Для вчинення виконавчого напису нотаріусу необхідно здійснити перевірку наявності певних умов, за яких може бути вчинена ця нотаріальна дія. Першою умовою є перевірка нотаріусом того, чи належить ця справа до Переліку безспірних заборгованостей, який є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Наявність цієї умови перевіряється шляхом ознайомлення та звірення зі змістом діючих постанов Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», від 11 листопада 1999 р. № 2075 «Про внесення доповнень до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» і від 24 квітня 2000 р. № 693 «Про внесення доповнень до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». В цілому, цими постано- 3 Довідник нотаріуса / А.М. Ерух, Ю.М. Козьяков, Н.В. Круковес. — К.: Істина, 2000. — Вип. 2: Запитання і відповіді \ відп. ред. С.Р. Станік. — С 139. 4 Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. — К.: А.С.К., 2001. — С. 444. 315 Нотаріат в Україні вами із 25 кількість таких заборгованостей зменшена до 11, деякі з них, за вимогою часу, змінили свою назву, з'явились і нові: • стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами; • стягнення з фізичних осіб податкової заборгованості; • стягнення заборгованості, що випливає з відносин, пов'язаних з авторським правом; • стягнення заборгованості з батьків, або осіб що їх замінюють, за утримання дітей у закладах освіти; • стягнення заборгованості з батьків, або осіб що їх замінюють, за утримання дітей і підлітків в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах соціальної реабілітації; • стягнення за диспашею; • стягнення заборгованості з військовослужбовців, звільнених з військової служби, і військовозобов'язаних після закінчення зборів; • повернення об'єкта лізингу; • стягнення заборгованості з орендної плати за користування державним та комунальним майном; • стягнення за чеками; • стягнення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку. Так, наприклад, пункти 19, 20 Правил торгівлі у розстрочку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р. № 997, передбачають можливість стягнення за виконавчим написом нотаріуса суми заборгованості, а також обумовленої договором пені у разі прострочення покупцем або підприємством (установою, організацією) сплати трьох чергових платежів за товари, придбані у розстрочку. Зокрема, зазначено, що якщо покупцем або підприємством (установою, організацією) допущено прострочення сплати трьох чергових платежів, вся сума заборгованості, а також обумовлена договором пеня, можуть бути стягнені у примусовому порядку незалежно від настання строку чергових платежів шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду. Друга умова стосується перевірки всіх поданих для вчинення виконавчого напису документів, які підтверджують наявність зобов'язання та його безспірність або іншу відповідальність боржника перед стягувачем. Встановлення цієї умови також проводиться шляхом ознайомлення зі змістом Переліку, де в кожному розділі після найменування вказуються документи, які не- 316 Глава 18. Вчинення виконавчих написів обхідно пред'явити для вчинення виконавчого напису по кожній заборгованості. Слід зазначити, що питання, пов'язане з визначенням «спірної» та «безспірної» заборгованості викликає певні складнощі, які стосуються насамперед, поняття та критеріїв оцінки цих термінів. На жаль, юридичне тлумачення словосполучення «безспірна заборгованість» коментується недостатньо чітко. Якщо розглядати його складові окремо, то термін «безспірний», наприклад, означає «який не викликає заперечень; безперечний, загальновизнаний»5.- Під терміном «заборгованість» слід розуміти суму фінансових зобов'язань, грошових боргів, що підлягають погашенню, поверненню у визначений строк. Якщо до цього строку заборгованість не погашена, вона стає простроченою6. На наш погляд, деякі автори достатньо обґрунтовано вважають, що в основу розмежування «спірної» та «безспірної» заборгованості покладено не власне ставлення боржника до пред'явленої вимоги (суб'єктивна ознака), а об'єктивна ознака, тобто такий фактичний склад і характер правовідносин, який, за загальним правилом, виключає можливість оспорювання заборгованості, тобто безспірність стягнення заборгованості не визначається нотаріусом чи стягувачем, а передбачається Переліком7. Це є одним з принципових положень і воно рівною мірою відноситься не тільки до боржника, а й до кредиторів, які, маючи свій власний інтерес (наприклад, з метою прискорення процедури стягнення заборгованості та ін.), можуть приховати від нотаріуса таку інформацію, а боржник у свою чергу, маючи заперечення, взагалі позбавлений можливості вплинути на хід подій, оскільки нотаріальна дія вчинятиметься лише на підставі документів, поданих кредитором. Про час і місце вчинення виконавчого напису боржник, зрозуміло, не повідомляється і для з'ясування його можливих заперечень проти вимог кредитора нотаріусом не викликається. Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на оригіналах документів, які встановлюють безспірну заборгованість або іншу відповідальність боржника перед стягувачем. Крім того, за деякими стягненнями потрібно надати документи, які підтверджують, що боржника попередили про не- 5 Великий тлумачний словник української мови / Уклад. В.Т. Бусел. — К., 2002. 6 Райзберг Б.А., Лозовський Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современннй зкономичес- кий словарь: 2-е издание. — М., 1998. — С. 106. 7 Юдельсон К.С., Кац А.К. Научно-практический комментарий к положенню о го- сударственном нотариате. — М., 1970. — С. 176-177. 317 Нотаріат в Україні обхідність погашення заборгованості в певний термін. Таке попередження має на меті спонукати боржника до добровільного погашення заборгованості, а також запобігти примусовому виконанню за відсутності у добросовісного боржника намірів ухилитися від виконання зобов'язання. За відсутності будь-якого з необхідних документів виконавчий напис не вчиняється. Третя умова стосується перевірки того, чи немає спору щодо наявності чи змісту зобов'язання або іншої відповідальності між стягувачем і боржником. Ця умова перевіряється на підставі представлених документів, що вказані в Переліку, і які підтверджують існування зобов'язання і безспірність заборгованості. За наявності спору між сторонами нотаріус відмовляється вчиняти виконавчий напис та роз'яснює сторонам порядок стягнення заборгованості у судовому порядку. Дані про наявність спору можуть бути вказані й у представлених документах. Четвертою умовою є звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису у встановлені строки. Перебіг строку позовної давності для вчинення виконавчого напису починається з дня виникнення права вимоги. Якщо зобов'язання виникло із вчиненої сторонами угоди, перебіг строку починається з моменту, визначеного угодою. Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку. Спеціальні строки позовної давності передбачені ст. 258 Цивільного кодексу України. Наприклад, скорочений строк позовної давності тривалістю один рік встановлено для стягнення пені (неустойки, штрафу). Це означає, що якщо стягувач звернувся до нотаріуса за одержанням виконавчого нагшсу пізніше одного року з моменту прострочення платежу, але в межах установленого законом строку позовної давності, пеня нараховується і стягується тільки за один рік, що передував дню вчинення виконавчого напису. Порядок нарахування пені по кожному простроченому платежу окремий (на- 318 Глава 18. Вчинення виконавчих написів приклад, за договором оренди із розрахунку 0,1% за кожний прострочений день). Якщо зобов'язання виникло із вчиненої сторонами угоди, перебіг строку починається з моменту, визначеного угодою. Строк, пропущений стягувачем навіть з поважних причин, не може бути поновлений нотаріусом. Проте нотаріус зобов'язаний роз'яснити стягувачу, що пропуск строку позовної давності не позбавляє права на звернення до суду з позовом про його поновлення. При вчиненні виконавчого напису нотаріуси повинні враховувати, що законодавством України можуть бути встановлені випадки заборони звернення стягнень на окремі види майна. Так, у ч. 2 статті 754 Цивільного кодексу України зазначено, що на майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача. Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, понад 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду (стаття 33 Закону України «Про іпотеку»). Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог статті 1050 Цивільного кодексу України «Наслідки порушення договору позичальником», де визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 ЦК, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві незалежно від сплати відсотків, належних- йому відповідно до статті 1048 ЦК. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК. Отже, при виникненні звернення щодо вчинення виконавчого напису стосовно окремих видів майна нотаріус повинен впевнитись, що ця дія не підпадає під заборону звернення стягнення. Процесуальний порядок вчинення виконавчих написів регулюється ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пп. 282-293 319 Нотаріат в Україні Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій» від 03.03.2004. № 2015. Згідно з діючим законодавством, вчиняти виконавчі написи на території України вправі нотаріуси незалежно від місця знаходження стягувача і боржника. Право на вчинення виконавчих написів мають також консульські установи, які вчиняють написи на боргових документах, що надходять від організацій України, які знаходяться в межах їх консульського округу та за умови їх вчинення тільки щодо громадян України, що постійно проживають в Україні. Для вчинення виконавчих написів стягувачем або уповноваженим представником будь-якому нотаріусу незалежно від місця виконання вимоги і знаходження стягувача та боржника (за винятком виконавчих написів на чеках) подається заява. Від імені підприємства, установи, організації заява подається за підписом осіб, уповноважених на це їх статутом (положенням). Подання документів та одержання виконавчого напису провадиться безпосередньо стягувачем або його представником. Заява подається у письмові формі, у ній повинні бути зазначені всі необхідні відомості про стягувача і боржника — їх ПІБ (назви), адреси, дата і місце народження боржника — фізичної особи, місце його роботи, номери рахунків у банках чи кредитних установах, код ЄДРПОУ для юридичної особи, строк, в який має бути проведено стягнення, інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або майна, що підлягає витребуванню, включаючи пеню, штрафи, відсотки тощо. Зазначимо, що, згідно з п. 283 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій», заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису, і якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Як уже відмічалось, виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестовані векселі та ін.), але при цьому допускаються певні винятки із загального правила, які обумовлені певними особливостями вчинення цієї нотаріальної дії. Так, згідно з п. 288 вищевказаної Інструкції виконавчий напис може бути зроблений на копії документа або на виписці з особистого рахунку боржника, або викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку, якщо він не вміщується на до- 320 Глава 18. Вчинення виконавчих написів зуженті, що встановлює заборгованість. Це може бути викликана :. зокрема, необхідністю провести стягнення частинами і в дея-?і2з інших випадках. При цьому на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначається, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром лля реєстрації нотаріальних дій (наприклад, при стягненні заборгованості з орендної плати на підставі пункту 9 Переліку, на оригіналі договору оренди зазначається: «25 січня 2003 р. по реєстру за № 245 зчинено виконавчий напис на стягнення заборгованості з орендної плати за грудень 2002 р. в розмірі 540 (п'ятсот сорок) гривень». У державній нотаріальній конторі (приватного нотаріуса) залишається копія документа, що встановлює заборгованість, або виписка з особового рахунку боржника і копія виконавчого напису (пункт 290 Інструкції). Проте з тих міркувань, що у випадку втрати виконавчого напису кредитор вправі звернутися до нотаріуса за одержанням його дубліката, доцільно викладати текст виконавчого напису на окремому аркуші паперу, котрий приєднується до документа, що встановлює заборгованість, і разом з ним та іншими необхідними документами залишається у справах державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса. При кожному наступному зверненні за вчиненням виконавчого напису за одним і тим самим зобов'язанням повторне подання копії документа, що встановлює заборгованість, чинним законодавством не вимагається. Як зазначено в пункті 290 Інструкції, у цих випадках слід обмежитися поданням двох примірників виписки з особового рахунку та оригіналу зобов'язання. При цьому один примірник виписки з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертаються стягувачу. Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: • дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; • найменування та адреса стягувача; • найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); • строк, за який провадиться стягнення; • суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; 321 Нотаріат в Україні • розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягува-чем; • або мита, яке підлягає стягненню з боржника; • зазначення статті Закону «Про нотаріат», п. 287 Інструкції та пункту Переліку документів, на підставі яких видано виконавчий напис; — номер, за яким виконавчий напис зареєстровано. Виконавчий напис має штамп і скріплюється підписом та гер бовою печаткою нотаріуса. Отже, узагальнюючи викладене, можна дійти висновку, що виконавчий напис є основним позасудовим засобом примусового виконання зобов'язань, який дозволяє кредитору при дотриманні певних формальних вимог здійснити швидке поновлення своїх прав у разі невиконання боржником своїх зобов'язань. Указом президента України від 10 липня 1998 р. № 762/98 «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» встановлено, що розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії. Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 42 Закону України «Про нотаріат», приватний нотаріус може вчиняти будь-яку нотаріальну дію за умови, що розмір авансованої плати має бути не меншим за відповідну ставку державного мита. Будь-яких пільг для окремих категорій громадян чи юридичних осіб нотаріус не надає. Ставка державного мита за вчинення виконавчого напису передбачена підпунктом «о» пункту 3 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 7-93 «Про державне мито» і складає 1% суми, що стягується, або 1% вартості майна, яке підлягає витребуванню, але не менше 3 і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому сума, яка стягується, включає в себе як суму основного боргу, так і суму неустойки (штраф, пеня), передбаченої умовами договору. Розмір ставки державного мита за вчинення виконавчого напису, за вчинення протестів векселів, пред'явлення чеків до платежу і посвідчення неоплати чеків, передбачений підпунктом «м», складає 0,3% неоподатковуваного мінімуму. За загальним правилом, державне мито, сплачене стягувачем за вчинення виконавчого напису, за рахунок боржника не відшкодовується. Проте якщо стягувач у встановленому порядку звільняється від сплати державного мита, відповідно до пункту 56 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного 5ента, затвердженої наказом Головної державної податкової мшекції України від 22 квітня 1993 р. № 15, належна до сплати :ума державного мита стягується з боржника разом з боргом за виконавчим написом.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «УМОВИ І порядок вчинення виконавчих написів» з дисципліни «Нотаріат в Україні»
