Призначення справи до судового розгляду та вирішення питань, пов’язаних з підготовкою справи до розгляду
За наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні, тобто при з’ясуванні, що справа підсудна даному суду, відсутні підстави для її закриття або зупинення, обвинувальний висновок складений відповідно до вимог КПК, немає підстав для повернення справи на додаткове розслідування, суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду (ч. 1 ст.245 КПК). У постанові повинні бути зазначені: місце і дата її винесення, посада і прізвище судді, прізвище, ім’я і по батькові обвинуваченого, підстави призначення справи до судового розгляду, стаття кримінального кодексу, за якою пред’явлено обвинувачення, та рішення з інших питань, пов’язаних з підготовкою справи до розгляду (ч.2 ст.245 КПК). Прийнявши рішення про призначення справи до судового розгляду, суддя відповідно до статті 253 КПК тією ж постановою вирішує питання: 1. Про призначення захисника у випадках, коли його участь у справі є обов’язковою (п.1 ч.1 ст.253КПК). Участь захисника в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов’язковою: 1) у справах осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років; 2) у справах осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист; 3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство; 4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув’язнення (ч. 1 ст.45 КПК). 33
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
Призначення захисника здійснюється також у разі, коли обвинувачений бажає запросити захисника, але за відсутності коштів чи з інших об’єктивних обставин не може цього зробити (ч.4 ст.47 КПК). Захисник призначається через адвокатське об’єднання. Причому вимога судді про призначення захисника є обов’язковою для керівника адвокатського об’єднання (ч.З ст.47 КПК). 2. Про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу (п.2 ч.1 ст.253 КПК). Рішення щодо запобіжного заходу виноситься суддею за власною ініціативою чи клопотанням учасників процесу відповідно з приписами ст.148-1651 КПК. При обранні, зміні або скасуванні запобіжного заходу у постанові повинні бути зазначені підстави прийняття саме такого рішення, а також визначені особа чи орган, які повинні здійснювати контроль за виконанням постанови. При обранні запобіжних заходів, не пов’язаних з триманням під вартою чи при зміні на такі, особі при проголошенні постанови під розписку повинно бути роз’яснено, в чому полягає обраний запобіжний захід, обов’язки, які покладаються на неї у зв’язку з його застосуванням. Особа також попереджається, що у разі порушення покладених на неї обов’язків та її неналежної поведінки до неї може бути застосовано більш суворий запобіжний захід. 3. Про визнання особи законним представником обвинуваченого, потерпілого, відповідачем, представником потерпілого, позивача, відповідача, якщо рішення про це не було прийняте під час розслідування справи (п.З ч.І ст.253 КПК). Визнання названих осіб учасниками судового розгляду важливе для захисту їхніх власних чи представлених ними прав та законних інтересів при провадженні кримінальної справи і вирішується суддею за правилами, відповідно, п.10 ст.32, ст.49, 51, 52, 63 КПК. Рішення про визнання даних осіб учасниками процесу на стадії попереднього розгляду справи дає їм можливість завчасно підготуватися до судового розгляду, в тому числі шляхом ознайомлення з матеріалами справи, підготовки заяв, клопотань, збирання додаткових доказів тощо, що в свою чергу сприяє більш ефективному її розгляду та вирішенню. При визнанні осіб як цивільних відповідачів, наприклад, може виникнути потреба, коли за матеріалами справи відпов34
Глава 2. Попередній розгляд справи суддею
ідальність за завдану шкоду з огляду на закон несе не обвинувачений, а інші особи, визнання такими батьків, опікунів, піклувальників або інших осіб, а також підприємства, установи чи організації (ч. 1 ст. 51 КПК). 4. Про визнання потерпілого цивільним позивачем, якщо позов не був заявлений під час розслідування справи (п.4 ч.І ст.253 КПК). Вирішення вказаного питання окремо від попередніх викликано тим, що під час дізнання та досудового слідства, особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, може бути визнана потерпілим (ч.І,2 ст.49 КПК), а цивільним відповідачем, в разі не пред’явлення нею вимог про відшкодування збитків (не пред’явлення позову), ні. Тим часом вона має право пред’явити позов і після розслідування справи – до початку судового слідства (ч.З ст.28 КПК). Тому при заявлені потерпілим цивільного позову в стадії попереднього розгляду справи суддя і мусить вирішити питання про визнання потерпілого цивільним позивачем. Цивільним позивачем у даній стадії процесу можуть бути визнані також підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред’явили вимогу до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого про відшкодування збитків (ст.28, ч.І ст.50 КПК), тобто потерпілий в матеріально-правовому розумінні цього слова. 5. Про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання та витребування додаткових доказів (п.5 ч.І ст.253 КПК). Список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, складається слідчим і є одним з додатків до обвинувального висновку (ст.223, 224 КПК). Цей список має право змінити прокурор або його заступник після перевірки справи з обвинувальним висновком (ст.229 КПК). Закон наділяє таким правом також суддю при попередньому розгляді справи, причому він може як розширити цей список, так і скоротити його. Так, вирішуючи попередні питання про визнання осіб законними представниками обвинуваченого, потерпілими, цивільними позивачами, відповідачами тощо, суддя тим самим доповнює список осіб, які підлягають виклику в судове засідання. Суддя може виключити із списку тих чи інших свідків, якщо, наприк35
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
лад, визнає їхні показання доказами, не належними до справи чи достатніми для з’ясування висвітлюваних ними питань показань решти свідків. В той же час не можуть бути виключені із списку: а) обвинувачений (крім виняткових випадків, передбачених ст.262 КПК); б) потерпілий, цивільний позивач, відповідач; в) їхні представники (крім випадків, передбачених ч.І ст.66 КПК); г) законний представник обвинуваченого; д) прокурор; е) захисник (крім випадків, передбачених ч.6 ст.48 КПК). Суддя за власною ініціативою чи за клопотанням сторін може вирішувати питання про витребування додаткових доказів. Суддя не має права відмовити учасникам судового розгляду у дослідженні в стадії судового розгляду доказів, якщо вони є належними і допустимими (ч.З ст.253 КПК). Це положення ґрунтується на таких основних засадах судочинства, як забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (п.3,4 ч.З ст.129 Конституції). Тому сторони не обмежені в проханнях про витребування додаткових доказів ні щодо їх кількості, ні щодо їх видів. Суддя при попередньому розгляді справи не має права лише призначати проведення експертизи та доручати органу, який провадив розслідування, виконання слідчих дій по збору доказів, оскільки і те, й інше пов’язане з оцінкою доказів, що допустимо лише на стадії судового розгляду (ст.ст.310, 312, 315'КПК). За наявності підстав вважати, що в стадії судового розгляду відповідно до статті 299 КПК будуть досліджуватися лише деякі докази або вони не будуть досліджуватися взагалі, суддя має право викликати в судове засідання лише тих осіб чи витребувати лише ті докази, про допит чи дослідження яких надійшли клопотання від учасників судового розгляду (ч.2 ст.253 КПК). 6. Про заходи щодо забезпечення цивільного позову (п.7 ч.І ст.253 КПК) Характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння є одним з елементів предмета доказування в кримінальній справі (п.4 ст.64 КПК). 36
Глава 2. Попередній розгляд справи суддею
Вжиття заходів до забезпечення цивільного позову є обов’язком органу дізнання, слідчого та прокурора при провадженні розслідування справи за наявності достатніх даних про те, що злочином завдана шкода, або зазнав витрат заклад охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину (ч.І ст.91КПК). Якщо таких заходів вжито не було чи вжиті заходи є недостатніми, суддя за клопотанням зацікавленої сторони чи з власної ініціативи вирішує це питання при попередньому розгляді справи. Кримінально-процесуальний закон не регламентує підстав та способів забезпечення цивільного позову в кримінальній справі при попередньому її розгляді. Тому суддя при вирішенні цих питань, за аналогією закону, керується статтями 125-126 Кримінально-процесуального кодексу та відповідними положеннями Цивільно-процесуального кодексу (гл.19 ЦПК) в частині, в якій вони узгоджуються з кримінально-процесуальним правом. Так, суддя змушений виходити з того, що підставою вжиття заходів для забезпечення позову є ситуація, коли їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в частині цивільного позову (ст.149 ЦПК). Способами забезпечення позову можуть бути: 1) накладення арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (крім грошових сум, накладення арешту на які не дозволяється, – ч.2 ст. 152 ЦПК); 2) заборона проводити певні дії; 3) заборона іншим способом проводити платежі або передавати майно відповідачеві (ч.І ст.152 ЦПК); 4) вилучення арештованого майна (ч.1 ст.126 КПК). Суддя може допустити заміну способу, вжитого на досудовому слідстві іншим, а також допустити кілька забезпечень з тим, щоб загальна їх сума не перевищувала позовної (ч.І ст.154 ЦПК). Виконання постанови в частині забезпечення цивільного позову здійснюється в порядку, встановленому Законом «Про виконавче провадження» і покладається на Державну виконавчу службу. 7. Про виклик у необхідних випадках перекладача (п.8 ч.І ст.253 КПК). Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити 37
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача (ч. 1 ст. 19 КПК). Тому при наявності даних, що хтось із осіб, які братимуть участь у судовому розгляді справи (підсудний, потерпілий, їхні законні представники, представник потерпілого, цивільний позивач, відповідач чи їхні представники, експерт, спеціаліст, свідок тощо) не володіє мовою, якою провадиться судочинство, суддя мусить викликати в судове засідання перекладача. Для перекладу показань німого або глухого запрошується особа, яка розуміє їхні знаки (ст.270 КПК). 8. Про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні (п.10 ч.І ст.253 КПК). Розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. Закритий судовий розгляд, крім того, допускається в справах про злочини осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, в справах про статеві злочини, а також в інших справах з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі, та у разі, коли цього потребують інтереси осіб, взятих під захист (ч.1 і 2 ст.20 КПК). У першому випадку суддя призначає справу в закритому судовому розгляді в обов’язковому порядку, у решті випадків – залежно від її конкретних обставин та думок учасників процесу. 9. Про день та місце судового розгляду справи (п.11 ч.І ст.253 КПК). Питання про день слухання справи повинно вирішуватися суддею з урахуванням: встановлених законом строків призначення справи до розгляду в суді (не пізніше десяти діб, а в разі складності справи – не пізніше двадцяти діб з дня попереднього її розгляду (ст.256 КПК); необхідності вчасного вручення підсудному копії обвинувального висновку і повістки про виклик до суду (ст.254 КПК); забезпечення учасникам судового розгляду можливості ознайомлення з матеріалами справи (ст.255 КПК); реальної можливості повідомлення учасників судового розгляду про місце і час слухання справи та їх явки в судове засідання; інших чинників, від яких залежить своєчасний та ефективний розгляд справи. 38
Глава 2. Попередній розгляд справи суддею
Місцем розгляду справи є, як правило, зали судових засідань відповідних судів. Але інколи (особливо це стосується розгляду справ по першій інстанції апеляційними судами), виникає необхідність призначати справу до розгляду за місцем проживання більшості потерпілих та свідків. Справи про злочини, вчинені в місцях позбавлення чи обмеження волі із зрозумілих причин доцільніше слухати в так званих виїзних судових засіданнях саме там. А у разі застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, справа повинна призначатися до розгляду в місці (приміщенні), для цього пристосованому. Причому закон не забороняє призначати справу в кількох місцях послідовно, наприклад, початок судового розгляду в приміщенні суду, частину судового слідства, припустимо допит свідків – за місцем їх проживання, а його закінчення та постановления вироку – знову в приміщенні суду. Тому при вирішенні питання про місце, як і день (та час) розгляду справи суддя повинен враховувати всі названі моменти, всі інші умови, які б сприяли вчасному, повному та всебічному її розгляду. 10. Всі інші питання, які стосуються підготовчих до суду дій (п.12 ч.І ст.253 КПК). До інших питань, вирішення яких може виникнути у зв’язку з підготовкою справи до судового розгляду, можна віднести: виклик у необхідних випадках запасного народного засідателя (ст.259 КПК); виклик спеціаліста (ст.270' КПК); про склад суду у випадках колегіального розгляду справи (ст.17 КПК); допуск як захисників близьких родичів обвинуваченого, його опікунів або піклувальників, якщо вони не були допущені в цій якості з моменту пред’явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства (ст.44 КПК) та інші. Дати їх вичерпний перелік неможливо. З моменту винесення постанови про призначення справи до судового розгляду обвинувачений набуває статусу підсудного. Постанова судді оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором (ч.З ст.245 КПК).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Призначення справи до судового розгляду та вирішення питань, пов’язаних з підготовкою справи до розгляду» з дисципліни «Судовий розгляд кримінальної справи»
