Правове регулювання міжнародних річкових перевезень
Більшість країн світу мають свої судноплавні ріки, а деякі країни мають спільні ріки з іншими країнами світу. Так, ріка Дунай, як відомо, протікає через територію Австрії, Болгарії, Молдови, Федеративної Республіки Німеччини, Румунії, Словач-чини, Угорщини, України, Югославії. Ріки використовуються для перевезень різних вантажів із од-нієї країни в іншу, що викликає необхідність вступати у відповідні відносини, пов’язані з використанням річкових шляхів. Велике значення при цьому має питання про державну належність рік (озер, каналів). Якщо вони повністю розташовані в межах однієї країни, то є складовими її національного багатства, а в деяких країнах визначаються як виключна власність народу (наприклад, ст. 1, 9 Закону України «Про власність»). Як правило, в націона-льних ріках держави забороняють судноплавство, різний проми-сел з боку інших держав. Щодо міжнародних рік (Дунаю, Рейну, Амазонки та інших), то вони відповідно до умов міжнародних договорів відкриті для вільного судноплавства. Правовий режим використання міжнародних рік для судно-плавства закріплюється у відповідних міжнародно-правових ак-тах. Так, режим однієї з найдовших у Європі ріки Дунаю (загаль-на довжина дорівнює 2850 км, довжина судноплавної її частини — 2588 км) визначений Белградською конвенцією 1948 р. про режим судноплавства на Дунаї. Відповідно до ст. 1 цієї Конвенції навігація по цій річці має бути вільною і відкритою для громадян, торговельних суден і товарів усіх держав на основі рівності щодо портових і навігаційних зборів і умов торговельного судноплавства. Усі судна, які плавають по Дунаю, повинні дотримуватися митних, санітарних та інших правил, що встановлюються відповід-ними придунайськими державами. Але водночас ці правила не повинні перешкоджати вільному судноплавству. Судна мають право користуватися портами, здійснювати вантажно-розвантажувальні роботи, посадку і висадку пасажирів, у разі необхіднос-ті поповнювати запаси пального тощо. Портові збори з суден стя-гуються придунайськими державами без будь-якої дискримінації. Для контролю за дотриманням умов Конвенції 1948 р. про ре-жим судноплавства по Дунаю, планування спільних заходів, про-ведення консультацій і вироблення відповідних рекомендацій та здійснення інших функцій створена спеціальна Дунайська комі-сія. До її складу включено по одному представнику від усіх при-дунайських країн. У межах міжнародного співробітництва щодо використання ріки Дунай укладені різного роду угоди, які визначають загальні умови перевезення вантажів, буксирування суден, єдині тарифи тощо (наприклад, Братиславська угода 1955 р., Бухарестська уго-да 1961 р.). Так, відповідно до загальних умов перевезення ван-тажів їх транспортування здійснюється на підставі заявок ванта-жовідправників (фрахтувальників). Пароплавство, яке прийняло вантаж, видає коносамент — документ, який містить умови пере-везення вантажу і є доказом наявності відповідного договору і прийняття вантажу до перевезення. У ньому вказується назва су-дна, найменування перевізника, відправника, одержувача, місце завантаження, призначення вантажу та ін. Загальні умови перевезення вантажів передбачають вирішення питань, пов’язаних з порядком і оплатою вантажно-розвантажувальних робіт, майновою відповідальністю тощо. Велику роль у питаннях правового регулювання морських пе-ревезень відіграє Міжнародна морська організація — міжурядова спеціалізована установа ООН, що функціонує з 1959 р. До неї входять понад 130 держав світу. Вона створена з метою організа-ції співробітництва та обміну інформацією між урядами з техніч-них питань, які стосуються судноплавства, пов’язаного з міжнародною торгівлею; сприяння безпеці на морі; скасування дискримінаційних дій і обмежень щодо судноплавства, пов’язаного з міжнародною торгівлею, тощо. Саме з ініціативи цієї організації було розроблено і підписано ряд конвенцій, значна кількість ре-комендацій, які є важливими джерелами міжнародного морсько-го права.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Правове регулювання міжнародних річкових перевезень» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
