Поняття міжнародного спору, класифікація міжнародних спорів
Термін «спір» широко вживається в договірній практиці. Також можна зустріти такі терміни, як «неузгодженість», «суперечка», «протиріччя», «розбіжність», «конфлікт» тощо. Здебільшого вони є синонімами. Стала практика вживання конкретного терміна для позначення певного різновиду спо ру не склалася. У доктрині термін «міжнародний спір» ви користовується як узагальнююче (родове) поняття. У міжнародному праві немає загальновизнаного визна чення поняття «міжнародний спір». Ознаки спору встанов люються для потреб реалізації певної процедури врегулю вання міжнародних спорів, передбаченої конкретним міжнародним договором. Водночас досить часто регламен Мирні засоби вирішення міжнародних спорів 281 тація процедур мирного врегулювання відбувається без фор мального визначення ознак міжнародного спору. Утім у сучасній теорії склався загалом єдиний підхід до визначен ня змісту цього поняття. Він ґрунтується на практиці Міжнародного Суду, який під міжнародним спором розуміє конфлікт правових поглядів, що об’єктивно існує до почат ку розгляду справи. Це означає, що для наявності спору недостатньо констатації самої лише різниці в поглядах сторін із питання права чи факту або ж їхніх інтересів. Така розбіжність повинна бути об’єктивно виражена в офіційних діях, принаймні однієї з них. Отже, міжнародний спір можна визначити як формаль но (об’єктивно) виражену суперечність між суб’єктами міжнародного права з питання факту або права. Міжнарод ний спір — це юридичний факт, констатація наявності яко го вимагає від його учасників та інших заінтересованих суб’єктів міжнародного права реалізації принципу мирно го вирішення міжнародних спорів. Не існує універсальної класифікації міжнародних спорів. Кожний договір має свою унікальну класифікацію, що заз вичай служить двом цілям: визначити, які спори підпада ють під дію цього договору; встановити, які мирні засоби слід застосовувати для врегулювання певних видів спорів. На приклад, Конвенції 1899 і 1907 років про мирне вирішення міжнародних спорів рекомендують державам учасницям для врегулювання «серйозної незгоди або конфлікту» вдаватися до мирних послуг або посередництва; при «розходженнях міжнародного характеру, що не зачіпають їхньої честі або життєвих інтересів та випливають із різниці в поглядах на питання факту» — створювати слідчу комісію; арбітраж ре комендується як найбільш ефективний і справедливий спосіб вирішення «питань юридичного характеру, особливо при тлумаченні або застосуванні міжнародних конвенцій». У міжнародному праві та доктрині досить поширений поділ спорів на юридичні (правові) та політичні (неправові). Вважається, що предметом правового спору є конфлікт сторін щодо тлумачення або застосування існуючої міжна родно правової норми. Коли ж спір зводиться до вимоги однієї зі сторін змінити зміст чинної норми, він не є право 282 Розділ 18 вим. Мета такої класифікації — виокремити спори, які зда тен вирішити суд як орган, що за своєю природою тільки застосовує право, але не створює його. Утім ця класифіка ція вважається занадто академічною через відносний харак тер відмінності між цими видами спорів. Дійсно, навряд чи міжнародний спір може бути виключно правовим, тому що він завжди має політичний вимір; з іншого боку, зіткнення політичних інтересів суб’єктів міжнародного права має ви рішуватися на основі норм міжнародного права.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття міжнародного спору, класифікація міжнародних спорів» з дисципліни «Міжнародне право»
