Особливості режиму іноземних інвестицій на території України
Прийнятий 20 травня 1993 р. Декрет Кабінету Мініст-рів України «Про режим іноземного інвестування» закріпив не лише особливості режиму іноземних інвестицій на території України, а й вирішив низку інших питань, пов’язаних із здійс-ненням інвестиційної діяльності іноземними суб’єктами. Водно-час у Декреті було уточнено ряд положень, викладених раніше у Законі України «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992 р. Зазначений Декрет відіграв досить важливу роль у питанні пра-вового регулювання режиму іноземного інвестування, на його заміну вже 19 березня 1996 р. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про режим іноземного інвестування», який не лише відтворив багато положень Декрету, а й закріпив чимало нових норм, що регулюють суспільні відносини у зазначеній сфері. За Законом України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р., до іноземних інвесторів належать суб’єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а са-ме: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншо-го, ніж законодавство України; фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяль-ності, які визнаються такими відповідно до законодавства України. У Законі дається визначення іноземних інвестицій, за яким до них належать цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціально-го ефекту. Крім того, зазначено, що підприємство з іноземними інвестиціями — це підприємство (організація) будь-якої органі-заційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого (за його наявності) становить не менше 10 %. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді: • іноземної валюти, що визнається конвертованою Національ-ним банком України; • валюти України — при реінвестиціях в об’єкт первинного інвестування чи будь-які інші об’єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибу-ток (доходи); • будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав; • акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоратив-них прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юри-дичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті; • грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зо-бов’язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процеду-рами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями; • будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена відповідно до законів (про-цедур) країни інвестора або міжнародних торговельних звичаїв, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, у тому числі легалізовані на території України авторські права, права на вина-ходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і по-слуг, «ноу-хау» тощо; • прав на здійснення господарської діяльності, у тому числі пра-ва на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих згідно із законодавством або договорами, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена відповідно до законів (проце-дур) країни-інвестора або міжнародних торговельних звичаїв; • інших цінностей згідно із законодавством України. Закон визначає, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах: • часткової участі у підприємствах, які створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств; • створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю; • придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, у тому числі будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об’єкти власності, пря-мим одержанням майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів; придбання самостійно чи з участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на те-риторії України; придбання інших майнових прав; господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл проду-кції; в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб’єктами господарської діяльності України. Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об’єкти, ін-вестування в які не заборонено законами України. У статтях 7—12 Закону визначаються державні гарантії захис-ту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства, щодо приму-сових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб, у разі припинення інвестиційної діяльності, а ще гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних у результаті іноземних інвестицій. Окремий ІІІ розділ Закону містить норми, що стосуються дер-жавної реєстрації та контролю за здійсненням іноземних інвести-цій (статті 13—15). Велике значення Закон приділяє підприємствам з іноземними інвестиціями (статті 16—21). На території України такі підпри-ємства створюються і діють у формах, передбачених законодав- ством України. Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодав- ством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх заснов-ників (учасників). Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвесто-ра до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання) звільняєть-ся від обкладення митом. При цьому митні органи пропускають таке майно на територію України на підставі виданого підприєм-ством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної ванта-жної митної декларації. Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення пла-тежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і пода-тковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена позначка про це на примірнику векселя. А взагалі порядок видачі, обліку і погашення векселів установлюється Кабінетом Міністрів України. Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інве-стиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду такого підприємства, відчужується, у тому чи-слі у зв’язку з припиненням його діяльності (крім вивезення іно-земної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвести-ціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється за митною вартістю цього майна, перерахованою у валюту України за офіційним кур-сом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна. Щодо умов реалізації продукції, робіт, послуг, то підприємст-во з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалі-зації продукції, у тому числі ціну на них, якщо інше не передба-чено законодавством України. Варто зазначити, що продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного ви-робництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів Украї-ни, а вивезення товарів, на які поширюється спеціальний режим експорту, здійснюється відповідно до законодавства України. Закон урегульовує питання використання концесійних дого-ворів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності (статті 22—24). Так, надання іноземним інвесторам права на прове-дення господарської діяльності, пов’язаної з використанням об’єктів, що перебувають у державній або комунальній власності і передаються у концесію, відбувається на підставі відповідного законодавства України через укладення концесійного договору. Іноземні інвестори мають право укладати договори (контрак-ти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов’язану зі створенням юридич-ної особи, згідно із законодавством України. Сторони за догово-рами (контрактами) повинні вести окремий бухгалтерський облік і складати звітність про операції, пов’язані з виконанням умов цих договорів (контрактів), а також відкрити окремі рахунки в установах банків України для проведення розрахунків за цими договорами (контрактами). Іноземні інвестиції, як відомо, використовуються в спеціаль-них вільних економічних зонах. Специфіка їх регулювання ви-значається законодавством України про спеціальні вільні еконо-мічні зони. Слід звернути увагу, що правовий режим іноземних інвестицій, який установлюється у таких зонах, не може створю-вати умови інвестування та здійснення господарської діяльності менш сприятливі, ніж передбачені Законом «Про режим інозем-ного інвестування». Однією з особливостей режиму іноземних інвестицій є усу-нення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяль-ності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» від 17 лютого 2000 р. на території України до суб’єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх фі-лій, відділень, відокремлених підрозділів, у тому числі постійних представництв нерезидентів (далі — підприємств), створених з участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх вне-сення, застосовується національний режим валютного регулю-вання та справляння податків, зборів (обов’язкових платежів), установлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій. Підприємства, створені за участі іноземних інвестицій, а та-кож об’єкти (результати) спільної діяльності на території України за участі іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу ко-операцію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підля-гають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, визначеними законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, ство-рених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, ко-ли законами України встановлено пільговий порядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інве-стицій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Особливості режиму іноземних інвестицій на території України» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
