Судове рішення є ключовим інститутом господарського процесуального права і об'єктивно визнається найважливішим видом судових документів. Природно, що цей інститут завжди був в центрі уваги практиків та науковців. Судове рішення — це процесуальний документ, що приймається суддею (у разі вирішення спору колегіально — більшістю голосів суддів) за результатами обговорення усіх обставин справи, ухвалюється у письмовій формі від імені України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Інститут судового рішення складається з декількох елементів. Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально, — більшістю голосів суддів. Жодний із суддів не має права утримуватись від голосування. Головуючий суддя голосує останнім. Суддя, який не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів, зобов'язаний підписати процесуальний документ і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується. Рішення господарського суду викладається письмово, ухвалюється іменем України. Воно складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У ст. 84 ГПК детально характеризується зміст рішення. У вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвища судді, представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. Описова частина повинна містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом. Мотивувальна частина містить обставини справи, що були встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції шодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення. І нарешті, резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не повинен залежати від настання або ненастання якихось обставин. При задоволенні позову в резолютивній частині рішення иказується: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню, до яких може належати основна заборгованість за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойка, штраф, пеня та збитки; найменування і номер рахунка, з якого підлягають стягненню грошові суми; перелік майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження; найменування, номер і дата виконавчого або іншого документа про стягнення коштів у безспірному порядку, а також сума, що не підлягає списанню.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Рішення господарського суду» з дисципліни «Судові та правоохоронні органи України»
