До правових засобів вирішення міжнародних спорів відносять міжнародний арбітраж і міжнародні суди. Інко ли правовим засобом визнається погоджувальна комісія, якщо їй надається право ухвалювати юридично обов’язкові висновки, що ґрунтуються на міжнародному праві. Держа ви переважно негативно ставляться до правових засобів вирішення спорів, що, на їхню думку, занадто обмежують суверенітет і не дозволяють впливати на процес врегулю вання, а тому зазвичай вдаються до них у крайньому разі. Міжнародний арбітраж. Цей засіб зарекомендував себе як ефективний інструмент вирішення міждержавних 1 Стаття викладена в новій редакції Законом від 3 квітня 2003 р. № 662 IV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 27. — Ст. 209. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів 287 спорів, зокрема досить складних, обтяжених серйозним міжнародним протистоянням сторін. В останні десятиліття поширилася практика передбачати арбітражне врегулюван ня спорів як засіб врегулювання можливих спорів щодо тлу мачення та застосування міжнародних угод. З іншого боку, кількість звернень до цього засобу помітно зменшилася. Звернення до арбітражу є добровільним, здійснюється шляхом укладання спірними сторонами особливої міжна родної угоди, що називається компромісом. У ній сторони регламентують: порядок визначення складу арбітрів; пред мет спору; компетенцію арбітражу; процедуру розгляду справи; характер і джерела норм, на підставі яких має бути ухвалене рішення; порядок винесення рішення; юридичну обов’язковість рішення. Якщо компроміс укладається після виникнення конкрет ного спору, має місце арбітраж ad hoc. Також можлива по передня домовленість про арбітраж як засіб врегулювання потенційного спору, що закріплюється в договорі з певного питання або у спеціальному договорі про арбітраж. У цьо му разі має місце постійний арбітраж. Його юрисдикція може бути обов’язковою або факультативною (добро вільною). Окремо слід відзначити Постійну палату третейського суду (англ. Permanent Court of Arbitration, буквально пе рекладається як «Постійний арбітражний суд»), створену на підставі Гаазьких конвенцій 1899 і 1907 років про мир не вирішення міжнародних спорів. Для кожного спору, що передається на вирішення Палати, його сторони укладають компроміс та обирають арбітрів із переліку осіб, що фор мується державами — учасницями Конвенцій. Міжнародні суди. Теорія використовує для визначення всього розмаїття існуючих міжнародних судів родове понят тя міжнародний судовий орган (або міжнародна судова ус танова), що характеризується такими ознаками: ство рюється та діє згідно з міжнародним юридичним інструмен том – міжнародним договором або рішенням міжнародної організації, що ґрунтується на повноваженнях, наданих міжнародним договором; склад суддів визначається до мо менту передачі спору на розгляд; має юрисдикцію щодо 288 Розділ 18 спорів, однією із сторін яких є суб’єкт міжнародного пра ва; вирішує спір згідно з наперед встановленою процеду рою, що не може бути змінена сторонами; його рішення ґрунтуються на чинному міжнародному праві та є юридич но обов’язковими для сторін. На сьогодні можна налічити близько півтора десятки міжнародних судових органів, що відповідають цим критеріям. Усі вони були створені у другій половині ХХ ст.1 Переважна їх більшість вирішують спори про застосування та тлумачення конкретного міжнародно го договору, як правило, регіонального.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Правові засоби вирішення спорів» з дисципліни «Міжнародне право»
