Форми феодальної залежності селян у державі франків
З утвердженням приватної власності на землю (шілод) відбувається прискорене розмежування общини, наслідком якого було зростання кількості безземельних селян і посилення наступу феодалів на їхню особисту свободу. Найпоширенішим способом, за допомогою якого здійснювалося закабалення знеземелених селян, був прекарій (прохання). Його варіанти були різні: • прекарій даний—передбачав надання селянинові ділянки панської землі в користування (своєрідна оренда) на умовах виконання певних повинностей (робота в полі, віддавання частини врожаю тощо); • прекарій подарований - збіднілий селянин, який віддавав свою земельну ділянку (вважалося, що він її дарував) феодалові, котрий повертав йому її назад, але вже як утримання з обов'язком виконувати певні повинності й отримував за це від феодала необхідний захист; • прекарій відшкодувальний — передавав земельну ділянку на погашення боргу, а потім повертав свою ділянку. Значного поширення набуває і система патронату (заступництва), котра зводилася до того, що в умовах постійних утисків і зловживань з боку землевласників, селяни змушені були вдаватися до захисту найсильніших і найувшшвовіших із них. Віддання себе під "заступництво" ("комендація") було надзвичайно поширеним явищем. До цього вдавалися не тільки слабкі та безземельні, але іноді — й сильні та багатоземельні, стаючи під захист сильніших за себе. Комендація передбачала: • передання феодалові права власності на землю, а потім по вернення її як утримання; • встановлення особистої залежності "слабкого" від упливового патрона; • виконання на користь феодала певних повинностей або віддання йому частини свого врожаю. Цей процес зумовив концентрацію земельних володінь, які отримали назву "феоди", в руках деяких осіб. Селяни потрапляють у повну економічну залежність від феодалів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Форми феодальної залежності селян у державі франків» з дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн»
