Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами
Нотаріуси, як зазначено в ст. 54 Закону України «Про нотаріат», посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму. Обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, підлягають такі договори: • купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоча б однією із сторін є громадянин (ст. 227 Цивільного кодексу), міни житлового будинку (ст. 242 Цивільного кодексу); • застави нерухомого майна, транспортних засобів, космічних об'єктів (ст. 13 Закону України «Про заставу»); • купівлі-продажу майна державних підприємств (ст. 2 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»); • договори про відчуження земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності (ст. 18 Земельного кодексу України, ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок»); • договори оренди землі (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»); • договори купівлі-продажу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) господарства або особистого підсобного господарства (п. 5 Порядку викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) або особистого підсобного господарства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 118) та ін. Як відомо, за бажанням сторін посвідчуються також інші угоди, для яких законодавством обов'язкової нотаріальної форми не 323 Нотаріат в Україні встановлено. Такими угодами можуть бути договори позики, застави товарів в обороті або переробці, розподілу спадкового майна з виплатою одним спадкоємцем іншому грошової компенсації, схову, кредитні договори тощо. Однак оскільки ці угоди не мають обов'язкової нотаріальної форми, вони не можуть бути віднесені до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку. Підставою для вчинення виконавчого напису нотаріусом є: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, щодо якої законо давством встановлено обов'язкову нотаріальну форму; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Слід передусім зазначити, що стягнення заборгованості, згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», може мати місце тільки за нотаріально посвідченими угодами, за умови, що такі угоди передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Звичайно, для того щоб пересвідчитися, що термін сплати боржником грошових сум, передачі або повернення майна за такою угодою вже минув і у кредитора виникло право вимоги, нотаріус повинен витребувати оригінал нотаріально посвідченої угоди і ретельно вивчити її зміст. Під документами, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, можуть розумітись заява (претензія) або будь-який інший подібний за юридичною конструкцією документ, в якому водночас йдеться про прострочення виконання зобов'язання, наводиться розрахунок боргу тощо, якщо такий документ переданий боржникові безпосередньо кредитором, надісланий йому поштою зі зворотним повідомленням або переданий через нотаріуса в порядку, передбаченому ст. 84 Закону України «Про нотаріат» (застосування останнього варіанта найбільш виправдане). На думку окремих авторів, безспірність заборгованості може встановлюватися тільки боржником. Тому єдиною умовою вчинення виконавчого напису має бути волевиявлення зобов'язаної особи, висловлене нею у нотаріально посвідченій угоді при її укладанні, а не віднесення законодавством та виконавчими органами певних зобов'язань до безспірних. 324 Глава 18. Вчинення виконавчих написів У практиці нотаріусів виникають питання про можливість зчлнення виконавчого напису про звернення стягнення на заставлене за договором застави майно і задоволення за рахунок цього майна лише нарахованих за кредитним договором відсотків. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, в тому числі відсотки, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, — неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Право на звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ст. 20 Закону України «Про заставу»).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» з дисципліни «Нотаріат в Україні»
