Проблема залучення додаткових коштів – частина існування будь'якого бізнесу. Такі кошти можуть бути потрібними як під час становлення бізнесу (придбання необхідного обладнання, сировини, оплата поточних витрат то' що), так і на подальших етапах його розвитку. В другому випадку часто йдеть' ся про розширення бізнесу, освоєння виробництва нових видів товарів (надан' ня нових видів послуг), удосконалення системи збуту виготовлених товарів, отримання інших переваг порівняно з основними конкурентами. Зрозуміло, що засновники чи власники бізнесу не завжди спроможні повністю профінансувати поточні витрати. Водночас прибутку від ведення бізнесу може ще не бути, він може бути незначним або з різних причин власни' ки підприємства можуть не бажати використовувати власні «дивіденди» на фінансування розвитку бізнесу, віддаючи перевагу залученню чужих коштів. Джерелом чужих коштів можуть бути як громадяни, так і юридичні особи (включаючи банки та інші фінансові установи). Часто лише спосіб залучення чужих коштів та прихильності власників бізнесу обмежують коло осіб, чиїм ко' штом фінансується підприємство. Традиційно використовують два способи фінансування будь'якого бізне' су за рахунок чужих коштів: а) фінансування за рахунок збільшення статутного фонду; б) фінансування за рахунок позичкових коштів. Обидва способи мають свої переваги та недоліки. Їх уважний аналіз у кон' тексті кожного підприємства може підказати вам, який різновид та на якому етапі розвитку бізнесу краще застосовувати. Почнемо з фінансування за рахунок збільшення статутного фонду. Нині це один з найпоширеніших шляхів залучення зовнішніх коштів: громадянам або юридичним особам (вітчизняним чи іноземним) пропонують вкласти свої кошти в бізнес, ставши його співвласниками. Залежно від організаційно'пра' вової форми підприємства, в яке вкладають кошти, такий внесок можна офор' мити шляхом придбання акцій підприємства (для акціонерних товариств) або включення до складу його учасників (для інших господарських товариств)1. Подібним до збільшення статутного фонду є залучення зовнішніх коштів через створення спільного підприємства або укладення договору про спільну діяльність без створення юридичної особи. Збільшення статутного фонду призводить до зростання кількості власників підприємства, тобто стає більше осіб, яким надаються такі права: • управління підприємством (через участь у вищому органі підпри' ємства – загальних зборах учасників або акціонерів); • отримання частини прибутку підприємства у випадку його розподілу між учасниками (акціонерами); • права на отримання частини майна підприємства у випадку його ліквідації. Слід зазначити, що не завжди такі права надаються новим учасникам (акціонерам) у тому ж обсязі, що їх мають засновники. Наприклад, акціонерні товариства можуть випускати так звані привілейовані акції. Вони дають гаран' товане право на отримання дивідендів, незалежно від фінансових результатів діяльності підприємства, та на переважне щодо інших акціонерів отримання частки в майні підприємства у випадку його ліквідації. Проте вони можуть не передбачати участі їхніх власників в управлінні підприємством. Для нових учасників платою за отримання права участі у підприємстві є те, що вони ризикують разом з підприємством, в яке вклали власні гроші. Вихід з числа учасників у випадку будь'яких фінансових негараздів є пробле' матичним (непросто продати акції або свою частку в статутному фонді збан' крутілого підприємства), не існує і жодного забезпечення (гарантії) повернен' ня вкладених коштів. З цих самих причин будь'яке вкладання коштів у підприємство на правах співвласника фактично є безстроковим. З огляду на недоліки та ризики першого способу залучення чужих коштів з ним успішно конкурує фінансування за рахунок позичкових коштів. Так, з одного боку, власники успішного бізнесу не поспішають ділитися управлінням та отриманням прибутків з іншими, а з другого – багатьох потенційних інвес' торів відлякує перспектива вкладання власних коштів безстроково у підприємство, якщо немає надійних гарантій їхнього повернення. А надання грошей у кредит дозволяє вирішити ці проблеми. Кредитор не набуває прав співвласника бізнесу, хоча у певних випадках невиконання зо' бов'язань він може отримати право на управління майном підприємства та роз' порядження ним2. Зате кошти надаються на певний час, під процент (який не залежить від фінансових результатів підприємства), зазвичай на фінансування наперед обумовлених проектів, а повернення позичених коштів часто забезпе' чується заставою майна підприємства, отриманням гарантій від третіх осіб (фінансових установ) або за допомогою інших способів забезпечення виконан' ня зобов'язань. Зрозуміло, що власники бізнесу можуть одночасно розцінювати переваги фінансування за рахунок позичкових коштів як його недоліки. Наприклад, дого' вори застави можуть суттєво ускладнити роботу підприємства: без згоди креди' торів не можна ні перезаставити своє майно, ні продати його чи здати в оренду. Крім того, на відміну від інвесторів, кредитори обумовлюють розмір винагороди за користування своїми грошима і час її отримання. Така винагорода складається з процентів та плати за послуги, пов'язані з наданням кредиту (так звані комісійні).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Способи залучення зовнішніх коштів» з дисципліни «Кредитування: щотреба знати підприємцям»
