Відносини між суб’єктами міжнародного права постійно розширюються та поглиблюються. Особливою галуззю цих відносин є зовнішні зносини1. Поряд з дипломатичними, консульськими зносинами, спеціальними місіями, здійсню ваними державами, усе більшу активність у галузі зовнішніх зносин виявляють міжнародні міжурядові орган ізації, що здійснюють зносини не тільки з державами чле нами, але й між собою. Виникають нові форми офіційних міжнародних зносин за участю різних суб’єктів міжнарод ного права (військові інспекції, місії іноземних і міжнарод них спостерігачів та ін.). Усе це складає галузь зовнішніх зносин суб’єктів міжнародного права. Діяльність у галузі зовнішніх зносин має особливості, що відрізняють її від інших форм підтримки відносин між суб’єктами міжнародного права. Насамперед це зовнішньо політична діяльність, тобто діяльність у галузі здійснення політики, пов’язана з відносинами між визначеними вида ми цих суб’єктів, що виникає або із приводу, або внаслідок цих відносин. Іншими словами, учасниками зовнішньопо літичних відносин є не всі та не будь які суб’єкти міжнарод них відносин, а також не будь які суб’єкти міжнародного права (дипломатичні чи консульські відносини неможливі між міжнародними міжурядовими організаціями). Далі, 1 Запровадження до широкого вжитку у вітчизняній міжнародно правовій літературі терміна «право зовнішніх зносин» належить К. К. Сан дровському, який обґрунтував його використання. (Сандровский К. К. Право внешних сношений. – К.: Вища школа, 1986.) Автор вважає за доцільне використання цього терміна і в пропонованому посібнику. 144 Розділ 11 діяльність у галузі зовнішніх зносин є офіційною. Її здійсню ють органи, наділені відповідною компетенцією. Нарешті, зовнішні зносини врегульовані міжнародним правом. З огляду на особливе значення органів зовнішніх зносин для здійснення зовнішньополітичної діяльності вони утво рюють, як правило, систему, де співвідношення компе тенцій органів урегульовано міжнародними договорами та внутрішніми нормативними актами суб’єктів. У державах органи зовнішніх зносин можна розділити на внутрішньо державні та закордонні. Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин – орга ни держави, розташовані на її території та наділені компе тенцією в галузі зовнішньої політики. Зазвичай це глава держави, парламент, уряд, відомство іноземних справ, інші центральні міністерства та відомства держави. У різних державах обсяг компетенції внутрішньодержавних органів зовнішніх зносин різний і залежить переважно від внутрі шнього законодавства1, хоча в деяких випадках має бути враховане міжнародне право. Закордонні органи зовнішніх зносин – органи держави, розташовані поза її територією і наділені компетенцією в галузі зовнішньої політики. Вони можуть бути постійни ми (дипломатичні та консульські представництва, представ ництва міжнародних міжурядових організацій) і тимчасо вими (спеціальні місії).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Зовнішні зносини в сучасному світі» з дисципліни «Міжнародне право»
