Статистичне вивчення злочинності — це процес, що складається з таких обов'язкових етапів: • статистичного спостереження; • статистичного зведення і групування отриманих матеріалів; • статистичного аналізу і узагальнення отриманих даних. Ці етапи статистичної діяльності тісно взаємопов'язані й здійснюються за попередньо розробленим планом, який повинен охоплювати всі розділи статистичного дослідження. 1. Статистичне спостереження — це реєстрація і збирання окремих фактів про досліджуване явище (злочинності) та його властивості згідно з попередньо розробленою програмою. Статистика вивчає масові процеси, де діє закон великих чисел, і тому статистичне спостереження охоплює певний масив окремих елементів досліджуваного явища. У статистиці цей масив називають сукупністю, або об'єктом, спостереження, а окремі його елементи — одиницями сукупності. У процесі дослідження злочинності об'єктом спостереження, або статистичною сукупністю, є злочинність, а окремий злочин — одиницею сукупності, яка є основою розрахунку. Спостереження, у тому числі й статистичне, можна здійснювати за допомогою суцільного або вибіркового методу. Якщо реєстрації підлягають усі одиниці сукупності, таке спостереження називають суцільним. Наприклад, це реєстрація в органах внутрішніх справ усіх вчинених злочинів і осіб, які їх вчинили, що здійснюється за допомогою заповнення слідчим статистичних карток форми № 1 на вчинений злочин і форми № 2 на особу, яка вчинила злочин. Якщо уявлення про сукупність отримують дослідженням лише її частини, таке спостереження називають вибірковим. За способом урахування фактів у часі статистичне спостереження може бути: • поточним (безперервним), коли факти реєструються постійно з моменту їх виникнення (реєстрація заяв і по 42 відомлень про злочини й пригоди у чергових частинах органів внутрішніх справ); • перервним, коли реєстрація фактів не пов'язана з часом їх виникнення, а відбиває їх стан на певну дату або на конкретний момент (наприклад, стан злочинності за квартал, півріччя, рік). Центральне місце в організації статистичного спостереження посідає розробка програми статистичного спостереження. Програма статистичного спостереження — це перелік запитань, на які необхідно отримати відповіді кожної одиниці досліджуваної сукупності. Запитання програми розміщують на спеціальному бланку — статистичному формулярі. Розрізняють дві основні системи формулярів: • карткову, коли кожна одиниця сукупності й усі її ознаки реєструють на окремій картці (картка ф. № 1 на зареєстрований злочин); • спискову, коли в одному журналі або формулярі реєструють відомості про кілька одиниць спостереження. Основною формою статистичного спостереження, за допомогою якої здійснюється збирання отриманої систематичної інформації, є звітність. Звітність — це сукупність звітних документів, що містять відповіді на запитання програми статистичного спостереження за певний (звітний) період. Розрізняють звітність загальнодержавну і відомчу. Загальнодержавна є обов'язковою для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від їх відомчої належності, а відомча призначена для потреб підприємств, установ та організацій одного певного відомства. До основних належать такі об'єкти кримінально-правової статистики: • злочини — суспільно небезпечні діяння, передбачені кримінальним законом; • злочинець — особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, розглядуване законом як злочин; • покарання — захід державного примусу за вчинений злочин. Зазначимо, що в 1966 р. у колишньому СРСР було встановлено єдину систему обліку і звітності з показниками, що 43 характеризують стан злочинності (діяльність органів внутрішніх справ, прокуратури, суду). Облік злочинів і осіб, які їх вчинили, а також рух порушених кримінальних справ здійснюються за допомогою заповнення слідчими, працівниками органів дізнання та прокуратури статистичних карток: ф. № 1 — на виявлений злочин; ф. № 1.1 — на розкритий злочин та інші наслідки розслідування; ф. № 2 — на особу, яка вчинила злочин; ф. № 3 — на рух кримінальної справи. Програми кримінально-статистичного спостереження (зміст статистичних карток) багаторазово змінювалися на різних етапах розвитку суспільства. Нині в Україні діють єдині та обов'язкові форми статистичних карток (ф. № 1; 1.1; 2; 3), затверджені спільним наказом Генерального прокурора України і Міністра внутрішніх справ України № 22/835 від 21 грудня 1995 р. Змінювати і доповнювати зміст карток забороняється. Заповнені картки підписують начальник органу внутрішніх справ і прокурор, після чого їх направляють для обліку в управління оперативної інформації УМВС області. Ці картки є вихідним матеріалом для ведення статистичної звітності. Заповнення статистичних карток є першим етапом статистичного дослідження (спостереження). У результаті заповнення карток або журналу первинного обліку, кожний з яких характеризує окрему одиницю сукупності, нагромаджується значний масив матеріалу. Цей матеріал потребує обробки (зведення) і групування з метою отримання узагальненої характеристики досліджуваного явища. Ці завдання виконуються на наступному етапі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Етапи статистичного дослідження у кримінології» з дисципліни «Кримінологія»