Як зазначає професор М. Шо, міжнародна система є горизонтальною і складається з понад 180 незалежних держав, рівних і суверенних. Міжнародну систему не слід плутати з системою міжнародного права, що є сукупністю взаємопов'язаних елементів (загальновизнаних принципів і норм, інститутів і галузей), що регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права. РОЗДІЛ 1
Ядро сучасного міжнародного права становлять його принципи. Вони не утворюють окремої галузі, оскільки пронизують усі галузі й інститути цієї системи права. Більшість загальновизнаних принципів міжнародного права закріплені в Статуті ООН, Декларації про міжнародні принципи відповідно до Статуту ООН 1970 р. та Підсумковому акті НБСЄ (нині ОБСЄ), підписаному в Гельсінкі 1975 р. Згідно зі ст. 2 Статуту ООН принципами її діяльності є: 1. Суверенна рівність всіх її членів. 2. Добровільне виконання зобов'язань, прийнятих держа вами згідно зі Статутом. 3. Вирішення міжнародних спорів мирними засобами. 4. Утримання від погрози силою і використання сили в міжнародних відносинах проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави. 5. Надання всілякої допомоги ООН в діях, які організація чинить згідно зі Статутом, і утримання від надання допомоги державі, проти якої ООН чинить запобіжні (превентивні) чи силові дії. 6. Держави, які не є членами ООН, повинні діяти згідно з цими принципами, якщо це необхідно для підтримання миру і безпеки. 7. Невтручання у внутрішні справи будь-якої держави. Не всі із вказаних принципів є однозначними. Так, хоч перший принцип і проголошує суверенну рівність всіх членів ООН, очевидно, що йдеться про юридичну рівність, а не про формальну. Попри проголошення відмови від використання сили у вирішенні міжнародних конфліктів, навіть у Статуті ООН передбачено випадки правомірного використання сили, а саме в цілях самооборони (ст. 51) та за рішенням Ради Безпеки (ст. 39, 42). Нарешті, якщо події, що відбуваються в межах території певної держави, загрожують міжнародному миру і безпеці, такі події перестають бути внутрішньою справою даної держави. Можна помітити суперечність деяких принципів, сформульованих у Статуті ООН та в Підсумковому акті НБСЄ 1975 р., оскільки в останньому поряд з принципами непорушності державних кордонів, територіальної цілісності проголошується принцип самовизначення народів та націй. Важливим компонентом системи міжнародного права є галузеві принципи і принципи міжнародно-правових інститутів, які ще називають спеціальними принципами. Серед принципів тієї чи іншої галузі, як правило, виділяють основний принцип галузі (наприклад, принцип свободи відкритого моря у міжнародному морському праві, принцип повного і виключного суверенітету держави над повітряним простором у межах її території у міжнародному повітряному праві тощо). 29. поняття та особливості сучасного міжнародного права
Суттєвим складовим елементом системи міжнародного права є норми міжнародного права, тобто юридично обов'язкові правила поведінки суб'єктів міжнародно-правових відносин, які містяться в міжнародних договорах і правових звичаях, рішеннях і резолюціях міжнародних організацій, рішеннях та висновках міжнародних судових органів. Складовим елементом системи міжнародного права вважаються також інститути міжнародного права, тобто система взаємопов'язаних норм, що регулюють відносно відокремлену сукупність суспільних відносин. Зокрема, це такі інститути, як інститут міжнародного визнання, інститут міжнародної відповідальності тощо. Усі згадані елементи в різних сполученнях утворюють галузі міжнародного права - сукупність узгоджених юридичних норм, що регулюють більш-менш автономно міжнародні відносини певного виду і характеризуються відповідним предметом правового регулювання 1. Це такі галузі, як право міжнародних договорів, права людини, дипломатичне та консульське право, міжнародне морське право тощо. Отже, міжнародне право - це система, яка має свої принципи, галузі, інститути та норми, однак вона відрізняється від внутрішньодержавних (сіотезйс) правових систем тим, що не має владних органів для їх забезпечення. Кожна держава повинна висловити свою згоду на дію міжнародного права. На думку багатьох юристів-міжнародників, міжнародне право - це спроба створити нор- .~ - . ми та забезпечити їх втілення. На жаль, у між- ч-^СООЛИВОСТІ народному праві є багато норм без механізму та проблеми імплементації, наприклад, декларуються права без механізмів їх забезпечення. У багатьох ви-сучасного падках норми не дотримуються. Використання сили у міжнародних відносинах - один з иродно о прикладів цього. Такий стан із застосуванням Права норм міжнародного права можна до певної міри пояснити тим, що відповідні норми хоч і існують, проте часто неадекватно сформульовані. Професор С. Туп робить висновок про те, що міжнародне право має обов'язкову силу, але слабкий механізм імплементації. Найчастіше міжнародне право впроваджується на добровільних засадах. 1 Фельдман Д. И. Система международного права.- Казань, 1983.- С. 47. 3 0 РОЗДІЛ 1
Особливістю міжнародного права є також шляхи ство-ня нових норм. Наприклад, Канада вирішила, що ста-ева орієнтація повинна бути включена поряд з расою, кольором шкіри, статтю, мовою, релігією тощо до основ заборони дискримінації в міжнародному праві. Можливими шляхами проведення цієї норми є лобіювання (пошук інших держав, що підтримують це); досягнення консенсусу; прийняття нового договору про заборону дискримінації; додаток до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р.; скликання міжнародної конференції з метою прийняття протоколу, декларації; підписання двостороннього договору тощо. Інші держави, які не погоджуються з прийняттям такої норми, можуть чинити опір, посилаючись на принцип невтручання в державний суверенітет, можливу ескалацію напруги, неможливість виконати вже існуючі норми тощо. Однією з найболючіших проблем сучасності є використання сили у вирішенні міжнародних конфліктів. Держави виправдовують ці дії необхідністю досягнення внутрішньої чи національної безпеки; історичною обґрунтованістю; попереднім вторгненням чи загрозою вторгнення; регіональною безпекою (наприклад, вторгнення США у Гренаду виправдовувалось потребами регіональної безпеки); необхідністю надання братньої допомоги; гуманітарною інтервенцією (за санкцією Ради Безпеки ООН); попередженням поширення небезпечних ідеологій (наприклад комунізму) тощо. Щодо існування непорушних принципів міжнародного права існують дві точки зору: 1) доктрина невід'ємних прав (іипйатепіаі гі^Мз), згідно з якою кожна держава наділена ОСНОВНИМИ правами - незалеж ністю, рівністю, правом на взаємоповагу. Міжнародне право повинно захищати ці права, для цього воно й існує; 2) позитивізм, згідно з яким міжнародне право повністю базується на згоді держав. Жодна норма не може з'явитись без згоди держави. В цілому, як зазначає С. Туп, міжнародне право - це швидше процес, аніж система права чи міжнародних інститутів. Це процес створення норм, що пов'язані моральними засадами рівності, справедливості, порядку, стабільності. Рішення Щодо того, якими мають бути ці моральні норми, приймаються в ході складного переговорного процесу, діалогу щодо Моральних цінностей. Виходячи з того, наскільки різними є Учасники цього діалогу, наскільки відмінні їхні культурні традиції, моральні засади, не важко зрозуміти, чому так повільно йде переговорний процес і як непросто буде досягти консенсусу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Система міжнародного права» з дисципліни «Міжнародне публічне право»
