати, чи вимагати їй виконання договору і зберегти договір в силі, чи відмовитись від договору, анулювати його.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Припинення дії міжнародних договорів» з дисципліни «Міжнародне публічне право»
