Виходячи з положень статей 2 Віденських конвенцій 1969 і 1986 років, міжнародний договір слід визначити як пись мову угоду, що регулюється міжнародним публічним правом, укладену між двома або декількома суб’єктами міжнародно го права незалежно від того, міститься вона в одному доку менті, у двох або кількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретної назви. Міжнародний договір — це родове поняття, що об’єднує всі міжнародні угоди, які можуть мати різні найменування та форми: договір, угода, пакт, статут, конвенція, деклара ція, комюніке, протокол та ін. Чіткого визначення тих або інших найменувань не існує. У теперішній час питання про найменування міжнародних актів стало справою диплома тичної процедури, а не міжнародного права, чинні норми якого зовсім не враховують назви договірних актів. Незалеж но від найменування всі договори мають однакову юридич ну силу. У той же час існує певна міжнародна практика ви бору найменування міжнародного договору. Так, договора ми називають основоположні акти, що регулюють найбільш Право міжнародних договорів 83 важливі сфери міжнародних відносин (політичні, економічні договори). Угоди зазвичай укладають стосовно менш важли вих питань, ніж договори. Обираючи найменування пакт, сторони договору намагаються підкреслити його особливе морально політичне значення. Конвенції укладаються для врегулювання певних міжнародних проблем економічного, технічного, юридичного або гуманітарного характеру. Ста тутами називають договори, що засновують і регулюють діяльність міжнародних міжурядових організацій (Статут Ради Європи, Статут СНД тощо). Протоколами часто нази вають додаткові міжнародні угоди, що змінюють або допов нюють основний міжнародний договір (протоколи до Кон венції про захист прав людини та основних свобод 1950 р.). За загальним правилом міжнародні договори укладають ся в письмовій формі. Міжнародні договори в усній формі (так звані джентльменські угоди) є винятковими. Об’єктом міжнародного договору є відносини між суб’єк тами міжнародного права з приводу матеріальних і немате ріальних благ, дій та утримання від них. Фактично об’єктом міжнародного договору можуть бути будь які міжнародні відносини. За об’єктами регулювання договори поділяють ся на політичні, економічні, науково технічні й ін. За кількістю учасників міжнародні договори поділяють ся на двосторонні та багатосторонні. Основну кількість до говорів складають двосторонні, що укладаються з урахуван ням специфіки міждержавних відносин. Багатосторонні договори часто виступають як основний засіб кодифікації та прогресивного розвитку міжнародного права. Міжнародні договори можуть бути універсальними (за гальними) та регіональними. Якщо до міжнародного договору мають можливість при єднатися всі заінтересовані держави, він зветься відкритим. Якщо до договору можна приєднатися тільки за згодою його учасників, це напіввідкритий договір. У закритому дого ворі беруть участь тільки держави, що його уклали. Залежно від того, які органи представляють державу в міжнародних відносинах, розрізняють міждержавні дого вори (укладаються на вищому рівні та від імені держави), міжурядові (від імені уряду) та міжвідомчі (від імені міністерств і відомств). 84 Розділ 6 Міжнародні договори можуть бути правомірними та не правомірними. Юридична сила останніх має бути визнана нікчемною.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття та класифікація міжнародних договорів» з дисципліни «Міжнародне право»
