ля підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю та не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює (про це йдеться в ст.188 КЗпП). Згідно зі ст. 190 КЗпП забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Перелік важких робіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей особами молодше вісімнадцяти років затверджуються Міністерством охорони здоров’я України за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. Такі накази були видані 31.03.94р. та 22.03.96р. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 21.05.85 була встановлена заборона приймати на роботу, пов’язану з виробництвом, зберіганням і торгівлею спиртними напоями, осіб які не досягли 18 років. Стаття 192 КЗпП встановлює заборону приймати на нічну роботу працівників молодше вісімнадцяти років. Із ст.135-1 КЗпП можна зробити висновок, що не можуть прийматися на роботу, де буде підписуватися договір про матеріальну відповідальність особи молодше 18 років. Згідно зі ст. 135-1 КЗпП письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. За загальним правилом законодавством не встановлюється граничних вікових обмежень для прийняття на роботу, але, наприклад, для державних службовців встановлюється максимальний вік перебування на службі (60 років для чоловіків і 55 років для жінок). Вимоги пов’язані зі статтю та наявністю малолітніх дітей. Забороняється приймати на роботу жінок на важкі роботи та на роботи із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземні роботи, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню). Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них 5
граничні норми. Такі норми містяться в наказі Міністерства охорони здоров’я України від 10.12.93. Перелік важких робіт та робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджуються Міністерством охорони здоров’я України за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. Такий наказ було видано 29.12.93. Ст. 176 КЗпП забороняє прийняття на нічну роботу вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років. Вимоги пов’язані із громадянством. Є певні вимоги щодо громадянства при прийнятті на роботу: капітаном морського судна може бути тільки громадянин України (ст.53 Кодексу торговельного мореплавства України від 23.05.95); на державну службу можуть прийматися лише громадяни України (ст. 4 ЗУ «Про державну службу» від 16.12. 93). Є певні особливості в укладенні трудового договору іноземцями. Іноземці, які постійно проживають і одержали посвідчення на проживання в Україні, укладають договір на загальних підставах (ст.8 ЗУ «Про правовий статус іноземців» від 4.02.94). Іншим іноземцям потрібний спеціальний дозвіл на працевлаштування. Це питання регулюється Постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження порядку оформлення іноземцям і особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні». Дозвіл на працевлаштування оформляється і видається Державним центром зайнятості Мінпраці (далі – Державний центр зайнятості) або за його дорученням відповідними центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя для роботи на підприємстві, в установі, організації, які запросили іноземця на певну посаду (за фахом). Дозвіл на працевлаштування оформляється іноземцю або особі без громадянства (далі – іноземець), який має намір займатися в Україні трудовою діяльністю, за умови, якщо в країні (регіоні) відсутні працівники, які спроможні виконувати цей вид роботи, або є достатні обгрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України. Для отримання дозволу роботодавцем подаються до відповідного центру зайнятості такі документи: заява (у довільній формі); обгрунтування необхідності використання праці іноземців і можливості створення для них необхідних умов перебування та діяльності; копія контракту між іноземним та українським суб’єктами господарської діяльності на виконання певного обсягу робіт або послуг (якщо такий контракт укладено); 6
копії статуту та свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарської діяльності, засвідчені в установленому порядку; список іноземців із зазначенням їх повного імені та прізвища, року народження, номера паспорта, спеціальності (фаху), статі; копія проекту контракту роботодавця з працівником – іноземним громадянином; документ (наказ, витяг з протоколу, доручення тощо), оформлений в установленому порядку, який посвідчує право представника роботодавця представляти його інтереси у центрі зайнятості; копії документів про освіту або кваліфікацію; довідка органу державної податкової служби про сплату роботодавцем передбачених законодавством податків та зборів; квитанція про внесення плати за розгляд заяви. Рішення про надання дозволу на працевлаштування або відмову в ньому приймається у термін не пізніше 30 днів з дня одержання зазначених вище документів. Про прийняте рішення відповідний центр зайнятості письмово повідомляє заявника. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.04.91 в разі використання праці іноземців без дозволу державної служби зайнятості з підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу у п’ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Вимоги пов’язані із станом здоров’я. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я (ст. 24 КЗпП). Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які визнані у встановленому порядку недієздатними (ст. 12 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.93). Вимоги пов’язані із родинними зв’язками. Власник вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством. Така норма міститься в ст.25-1 КЗпП. Постановою РНК УРСР від 4 червня 1933 року «Про суміщення посад і служби родичів в установах, підприємствах, організаціях громадського сек7
тора» була обмежена служба осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя) а також осіб, які знаходяться у товаристських стосунках, якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками (ст. 12 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.93). Вимоги пов’язані із наявністю судимості. Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади (ст. 12 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.93). Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про підприємництво» від 7.02.91 особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об’єднаннях) керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість (ст. 3 ЗУ «Про нотаріат» від 2.09.93). Також не може бути прийнята на роботу на певні посади особа, якій вироком суду було заборонено займати ці посади згідно зі ст.31 КК України від 28.12.60 . На стороні роботодавця може бути власник підприємства, установи і організації або просто фізична особа. Не існує в законодавстві обмежень на використання найманої праці. Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про зайнятість населення» від 01.03.91 на підприємства покладено обов’язок працевлаштування осіб визначеної місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад кількості осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку. Існує обов’язок для всіх підприємств зареєструватися в місцевих центрах зайнятості, як платників до Державного фонду сприяння зайнятості населення; щомісяця надавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад). Фізична особа може наймати працівників і в тому випадку, коли вона є суб’єктом підприємницької діяльності і коли таким не являється. Наприклад, адвокати і нотаріуси можуть наймати на роботу помічників (ЗУ «Про нотаріат» і ЗУ «Про адвокатуру»). Відповідно до Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації» від 23.04.91 роботодавцями можуть бути і релігійні організації. 8
За загальним правилом трудовий договір укладається як в усній, так і в письмовій формі, але законодавством встановлені випадки, коли письмова форма договору є обов’язковою. Згідно зі ст. 24 КЗпП додержання письмової форми є обов’язковим: 1) при організованому наборі працівників. Законодавством передбачені випадки, коли державна служба зайнятості проводить від імені підприємств організований набір працівників на підприємства, установи і організації (Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи з подальшого вдосконалення організованого набору робітників та громадського призову молоді» від 27.09.84); 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Під іншими випадками розуміються наступні випадки: – укладання договору з працівниками, діяльність яких пов’язана з державною таємницею (Постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення письмової форми трудових договорів з працівниками, діяльність яких пов’язана з державною таємницею» 16.11.94); – при укладенні договору з релігійною організацією (ст. 25 ЗУ «Про свободу совісті і релігійні організації» від 23.04.91); – при укладенні строкових трудових договорів на виконання оплачуваних громадських робіт; – при укладенні трудового договору з працівником, що проходить альтернативну (невійськову) службу (ст.15 ЗУ «Про альтернативну (невійськову) службу» 21.12.91). Стадії укладення трудового договору: 1. Працівник подає заяву про прийом на роботу разом із всіма необхідними документами. При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи. Особи, які збираються працювати за сумісництвом трудової книжки не подають. Неповнолітні віком від 15 до 16 років замість паспорта подають сві9
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТОРОНИ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ» з дисципліни «Прийняття та звільнення з роботи»
