Конституційно-правовий статус народного депутата України визначений Конституцією та Законом України "Про статус народного депутата" від 22 березня 2001 р., і являє собою сукупність його прав, обов'язків і відповідальності. Народним депутатом України є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 78 Конституції України народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі. При виконанні своїх повноважень він керується Конституцією, законами України та загальновизнаними нормами моралі. У свою чергу держава гарантує народному депутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень. За ст. 78 Конституції України народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі. Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлені у ст. З Закону України "Про статус народного депутата України". Так, народний депутат не має права: — бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади; — мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі; — обіймати посаду міського, сільського, селищного голови; •— займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої -344- г діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов'язків народного депутата час; — залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також займатися адвокатською діяльністю; — входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку. Як уже зазначалося, згідно зі ст. 81 Конституції України, повноваження народного депутата можуть бути припинені достроково на підставі визначених в Основному Законі обставин. Закон України "Про статус народного депутата України" у ст. 5 визначає процедуру порядку дострокового припинення повноважень народного депутата України. Зокрема, рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата приймається у десятиденний строк за поданням комітету, до компетенції якого входять питання депутатської етики, більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду. Комітет, до компетенції якого входять питання депутатської етики, розглядає відповідні матеріали і подає висновок Голові Верховної Ради України, який у десятиденний строк звертається до суду або повертає матеріали комітету з обгрунтуванням відмови у зверненні до суду. Комітет, до компетенції якого входять питання депутатської етики, у разі повернення Головою Верховної Ради України матеріалів з обгрунтуванням відмови у зверненні до СУДУ. розглядає їх і у разі незгоди з ними, вносить пропозицію про розгляд цього питання на засіданні Верховної Ради України. За рішенням Верховної Ради України Голова Верховної Ради зобов'язаний звернутися до суду для розв'язання питання про дострокове припинення повноважень такого народного депутата. У разі дострокового припинення повноважень Верховної Ради України відповідно до Конституції України повнова- - 345 ч ження народних депутатів припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання. Основними формами діяльності народного депутата України є участь у роботі пленарних засідань Верховної Ради, робота в комітетах і комісіях, а також робота у виборчих округах з виборцями. Щодо діяльності народного депутата у Верховній Раді України. Народний депутат у порядку, встановленому законом: — бере участь у засіданнях Верховної Ради України, у роботі депутатських фракцій (груп); — бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України; — виконує доручення Верховної Ради України та її органів; — бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України; — бере участь у парламентських слуханнях; — звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування та форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і Законом України "Про Регламент Верховної Ради України". При визначенні взаємовідносин народних депутатів з виборцями слід виходити з такого. Депутат, на підставі виборів дістає від виборців так званий вільний мандат. На його підставі він розглядається як представник народу (нації), а не виборчого округу, від якого він був обраний. Це означає, що при здійсненні своїх функцій він зобов'язаний враховувати не волю окремих груп або осіб, а загальні інтереси нації, всього суспільства. При цьому народний депутат не пов'язаний так званим імперативним мандатом, характерним для періоду існування СРСР, згідно з яким депутат підтримував постійний зв'язок зі своїми виборцями, накази яких він мав виконувати, і в будь-який час міг бути відкликаний виборцями на підставі - 346 - законодавства про відкликання народного депутата Верховної Ради СРСР, Верховних Рад союзних республік, в тому числі і УРСР. Саме тому народний депутат України не може бути відкликаний виборцями. Конституції країн світу забороняють імперативні мандати. Кожний член парламенту, як зазначається у ст. 67 Конституції Італії, представляє націю і не може бути пов'язаний імперативним мандатом при виконанні своїх функцій. "Будь-який імперативний мандат є недійсним", — записано у Конституції Франції (ст. 27). Це стосується і пострадянських конституцій Казахстану (ст. 67), Вірменії (ст. 66) та ін. Вільний мандат означає також, що депутати парламенту не можуть бути достроково відкликані виборцями, оскільки це право пов'язано з імперативним мандатом. Проте, це не означає відсутність зв'язків народних депутатів з виборцями. Цим шляхом пішло і законодавство України. Депутат підтримує постійні контакти зі своїм виборчим округом, виборцями, з місцевими організаціями партій. Депутат пов'язаний також з партією, від якої він обраний. Саме тому серед календарного плану сесій, крім роботи депутата у Верховній Раді, комітетах і комісіях, виділяється час для роботи депутата не лише у своєму виборчому окрузі, а й за його межами, як представника народу України. Відповідно до ст. 7 Закону народний депутат постійно підтримує зв'язки з виборцями у порядку, встановленому законом. Народні депутати, обрані по одномандатних виборчих округах, зобов'язані підтримувати зв'язок з виборцями своїх округів, а депутати, обрані по багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, здійснюють зв'язок з виборцями, які мешкають на території України, у порядку персонального представництва, визначеному депутатськими фракціями (групами) Верховної Ради України відповідно до Закону. Згідно з Законом народний депутат розглядає звернення виборців, а також від підприємств, установ, організацій, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, вживає заходів для реалізації їх пропо- -347- зицій і законних вимог, інформує виборців про свою депутатську діяльність під час особистих зустрічей з ними та через засоби масової інформації. Народний депутат відповідальний за свою депутатську діяльність перед Українським народом як уповноважений ним представник у Верховній Раді України. У своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, Закон визначає, що неприпустимим .є використання народним депутатом свого депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини і громадянина, законним інтересам суспільства і держави. Народний депутат не повинен використовувати депутатський мандат в особистих, зокрема корисливих, цілях. Закон України "Про статус народного депутата України" визначає в окремому розділі права народного депутата. При цьому виділяються загальні положення щодо його прав у Верховній Раді України, в її органах, депутатських об'єднаннях. Відповідно до Загальних положень народний депутат має право ухвального голосу щодо всіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано. Кожний народний депутат у Верховній Раді України та її органах, до складу яких його обрано, має один голос. Народний депутат може брати участь у роботі будь-якого органу Верховної Ради України з правом дорадчого голосу, якщо інше не передбачено законом. Він реалізує на засіданнях Верховної Ради України та в роботі її органів надані йому права відповідно до Конституції, Закону України "Про статус народного депутата України" та інших законів України. Народний депутат бере особисту участь у засіданнях Верховної Ради України чи її органів, до складу яких його обрано. При опрацюванні і прийнятті законопроектів, постанов та інших актів Верховної Ради України поправки, пропозиції та зауваження, внесені народним депутатом, розглядаються -348- \ і за ними приймаються рішення щодо їх врахування чи відхилення. Права народного депутата України визначаються: на пленарних засіданнях: — щодо об'єднання у депутатські фракції (групи); в органах Верховної Ради: — щодо взаємовідносин з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, об'єднаннями громадян України та іноземних держав; — щодо взаємовідносин із засобами масової інформації, права на забезпечення інформацією та на її використання. Окремо слід зупинитися на праві законодавчої ініціативи депутата та на здійсненні ним контрольної функції Верховної Ради України. Згідно зі ст. 12 Закону народний депутат має право законодавчої ініціативи, яке реалізується у формі внесення до Верховної Ради України: законопроекту; проекту постанови; іншої законодавчої пропозиції. Порядок внесення законопроекту, проекту постанови чи іншої законодавчої пропозиції на розгляд Верховної Ради України та порядок їх розгляду визначається Законом України "Про Регламент Верховної Ради України". Народний депутат також має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, об'єднань громадян з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань. Депутатське звернення — викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян, здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції. -349- Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов'язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розглянути звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом, в якому викладено причини продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати ЗО днів з моменту його одержання. Народний депутат, який направив звернення, може бути присутній при його розгляді, про що він повідомляє відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення. Посадова особа, відповідальна за розгляд звернення народного депутата, зобов'язана завчасно, але не пізніше ніж за день повідомити народного депутата про час і місце розгляду звернення. Вмотивована відповідь на депутатське звернення має бути надіслана народному депутату не пізніше як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи, керівника підприємства, установи та організації, об'єднання громадян (ст. 16 Закону). На підставі ст. 86 Конституції України народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування І форм власності. Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані повідомити народного депутата України про результати розгляду його запиту. - 350 - Закон деталізує цю конституційну норму. Згідно зі ст. 15 Закону народний депутат має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Депутатський запит — це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їхньої компетенції. Депутатський запит вноситься у письмовій формі народним депутатом, а у'випадку, передбаченому п. 34 ч. 1 ст. 85 Конституції України, також на вимогу групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, і розглядається на засіданні Верховної Ради України. Верховна Рада України приймає рішення про направлення депутатського запиту відповідному органові або посадовій особі, до яких його звернуто, більшістю від її конституційного складу. Рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України має бути попередньо підтримане не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України. Президент України, керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, до яких звернуто запит, зобов'язані повідомити народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України у письмовій формі про результати розгляду його (їх) запиту у п'ятнадцятиденний строк з дня його одержання або в інший встановлений Верховною Радою України строк. Якщо запит з об'єктивних причин зазначені особи, до яких звернуто запит, не можуть розглянути у встановлений строк, вони зобов'язані письмово повідомити про це Голову Верховної Ради України та народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України, які внесли запит, і запропонувати інший строк, який не повинен перевищувати одного місяця після одержання запиту. Народний депутат має право брати безпосередньо участь у розгляді внесеного ним запиту керівником органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій. На вимогу народного депутата керівник органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, якому адресовано запит, зобов'язаний повідомити народному депутатові про день розгляду порушених у запиті питань завчасно, але не пізніше ніж за день до їх розгляду. Відповідь на депутатський запит, внесений народним депутатом, надається відповідно Голові Верховної Ради України і народному депутату, який його вніс. Відповідь на депутатський запит, внесений групою народних депутатів, комітетом Верховної Ради України, надається відповідно Голові Верховної Ради України і народному депутату, підпис якого під запитом стоїть перший, голові комітету Верховної Ради України. Народний депутат, представник групи народних депутатів, комітет Верховної Ради України мають право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. За відповіддю на депутатський запит може бути проведено обговорення, якщо на ньому наполягає не менш як одна п'ята від конституційного складу Верховної Ради України. При обговоренні відповіді на депутатський запит на засіданні Верховної Ради України мають бути присутні у порядку, встановленому Законом України "Про Регламент Верховної Ради України", керівники, до яких звернуто запит. Вони можуть уповноважити інших осіб бути присутніми при обговоренні відповіді на запит лише у виняткових випадках із вмотивованим обгрунтуванням. За результатами обговорення відповіді на депутатський запит Верховна Рада України приймає відповідне рішення. Закон закріплює і обов'язки народного депутата, які складаються з загальних (зокрема, додержуватися Консти- -352- туції, законів, присяги; дбати про благо України і добробут Українського народу) і спеціальних (зокрема, обов'язки депутата як члена депутатської фракції групи, як члена комітету, спеціальної або тимчасової слідчої комісії, обов'язок підтримувати зв'язок з виборцями). Окремі розділи Закону присвячені гарантіям народного депутата. При цьому розрізняють: гарантії трудових прав народного депутата при виконанні депутатських повноважень та після їх припинення і основні гарантії діяльності народних депутатів. До гарантій трудових прав народного депутата України належать: гарантії його трудових прав (ст. 20); прав депутата в разі дострокового припинення повноважень парламенту (ст. 2); право на першочергове поселення в готель (ст. 22); право на транспортне забезпечення народного депутата (ст. 23 Закону). До основних гарантій діяльності народних депутатів належать: гарантія непорушності повноважень депутата (ст. 26); недоторканність народного депутата (ст. 27); забезпечення йому умов для виконання депутатських повноважень (ст. 28); звільнення депутата від призову на військову службу або збори (ст. 29); державне страхування депутата (ст. ЗО); забезпечення йому умов для підвищення професійного рівня (ст. 31); фінансування видатків, пов'язаних з депутатською діяльністю (ст. 32); фінансове, медичне, соціальне та побутове забезпечення депутата (ст. 39); забезпечення його жилим приміщенням (ст. 35 Закону). Закон також визначає види відповідальності за невиконання його вимог: відповідальність за невиконання законних вимог народного депутата (ст. 36); відповідальність за посягання на честь, гідність депутата та вплив на нього, членів його сім'ї та родичів, помічників-консультантів народного депутата; відповідальність за порушення гарантій щодо забезпечення діяльності народного депутата України. Серед перелічених гарантій слід приділити особливу увагу недоторканності народного депутата України у зв'язку з тим, що згідно з рішенням всеукраїнського референдуму вона скасовується. Між тим, загальним майже для всіх парламентів демократичних країн світу є те, що депутат наділяється особисти- 12 2-290 -353- г ми правами (привілеями), мета яких — гарантувати його незалежність і недоторканність. До депутатських прав і привілеїв належать: — звільнення депутата від юридичної відповідальності за висловлювання думок у парламенті; — заборона позбавляти депутата свободи без згоди парламенту. Взагалі це загальні конституційні принципи про депутатські привілеї, імунітети та індемнітети, причому два останні означають депутатську недоторканність. Щодо депутатських привілеїв. В одних країнах вони гарантують більшу захищеність депутата, в інших мають обмежений характер. Різниця полягає головним чином у діях, на які поширюється депутатська недоторканність, строках її дії, порядку і процедурі, пов'язаних зі здісненням недоторканності депутата. Більшість конституцій, у тому числі й українська, закріплюють принцип індемнітету, тобто депутат не несе відповідальності за висловлювання власних думок при здійсненні своїх функцій. У Великій Британії привілей свободи слова, закріплений у Біллі про права 1689 р., означає, зокрема, що проти члена парламенту може бути порушено судове переслідування за будь-яке слово, виголошене в парламенті, у тому числі і за наклеп. За Конституцією США члени конгресу за будь-які висловлювання або участь у дебатах не можуть бути допитані (розділ 6 ст. 1). За Конституцією Франції 1958 р. передбачає, що члена парламенту не можна переслідувати, розшукувати, заарештовувати, затримувати або віддати до суду не лише за висловлювання власної думки, а й за голосування при виконанні своїх обов'язків (ст. 26). Подібні положення містяться також у конституціях Японії (ст. 51), ФРН (ст. 46) та Російської Федерації (ст. 18). Відповідно до ч. 2 ст. 80 Конституції України народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. - 354 - Що стосується депутатської недоторканності, то у деяких країнах взагалі не йдеться про арешт або кримінальне переслідування (США, Франція, Польща, Росія). Разом з тим депутатський імунітет, зокрема у США, дещо обмежений у разі вчинення конгресменом державної зради та тяжких кримінальних злочинів. Щодо строку дії депутатської недоторканності, то, як правило, він охоплює час проведення сесії, а іноді і час слідування, витрачений депутатом на дорогу до парламенту і повернення від нього (США, Ірландія, Норвегія, Філіппіни). В деяких країнах недоторканність поширюється на строк сесії плюс 40 днів до її початку і закінчення (Велика Британія, Австралія, Індія, Канада), а іноді і на весь строк дії депутатського мандата (Бразилія, Єгипет, Іспанія, Мексика). В окремих країнах депутат не може бути позбавлений недоторканності ні за будь-яких обставин (Індія, Індонезія). Щодо органів, які мають право ініціювати розгляд питання про позбавлення депутата недоторканності. Так, за Конституцією Іспанії депутати і сенатори підсудні лише Кримінальній палаті Верховного Суду (ст. 71), а в Російській Федерації питання про позбавлення недоторканності вирішується на підставі подання Генерального прокурора відповідній палаті Федеральних Зборів (ч. 2 ст. 89)1. Відповідно до ч. 1 ст. 80 Конституції України народним депутатам гарантується депутатська недоторканність. Згідно з ч. З ст. 80 Конституції України, вони не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Детально питання щодо позбавлення народного депутата недоторканності вирішує ст. 27 Закону України "Про статус народного депутата України". За цією статтею народному депутату гарантується депутатська недоторканність на весь строк здійснення депутатських повноважень. Народний депутат не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований. 566. 12* Докладніше див.: Сравнительное конституционное право. — С. 564— -355- При цьому обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до Закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише у разі, коли Верховною Радою України дано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Інші особливості порядку притягнення народного депутата до відповідальності визначають норми Конституції України та Закону "Про Регламент Верховної Ради України".
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Народний депутат України» з дисципліни «Конституційне право України»
