Розвиток міжнародного права від епохи Великої французької революції до створення Версальської системи
Епоха Великої французької революції є черговою точкою відліку в періодизації міжнародного права, тому що саме під впливом ідей, які призвели до неї, на межі XVIII—XIX століть у міжнародному праві з’явилися принципи та нор ми, що радикально доповнювали чи змінювали Вестфаль ську систему міжнародного провопорядку. Найважливіші правові події цієї епохи — прийняття Декларації незалеж ності США 1776 р., Конституції США 1787 р. і Білля про права 1789 р., Декларації прав людини і громадянина 1789 р., Декларації прав народів 1795 р., Віденський конгрес 1815 р., Аахенський конгрес 1818 р., Берлінський конгрес 1878 р., Гаазькі конференції миру 1899 і 1907 років. На цьому етапі вперше відзначається цілеспрямований вплив державно правових актів на міжнародне право. Ба гато з положень цих документів, проголошені як норми кон ституційного права або як принципи зовнішньої політики, увійшли в міжнародне право та визнаються нині його по стулатами. Це, в першу чергу, ті найважливіші конститу ційно правові ідеали народовладдя, що згодом лягли в ос нову міжнародно правового визнання невідчужуваності су Становлення та розвиток міжнародного права 25 веренітету народу та права народу самостійно вирішувати свою долю, у тому числі скинувши владу тирана. Визнання принципу народного суверенітету дозволило обґрунтувати публічний характер державної території, що докорінно змінило її статус у міжнародному праві. Визнання принци пу народного суверенітету сприяло зародженню в міжнарод ному праві принципу рівності та рівноправності народів, призвело до формування міжнародно правового принципу невтручання у внутрішні справи держав. Конституційні акти межі ХVIII—ХІХ століть сприяли гуманізації міжна родного права та вплинули на появу в ньому актів про пра ва людини. Багато із цих положень знайшли міжнародно правове закріплення вже в документах Віденського конгресу 1815 р., де були прийняті Декларація про заборону торгівлі негра ми, Регламент про єдині класи дипломатичних агентів, сформульовані загальні принципи міжнародно правового режиму міжнародних рік. Унаслідок визнання Віденським конгресом у 1815 р. нейтралітету Швейцарії в міжнародно му праві з’явилася концепція постійного нейтралітету. Про тягом ХІХ і на початку ХХ ст. відбувалося подальше міжна родно правове закріплення цих починань. На Паризькому конгресі 1856 р. були прийняті рішення про заборону ка перства, «кабінетної блокади» та ін., на Берлінському кон гресі 1878 р. досягнуто згоди щодо надання незалежності Болгарії, Сербії, Чорногорії. Чимало зусиль було спрямо вано на пом’якшення правил і звичаїв ведення війни. Як наслідок на Берлінському конгресі було заборонено засто сування розривних куль. Гаазькі конференції миру 1899 та 1907 років завершилися прийняттям Гаазьких конвенцій, що поклали початок кодификації норм про правила веден ня війни (міжнародного гуманітарного права). Цей період в історії міжнародного права можна характе ризувати як початок бурхливого розвитку міжнародно пра вової науки. У ці роки були написані фундаментальні праці, що вплинули на розвиток теорії та міжнародно правової практики. Другий етап у розвитку міжнародного права завершив ся початком Першої світової війни. Незважаючи на існуван 26 Розділ 2 ня численних проектів, державам так і не вдалося створи ти ефективну міжнародну систему підтримки правопоряд ку. Результати війни не залишили сумнівів у тому, що світові потрібна дієвіша модель світопорядку, ніж та, що існувала раніше. Так народилася Версальська система, що поклала початок відліку нинішньому етапу в розвитку міжнародного права.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Розвиток міжнародного права від епохи Великої французької революції до створення Версальської системи» з дисципліни «Міжнародне право»
