Норми міжнародного права можна класифікувати за та кими критеріями: 1) за сферою дії — універсальні, регіональні та партику лярні. Універсальні норми діють у глобальних масштабах і мають загальнообов’язкову силу. Основною формою вира ження цих норм є міжнародні звичаї. Прикладами універ сальних норм є основні загальновизнані принципи міжна родного права, положення таких універсальних багатосто ронніх договорів, як Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р., Віденська конвенція про право міжнарод них договорів 1969 р. та ін. Регіональні норми регулюють 56 Розділ 4 відносини в межах певного географічного регіону між дер жавами, що розташовані в ньому. Партикулярні норми ре гулюють відносини держав незалежно від географічного ре гіону. У більшості випадків вони містяться у двосторонніх угодах; 2) за юридичною силою – імперативні та диспозитивні. Імперативні норми регулюють найважливіші міжнародні відносини, що стосуються всезагальних інтересів. Вони ба гато в чому визначають характер усього міжнародного пра ва. Порушення імперативної норми заподіює шкоду усьо му світовому співтовариству. Характерна особливість імпе ративних норм полягає також у тому, що вони є певними критеріями юридичної чинності інших норм міжнародно го права. Згідно зі ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. «імперативна норма загаль ного міжнародного права є нормою, яка приймається та виз нається міжнародним співтовариством держав загалом як норма, відхилення від якої неприпустиме і яка може бути змінена лише наступною нормою загального міжнародного права, що носить такий саме характер». Ця ж стаття оголо шує нікчемним міжнародний договір, «якщо в момент укла дання він суперечить імперативній нормі загального міжна родного права». Прикладами таких норм є принципи сучас ного міжнародного права: суверенна рівність держав, сумлінне виконання взятих на себе зобов’язань, вирішен ня міжнародних спорів мирними засобами та ін. Диспозитивні норми закріплюють право сторін відсту пити від їхнього змісту й обрати інший варіант поведінки, який самою нормою прямо не передбачений. У разі якщо сторони не обрали цей інший варіант поведінки, вони зобо в’язані суворо дотримуватися приписів диспозитивної нор ми. За її порушення сторони несуть міжнародно правову відповідальність; 3) за функціями в системі міжнародного права — матері альні та процесуальні. Матеріальні норми визначають кон кретні права й обов’язки сторін щодо певного об’єкта міжна родно правового регулювання. Процесуальні норми встанов люють порядок створення та реалізації матеріальних норм Джерела та норми в міжнародному праві 57 (правила процедури міжнародних конференцій та органі зацій, процедури вирішення міжнародних спорів та ін.); 4) за способом створення та формою вираження – норми звичаєві, договірні та ті, що містяться в рішеннях міжна родних організацій, що мають нормативні властивості; 5) за способом регулювання — зобов’язальні, уповнова жувальні, заборонні та відсильні. Зобов’язальні норми за кріплюють обов’язки учасників конкретних міжнародних правовідносин. Уповноважувальні норми встановлюють певні права взаємодіючих учасників міжнародних відно син. Заборонні норми містять заборони на здійснення пев них дій або на утримання від них. Відсильні норми зобов’я зують керуватися правилами, що містяться в інших норма тивних актах. Відсильна норма може відсилати і до неправових актів (наприклад, до рекомендаційної резолюції міжнародної організації). У цьому разі відповідне положен ня неправового акта для регулювання цього правовідношен ня наділяється юридичною силою; 6) за часом дії – строкові та безстрокові. Існування стро кових норм визначається або чіткими часовими межами, або залежністю від настання чи ненастання будь яких юридич них фактів. Безстрокові норми характерні для мирних до говорів про дружбу та співробітництво, статутів міжнарод них міжурядових організацій. Усі імперативні норми також є безстроковими.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Норми міжнародного права та їхня класифікація» з дисципліни «Міжнародне право»
