Практично усі судді сьогодні є членами колегії адвокатів. Вони мають однакову юридичну освіту, і пройшли відповідну процедуру прийому до колегії. В історії США були такі часи, коли судді не входили до колегії, навіть не знали законодавства. До XIX століття у США суддями призначали просто відомих людей. Сьогодні ситуація дещо змінилася, місце судді займають лише через кілька років юридичної практики в ролі приватного адвоката, прокурора або громадського обвинувача. Суддя повинен мати відповідні знання законодавства, досконало володіти судовою процедурою. Для прийняття зваженого рішення у справі вимагається не лише фаховий, а й життєвий досвід. На думку багатьох у США, саме останній є важливою характеристикою хорошого судді. Процедура призначення суддів у США різна, залежно від того, до суду якого рівня відбувається призначення. Список претендентів до Верховного суду узгоджує Президент з міністром юстиції та іншими радниками. Як правило, судді інших рівнів у Сполучених Штатах обираються населенням або призначаються вибраними офіційними особами. Одержання посади федерального або державного судді залежить, зокрема, від вміння судді знайти політичну підтримку. Наприклад 6 з 11 членів сімей Рейганів і Бушів були призначені суддями Апеляційного суду округу Колумбія (найвпливовішого апеляційного суду), вони взагалі не мали попереднього судового досвіду, тільки політичну кар'єру. Багато суддів у Штатах були політиками, очолювали офіси, працювали законодавцями, виконавцями, політичними організаторами, очолювали партії. Однак, яким б не був їх політичний досвід, після зайняття посади судді їм забороняється займатись політичною діяльністю. Оцінюючи кандидатури на посаду судці у США, члени комісії застосовують декілька гнучких та суб'єктивних критеріїв. До загальних з них належать: неупередженість, працьовитість, чесність, професійні навички, зв'язки з громадськістю, розуміння соціальних проблем. Додаткові критерії для судді федерального апеляційного (Гуду визначаються колегіальністю та вмінням викладати свої думки письмово, для суддів штату — ораторськими здібностями, рішучістю, витриманістю. Для судді-керівника — комунікабельністю, адміністративними здібностями. Цікава система відбору суддів була розроблена ще у 1840 р. у штаті Міссурі. Вона діє і сьогодні у половині штатів під назвою "система Міссурі" і поєднує у собі елементи виборчої системи і системи призначення. Під час виборів діють критерії, ікі забезпечують обрання кандидатів незалежно від їх партійної наіежності, а тільки з огляду на їх репутацію. Кандидатів на посаду суддів висуває Комітет призначення, який складається з практикуючих юристів, суддів та інших осіб. На кожну вакансію Комітет реєструє 3 кандидати на підставі їх послужного списку та правильно оформленої документації. Кандидатури подаються на розгляд губернаторів штату, який обирає одну з них. Це губернаторське призначення діє принаймні рік, до наступних загальних виборів, під час яких на голосування ставиться питання, чи може цей суддя залишитися на посаді. Якщо його кандидатуру виборці підтримують, то він працює протягом 12 років в апеляційному суді або менший строк у суді присяжних. Якщо суддя помирає або достроково складає свої обов'язки, губернатор має право призначити особу на посаду тимчасово, до закінчення строку. Лише під час наступних виборів урядовець, який тимчасово виконував обов'язки судді, у бюлетені проходитиме як "суддя" й матиме підстави стверджувати, що він довів свою відповідність цій посаді. Такий кандидат отримає не тільки голоси виборців, які не мають конкретної інформації про нього, але й тих, хто прискіпливо спостерігав за його тимчасовою діяльністю на посаді судді. Для багатьох приватних юристів посада судді має багато привабливих аспектів: в основному це влада, престиж и менш напружений графік роботи. Що стосується заробітної платні, то вона висока, але менше ніж у досвідчених приватних юристів. Середня заробітна плата суддів штату, які беруть участь у судових засіданнях загальної юрисдикції, встановлена в межах від 60 000 до 100 000 дол. на рік; суддів суду останньої інстанції штатів — від 60 000 до 120 000 дол.; судді Верховного суду отримують 160 000 дол. на рік. Незалежно від того, яким чином призначаються судді штату, звільнення з посади передбачено за кримінальні вчинки, некомпетентність, недостатність суддівської витримки та з інших суттєвих причин. Як правило, поведінку судді розглядає державна комісія на підставі вимоги адвоката, сторін судового процесу або представника громадськості. Комісія уповноважена застосовувати чи рекомендувати Верховному суду штату відповідні дисциплінарні заходи, в тому числі й звільнення з посади. Суддю федерального суду можна звільнити з посади висловивши йому недовіру з боку парламенту через звинувачення у державній зраді, хабарництві чи інших тяжких злочинах. Остаточне рішення виносить Сенат. Приклад. Першим суддею, якому було висловлено недовіру, був Джон Пікерінг. У 1803 р. він був звинувачений у невідповідній поведінці — під час судового процесу перебував у стані сп'яніння. Гаррі Клайброн — федеральний суддя з Невади — був звільнений з посади у 1983 р. через звинувачення у приховуванні прибутків та несплаті податків. Він відбував покарання у федеральній в'язниці Луїзіани, але відмовився подавати у відставку. Клайброн продовжував отримувати заробітну плату під час перебування у федеральній в'язниці, доки Конгрес більшістю голосів не прийняв рішення про його звільнення з посади. Суддя Алсі Гастінгс з Флориди у 1985 р. був звинувачений у підкупі журі присяжних і виправданий. Однак Конгрес вважав, що існує багато доказів вини судці і його необхідно звільнити з посади, що й було зроблено у 1987 р. Пізніше Гастінгс був обраний до Конгресу. Інколи його колеги жартували, що тепер він сам може голосувати щодо власного звільнення чи обрання на посаду судді.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Статус суддів США» з дисципліни «Судові та правоохоронні органи України»
