Поняття та джерела міжнародного транспортного права
У системі міжнародних економічних відносин важливе місце по-сідають відносини, пов’язані з організацією і здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів різними видами транспорту (залізничним, автомобільним, повітряним, морським, річковим). Міжнародні транспортні перевезення — це необхідна умова успішного розвитку міжнародних економічних відносин. Пе-ревезення сировини, матеріалів, устаткування, сільськогосподарсь-кої продукції та інших вантажів, передбачених міжнародними дого-ворами та угодами, — це один із засобів їх реального виконання. Від чіткого урегулювання міжнародних відносин у галузі транспорту ба-гато в чому залежать результа- ти міжнародного співробітництва в різних його напрямах. Ці відно-сини, які виникають між державами, національними органами управління транспортом, міжнародними організаціями, регулюють-ся відповідними міжнародними принципами і нормами. Їх система і відображає зміст міжнародного транспортного права як підгалузі, складової міжнародного економічного права. Таким чином, під міжнародним транспортним правом слід розуміти систему міжнародно-правових принципів і норм, які регулюють відносини, що виникають у процесі використання різних видів транспорту у сфері міжнародного економічного співробітництва. Принципи і норми міжнародного транспортного права діста-ють своє юридичне закріплення у різних джерелах: міжнародних договорах та угодах з питань транспорту, актах міжнародних ор-ганізацій (асоціацій, конференцій, палат, комісій тощо). Найбільш поширеними є міжнародні договори з питань транс-порту (транспортні договори). Вони укладаються від імені і за до-рученням уряду центральними органами управління транспортом — міністерствами та іншими установами, які здійснюють керівницт-во залізничним, морським, річковим, повітряним транспортом. За кількістю країн, які беруть участь у подібного роду міжна-родних договорах, їх можна поділити на багатосторонні і двосто-ронні. До багатосторонніх договорів слід віднести, наприклад, Конвенцію про відкрите море, підписану у 1958 р. 13 державами; Угоду про Міжнародну спілку залізниць (1922 р.), Чиказьку кон-венцію з питань цивільної авіації (1944 р.). До цього виду угод слід віднести й угоди, укладені між окремими країнами Співдружності незалежних держав; Угоду про координаційні органи заліз-ничного транспорту СНД, підписану у Мінську 14 лютого 1992 р. (Україною вона не підписана), Угоду про використання повітря-ного транспорту, яка була підписана у Ташкенті 15 травня 1992 р. (не підписана Молдовою), та деякі інші. Міжнародні транспортні договори можуть бути різного зміс-ту, в них обов’язково враховується специфіка виду транспортних засобів. Так, у договорі про торговельне судноплавство визнача-ється, як правило, територія, на яку поширюється договір; питан-ня сприяння сторін свободі торговельного судноплавства; під-тримання і розвиток ділових відносин між органами управління транспортом; дотримання у міжнародному судноплавстві прин-ципу вільної і справедливої конкуренції; визнання національної належності судна; надання допомоги у разі корабельних катаст-роф і аварій та інші питання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття та джерела міжнародного транспортного права» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
