26 серпня 1789 р. Установчі збори під тиском народного революційного піднесення прийняли Декларацію прав людини та громадянина - програмний документ французької буржуазної революції. Вона складалася із 17 статей, базувалася на положеннях теорії природного права і, на противагу королівському самодержавству, проголошувала: • принцип національного верховенства, згідно з яким нація — це єдине джерело влади; • непорушність невід'ємних природних прав людини (свободи, власності, безпеки, опору гнобленню та ін.); • рівність людей перед законом; • принцип поділу влади (на законодавчу, виконавчу та судову); • відповідальність і підзвітність посадових осіб; • принцип презумпції невинуватості; • свободу слова, совісті та преси; • рівномірний розподіл податків між усіма громадянами відпо відно до їхнього матеріального становища. Декларація прав людини та громадянина мала величезне революційне значення в боротьбі проти феодально-абсолютистського ладу, за буржуазне-демократичні права і свободи. Вона зумовила піднесення революційного ентузіазму у Франції, її із захопленням сприйняли передові люди інших країн. Принципи Декларації справили величезний уплив на боротьбу всіх народів Європи проти феодального й абсолютистського гніту.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Декларація прав людини та громадянина 1789 р.» з дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн»
