Співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права
Проблема співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права складна і бага-тоаспектна. Вона включає питання впливу міжнародного права на формування відповідних національних норм, співвідношення міжнародного договору та міжнародного звичаю з внутрішнім законом, роль міжнародного права у прийнятті конкретного рішення, що ґрунтується на існуючих державних законах, ефективність контролю і можливість санкцій міжнародного права, внутрішньої юрисдикції держави тощо. Як відомо, погляди вчених протягом кількох десятиліть змінювалися від однієї крайності, згідно з якою міжнародне право не є правом взагалі, а лише правилами міжнародної моралі, через різноманітні версії дуалізму чи плюралізму до іншої крайності - моністичної концепції, відповідно до якої міжнародне право визначає поняття державного права або, навпаки, встановлюється абсолютний примат державного права. Отже, загальновідомими є дві теорії співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права: монізм та дуалізм. Суть моністичних концепцій, як це видно з їх назви, полягає у визнанні єдності обох правових систем. Міжнародне і внутрішньодержавне право розглядаються як частини єдиної системи права. При цьому одні з прихильників цих концепцій виходять з примату (верховенства) внутріпіньодержавного права, інші - з примату міжнародного права. Як зазначає професор Дж. Старк, теза про абсолютний примат державного права розвінчується у двох основних випадках: а) якби міжнародне право набувало законності лише з Конституції держави, воно обов'язково втрачало б силу, як тільки
Конституція... зникала. Але немає нічого певнішого, як очевидна дія міжнародного права незалежно від зміни чи відміни Конституції, чи від революцій. Так було заявлено на Лондонській конференції 1831 р., яка вирішила, що Бельгія повинна бути незалежною і нейтральною державою. Конференція підтримала основний принцип - договори не втрачають своєї сили, незважаючи на внутрішні конституційні зміни; б) вступ нових держав у міжнародне співтовариство. Встановлено, що міжнародне право поширюється на нову державу без її згоди, і така згода, якщо і висловлюється, є тільки декларативною ', Однак за останні роки серед західних юристів-міжнарод-ників можна помітити тенденцію відходу від моністичної концепції. Так, професор Я. Броунлі писав, що ця «доктрина не відповідає правовим реаліям існування суверенних держав і зводить внутрішньодержавне право до положення пенсіонера міжнародного права»2. Професор В. Фрідман, маючи на увазі прихильника моністичної теорії професора X. Лаутерпахта, зазначав, що прихильники моністичного погляду «намагаються довести, незважаючи на факти, які демонструють нам протилежне, що міжнародне право як таке інкорпорується в англійське право» 3. Професор К. Райт пише: «Ми повинні прийняти дуалістичну точку зору. Міжнародні суди використовують міжнародне право, національні суди — національне право» 4. Як вважають позитивісти, міжнародне право не може «втручатися» у державне право, поки останнє, логічно завершена система, не дозволить цього. За іншою дуалістичною концепцією, відбувається інкорпорація міжнародного права у внутрішнє право. Ця концепція була, наприклад, прийнята у Фінляндії, де для того, щоб положення міжнародного договору стали «придатними» для внутрішніх судів чи інших установ, вони повинні «трансформуватись» у державне право. Концепція трансформації норм міжнародного права у норми національної системи права отримала поширення і детальну розробку в доктрині міжнародного права з огляду на проблеми співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права. 1 Зіагке ^. О. Ап Іпїгойисііоп іо Іпіегпаііопаі Ьа\у.- 5*Ь е&.- Ь.\ ВШетогЧЬ, 1963.- Р. 41. 2 Броунли Я. Международное право: В 2 кн.- Кн. 2.- М.: Прогресе, 1977.- С 67. 3 РПеатапп \¥. Ье£а1 ТНеогу.- Ь., 1967.- Р. 577. 4 ЧУгідкі ^. Тгеаіїез аз Іате іп паіЛопаі соиНз // Тгеаііез апгі ехесиііуе а£геетеіиз. Неагіпе Ьеїоге ІЇіе 8иЬсоттіі1;ее оп ІЇіе .Іисіісіагу.- \УазЬ. ф. С), 1958.- Р. 476. Очевидно, що теорія «трансформації», яка розуміється як «спосіб здійснення міжнародного права засобом видання державою внутрішніх нормативних актів ... у забезпечення виконання нею свого міжнародного зобов'язання чи в інтересах використання нею своєї міжнародної правоздатності» 1, як нор-мотворчий процес правильно відображає сутність формально-юридичного зв'язку двох систем права. Однак, як вважає А. Хачатурян, сам термін «трансформація» абсолютно не адекватний процесам, що відбуваються при цьому. Норми двох систем права не можуть перетворюватись одна в іншу через їх абсолютно різну природу та призначення. У будь-якому випадку вони залишаються нормами тієї самої системи права, в котрій виникли 2.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права» з дисципліни «Міжнародне публічне право»
