Регіональні економічні організації на пострадянському просторі
Розпад колишнього Союзу РСР обумовив пошук нових форм політичного, економічного, гуманітарного та іншого спів-робітництва між самостійними державами, які свого часу були союзними республіками. Так, були створені Співдружність Незалежних Держав (СНД), Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС), регіональне об’єднання з участю Грузії, України, Рес-публіки Узбекистан, Азербайджанської республіки та Республіки Молдова (ГУУАМ). Співдружність Незалежних Держав була створена у 1991 р. за участі 12 держав-членів — Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменія, Україна, Узбекистан. Крім розвитку співробітництва у сферах зовнішньої політики, політики безпеки і оборони, СНД покликана займатися питання-ми здійснення економічного співробітництва. З цією метою у 1993 р. держави-члени підписали Угоду про створення Економі-чного Союзу. Цей Союз покликаний був забезпечити вільний рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили, здійснення узгодженої політики у таких галузях, як грошово-кредитні відносини, бю-джети, ціни, податки, валютні питання і митне обкладання. Крім цього, завданнями цієї структури було заохочення вільного під-приємництва й інвестицій, підтримка виробничих операцій і створення прямих зв’язків між підприємствами і галузями, а та-кож узгодження господарського законодавства. В основу взаємовідносин між державами — членами СНД бу-ли покладені загальні та спеціальні принципи міжнародного еко-номічного права, а саме: невтручання у внутрішні справи, пова-жання прав і свобод людини; невтручання у внутрішні справи держави; мирне розв’язання спорів і незастосування будь-яких видів економічного тиску; відповідальність за взяті зобов’язання; виключення будь-якої дискримінації за національною та іншими ознаками щодо юридичних і фізичних осіб; проведення консуль-тацій з метою координації позиції і прийняття заходів у випадку здійснення економічної агресії з боку однієї держави або кількох держав, які не беруть участі в даному договорі, щодо будь-якої держави за договором. В Угоді про створення Економічного союзу СНД чітко визначені його цілі, які зводяться до такого: формування умов стабільного розвитку економік держав — учасниць цього договору в інтересах підвищення життєвого рівня їх населення; поетапне створення зага-льного економічного простору на основі ринкових відносин; створення рівних можливостей і гарантій для всіх суб’єктів госпо-дарювання; спільне здійснення економічних проектів, що мають за-гальний інтерес; вирішення спільними зусиллями екологічних про-блем, а також ліквідація наслідків стихійного лиха та катастроф. Інтеграція, координація дій у здійсненні економічних реформ, як свідчить зміст Угоди, досягається через використання таких форм, як створення міждержавної (багатосторонньої) вільної тор-гівлі, митного та валютного союзів, а також спільного ринку то-варів, послуг, капіталів і робочої сили. Кожна з цих форм має властиві їй засоби реалізації. Так, з метою створення асоціації ві-льної торгівлі держави — учасниці СНД домовилися про здійс-нення таких заходів: а) поетапне зниження і скасування митного обкладання, податків і зборів, а також кількісних і всіх інших рів-нозначних їм за своїми наслідками обмежень; б) гармонізацію ми-тного законодавства; в) спрощення митних процедур; г) уніфіка-цію форм митного законодавства для ведення митної статистики; д) поетапне зближення тарифів на перевезення вантажів і пасажирів, транзитних тарифів при дотриманні принципу свободи транзиту; є) недопущення несанкціонованого реекспорту третьої країни. У рамках цих заходів у 1994 р. був підписаний Договір про створення зони вільної торгівлі як однієї з важливих умов ство-рення митного союзу. Уже в 1995 р. були укладені угоди про митний союз між Російською Федерацією, Республікою Білорусь і Республікою Казахстан. Були прийняті і заходи щодо реалізації інших зазначених форм, які використовуються з метою поглиблення інтеграції, ко-ординації дій у здійсненні економічних реформ. Важливе значення мав підписаний у 1996 р. Договір про по-глиблення інтеграції в економічній і гуманітарній сферах між Ро-сійською Федерацією, Білорусією, Казахстаном і Киргизстаном. У цьому Договорі міститься спеціальний розділ «Економічне співробітництво», норми якого передбачають: — погодження основних напрямів, етапів і строків проведення економічних реформ, створення необхідних умов функціонуван-ня спільного ринку, забезпечення однаково сприятливих умов для свободи економічної діяльності суб’єктів господарювання своїх держав; — рівне право на придбання майна у володіння і користування ним на території будь-якої з цих держав відповідно до їх націо-нального законодавства; — проведення узгодженої політики ціноутворення, яка б виклю-чала цінову дискримінацію стосовно суб’єктів господарювання; — узгодження структурної політики (мається на увазі, ство-рення промислового й аграрного господарських комплексів, за-снованих на взаємодоповнюваності економік, максимальному використанні переваг раціонального поділу праці); — здійснення системи заходів державної підтримки в розвитку виробничої кооперації, заохочення виробничих капіталовкладень; — координація політики в грошово-кредитній і валютно-фінансовій сферах, створення ефективної платіжно-розрахункової системи; — створення єдиного науково-технологічного простору, забез-печення взаємодії проведення фундаментальних і прикладних нау-кових досліджень, включаючи організацію спільних наукових робіт з проблем, що становлять загальний інтерес і ряд інших положень. Для досягнення цілей, які передбачено цим Договором, були створені Міждержавна рада, Інтеграційний комітет та Міжпарла-ментський комітет. Міждержавна рада — це вищий орган управління інтеграцією, в якому представлені Глави держав, Глави урядів, міністри закордонних справ, а також Голова Інтеграційного комітету зі справ дорадчого голосу. Цей орган розробляє структуру співробітництва, визначає етапи, приймає відповідні рішення і контролює хід їх виконання, а також здійснює інші функції. Інтеграційний комітет — це постійно діючий виконавчий ор-ган, який розробляє і здійснює заходи, що випливають із догово-ру, забезпечує реалізацію рішень Міждержавної ради, програм інтеграції, договорів та угод тощо. Міжпарламентський комітет формується на пріоритетних засадах із парламентаріїв, що делегуються парламентами держав-учасниць у межах своїх повноважень. Крім того, він приймає мо-дельні акти, на основі яких розробляються акти національних за-конодавств, а також вносить пропозиції щодо питань розвитку правової основи інтеграції. У зв’язку зі створенням Євразійського економічного Співто-вариства рішенням його Міждержавної ради від 31 травня 2001 р. зазначені вище органи були відповідним чином реорганізовані у Міждержавну раду ЄврАзЕс, Інтеграційний комітет ЄврАзЕс і Міжпарламентський комітет ЄврАзЕс. 28 лютого 2003 р. Глави держав Республіки Білорусь, Республі-ки Казахстан, Російської Федерації й України підписали спільну заяву про створення передумов щодо подальшого поглиблення ба-гатостороннього економічного співробітництва і посилення інтег-раційних процесів. У цій заяві була висловлена рішучість щодо створення Єдиного економічного простору і початок відповідних переговорів. Результатом переговорів буде підготовка до вересня 2003 р. Угоди про формування Єдиного економічного простору, узгодженої економічної політики щодо ряду напрямів, гармоніза-цію відповідного законодавства і створення єдиної міждержавної незалежної Комісії з торгівлі і тарифів. Кінцевою метою, як зазна-чено в заяві, є створення організації регіональної інтеграції. Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС) було ство-рено 10 жовтня 2000 р. на основі Договору про заснування Євра-зійського економічного співтовариства, який був підписаний Президентом Російської Федерації, Республіки Казахстан, Кирги-зької Республіки і Республіки Таджикистан. Взагалі до підписан-ня цього договору відбулася ціла низка подій, які сприяли його підписанню. Як відомо, у вересні 1993 р. був підписаний у рам-ках СНД Договір про створення економічного союзу. У квітні 1994 р. була прийнята Угода про створення зони вільної торгівлі, а в січні 1995 р. — Угода між Білорусією, Казахстаном і Російсь-кою Федерацією про Митний союз. Далі у березні 1996 р. Біло-русь, Казахстан і Російська Федерація підписали Договір про по-глиблення інтеграції в економічній і гуманітарній галузях, а вже в жовтні 1997 р. ці держави прийняли рішення про пріоритетні напрями формування загального ринку товарів, послуг і капіта-лів. 26 лютого 1999 р. цими ж державами, а також і Таджикиста-ном був підписаний Договір про Митний союз і Єдиний економі-чний простір. Ці всі події передували підписанню 10 жовтня 2000 р. в Астоні Договору про заснування ЄврАзЕс. Відповідно до Договору про заснування цього співтовариства воно наділяється повноваженнями, які добровільно передають йому держави, що є його членами. Водночас, як зазначається в ст. 1 Договору, країни залишаються суверенними і рівноправни-ми суб’єктами міжнародного права. ЄврАзЕс створено для підвищення ефективності процесу формування Митного союзу і Єдиного економічного простору, а та-кож для реалізації інших цілей і завдань, визначених в Угоді про Митний союз, Договорі про поглиблення інтеграції в економічній і гуманітарній галузях, Договорі про Митний союз і Єдиний еко-номічний простір. Органами управління ЄврАзЕс є Міждержавна рада (Міжра-да), Інтеграційний комітет, Міжпарламентська асамблея (МПА) і Суд співтовариства. Рішення про припинення діяльності цих ор-ганів правління приймається Міждержавною радою. Міждержавна рада є вищим органом ЄврАзЕс, до складу яко-го входять глави держав і глави урядів держав-учасниць. Цей ор-ган розглядає принципові питання діяльності Співтовариства, пов’язані з загальними інтересами держав-учасниць, визначає стратегію, напрями і перспективи розвитку інтеграції і приймає рішення, спрямовані на реалізацію цілей і завдань ЄврАзЕс. Між-парламентська рада дає доручення Інтеграційному комітету, звертається із запитами і рекомендаціями до Міжпарламентської Асамблеї, із запитами до Суду співтовариства. Крім того, Міжра-да може створювати додаткові органи Співтовариства. Договір про заснування Співтовариства визначає періодич-ність проведення засідань Міжради. Так, вона збирається на рівні глав держав не рідше одного разу на рік і на рівні глав урядів не рідше двох разів на рік. Засідання проводяться під керівництвом представника країни, яка головує у Міжраді. У свою чергу, голо-вування в Міжраді та Інтеграційному комітеті здійснюється по-чергово в порядку російського алфавіту кожною державою Спів-товариства протягом одного року. Функції і порядок роботи Міжради визначаються Положен-ням, яке затверджується нею на рівні глав держав — учасниць ЄврАзЕс. Інтеграційний Комітет є постійно діючим органом ЄврАзЕс. До його основних завдань належать забезпечення взаємодії орга-нів Співтовариства, підготовка пропозицій щодо порядку денно-го засідань Міжради і рівня їх проведення, а також проектів рі-шень і документів. Крім того, Інтеграційний комітет покликаний здійснювати підготовку пропозицій щодо формування бюджету ЄврАзЕс і контроль за його виконанням, а також контроль за ре-алізацією рішень, прийнятих Міжрадою. З метою здійснення зазначених завдань Інтеграційний комітет приймає рішення в межах наданих йому повноважень, щороку подає Міжраді доповідь про стан справ у Співтоваристві і про хід реалізації його цілей і завдань, звіт про свою діяльність, а також виконання бюджету ЄврАзЕс. Він розглядає заходи, спрямовані на досягнення цілей Співтовариства, в тому числі укладення від-повідних договорів і проведення державами-учасницями єдиної політики з конкретних питань, і готує відповідні пропозиції. У разі необхідності Інтеграційний комітет має право звертатися з рекомендаціями до Міжради, з рекомендаціями і запитами до Міжпарламентської асамблеї й урядів держав-учасниць, із запи-тами до Суду співтовариства. Функції та порядок роботи Інтеграційного комітету визнача-ються Положенням, яке затверджується Міждержавною радою. До складу Інтеграційного комітету входять заступники глав урядів держав-учасниць, а його голова бере участь у засіданні Міжради. Засідання цього органу проводяться не рідше одного разу в три місяці. У період між засіданнями Інтеграційного комі-тету поточну роботу забезпечує Комісія постійних представників держав-учасниць при ЄврАзЕс, що призначається главами держав. Організація роботи інформаційно-технічного забезпечення як Міждержавної ради, так і Інтеграційного комітету покладається на Секретаріат Інтеграційного комітету, який очолюється Гене-ральним секретарем, що призначається Міждержавною радою за поданням Інтеграційного комітету строком на 3 роки. Генераль-ний секретар є вищою адміністративно-посадовою особою Спів-товариства. Він бере участь у засіданнях Міждержавної ради та Інтеграційного комітету. Міжпарламентська асамблея є органом парламентського Спів-робітництва в рамках ЄврАзЕс, основним завданням якого є роз-гляд питань гармонізації (зближення, уніфікації) національного законодавства держав-учасниць, приведення його у відповідність з договорами, укладеними в рамках Співтовариства з метою реа-лізації його завдань. Вона формується із парламентаріїв, що деле-гуються парламентами держав-учасниць. Міжпарламентська асамблея в межах своїх повноважень роз-робляє Основи законодавства в базових сферах правовідносин, які підлягають розгляду Міжрадою; приймає типові проекти, на основі яких розробляються акти національного законодавства. Вона може звертатися за рекомендаціями до Міжради, із запита-ми та рекомендаціями до Інтеграційного комітету і парламентів держав-учасниць, із запитами до Суду співтовариства. У складі Міжпарламентської асамблеї створені Постійні комі-сії з правових питань, з економіки і фінансів, з питань формуван-ня правових баз Митного союзу, з зовнішніх зв’язків, безпеки і регіональної взаємодії, а також Постійна комісія з соціальних і гуманітарних питань. Положення про Міжпарламентську асамблею затверджується Міждержавною радою. Суд співтовариства покликаний забезпечити однакове засто-сування державами—учасницями Договору про ЄврАзЕс та ін-ших договорів і рішень, що приймаються органами Співтовариства. Крім того, Суд співтовариства розглядає спори економічного характеру, що виникають між державами — учас-ницями договору з питань реалізації рішень органів Співтоварис-тва і положень договорів, що діють у його межах, дає роз’яснення і висновки щодо них. Суд співтовариства формується із представників держав-учасниць у кількості не більше двох від кожної з них. Судді призна-чаються Міжпарламентською асамблеєю за поданням Міждержа-вної ради строком на шість років. Організація і порядок діяльності Суду визначаються його ста-тутом, який затверджується Міжрадою. У договорі про заснування ЄврАзЕс зазначено, що прийняття його членів відкрите для всіх держав, які беруть на себе зобов’язання, що випливають із вказаного договору та інших чинних у рамках цього Співтовариства договорів. Крім того, кожна дер-жава повинна належним чином виконувати свої зобов’язання. Членство будь-якої держави в Співтоваристві може бути припи-нене у зв’язку з невиконанням своїх зобов’язань, а якщо це від-буватиметься систематично, то така держава підлягає виключен-ню із Співтовариства. Подібні заходи передбачені й у разі невиконання зобов’язань щодо фінансування бюджету Співтовариства. Взагалі принцип фінансування є основою принципу голосування. Так, за Росією закріплено 40 % голосів, за Білорусією та Казах-станом — по 20 %, за Киргизстаном та Таджикистаном — по 10 %. Будь-яка держава-учасниця може вийти зі складу ЄврАзЕс, попередньо урегулювавши свої зобов’язання перед співтоварист-вом та його членами і подавши до Інтеграційного Комітету офі-ційне повідомлення, щодо свого виходу не пізніше, ніж за 20 мі-сяців до дати виходу. Припинення членства настає в поточному бюджетному році, якщо повідомлення було направлено до при-йняття бюджету Співтовариства на наступний бюджетний рік. Якщо повідомлення направлене після прийняття бюджету на на-ступний рік, то припинення членства відбувається в наступному бюджетному році. ЄврАзЕс наділена правоздатністю, яка необхідна для реаліза-ції його цілей і завдань. Вона може установлювати відносини з державами та міжнародними організаціями, укладати з ними від-повідні договори. Крім того, вона користується й іншими права-ми юридичної особи, зокрема має право придбавати майно і роз-поряджатися ним, виступати в суді, відкривати рахунки і здійснювати операції з грошовими коштами. Зміст діяльності ЄврАзЕс також віддзеркалюється і в Заяві глав держав Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Кирги-зької Республіки, Російської Федерації і Республіки Таджикистан про заснування Євразійського економічного співтовариства, зроблені 10 жовтня 2000 р. в Астоні. Зокрема, як було зазначено в цій Заяві, діяльність Співтовариства буде спрямована на вирішення таких завдань: а) в галузі зовнішньоторговельної і митної політики: — завершення оформлення в повному обсязі режиму вільної торгівлі, формування єдиного митного тарифу і єдиної системи заходів нетарифного регулювання; — введення погодженої системи преференцій; — установлення загальних правил торгівлі товарів і послуг і їх доступу на внутрішні ринки; — вироблення погодженої позиції держав-членів щодо взає-мовідносин із СОТ та іншими міжнародними економічними ор-ганізаціями; — введення уніфікованого контролю валютного регулювання і валютного контролю; — створення механізму ефективного функціонування платіж-но-розрахункових відносин; — створення загальної уніфікованої системи митного регулю-вання, в рамках якої діють уніфіковані правила митного оформ-лення і митного контролю, застосовуються єдині митні режими; — забезпечення економічної безпеки на зовнішніх кордонах Співтовариства, боротьби з контрабандою та іншими видами митних правопорушень; — зміцнення облаштування зовнішніх кордонів Співтовариства; б) в галузі економічної політики: — проведення узгодженої структурної перебудови економіки; — розроблення та реалізація спільних програм соціально-економічного розвитку; — створення загальної платіжної системи; — забезпечення взаємодії валютно-фінансових систем; — створення рівних умов для виробничої та підприємницької діяльності; — формування спільного ринку транспортних послуг і єдиної транспортної системи; — формування загального енергетичного ринку; — проведення спільних досліджень і розробок з пріоритетних напрямів науки і технології; — створення рівних умов для доступу на ринку іноземних ін-вестицій; — створення уніфікованої системи правового регулювання формування і діяльності фінансово-промислових груп на багатосто-ронній основі; в) в соціально-гуманітарній галузі: — гармонізація національних систем освіти, розвиток науки і культури; — гармонізація національних систем забезпечення мінімаль-них соціальних стандартів; — надання громадянам держав—членів Співтовариства рівних прав в отриманні освіти і медичної допомоги на всій його території; г) у правовій сфері: — зближення, гармонізація національного законодавства; — створення механізму погодження і прийняття національних законодавчих та інших нормативних правових актів державами-членами з питань, що стосуються їх зобов’язань у рамках ЄврАзЕс; — синхронізація строків виконання внутрішньодержавних процедур за договорами, укладеними в рамках ЄврАзЕс; — забезпечення взаємодії правових систем держав-учасниць з метою створення загального правового простору у рамках Спів-товариства. 31 травня 2001 р. у Мінську було проведено перше засідання Міждержавної ради держав — членів ЄврАзЕс, на якому главами дер-жав був підписаний пакет із 18 основних документів, що регламен-тують діяльність Співтовариства, як нової міжнародної організації. Регіональне об’єднання за участі Грузії, України, Республіки Узбекистан, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова (ГУУАМ) було створено 1 червня 2001 р. відповідно до Ялтинсь-кої Хартії. Створенню цього об’єднання передувала відповідна робота керівників цих країн. Ще 10 жовтня 1997 р. у Страсбурзі під час саміту Ради Європи було прийняте Спільне комюніке, бу-ло прийнято Глав держав України, Грузії, Азербайджанської Рес-публіки і Республіки Молдова. У цьому документі наголошувалося на необхідному розвитку чотирьохстороннього співробітництва для зміцнення стабільності і безпеки в Європі, на основі принципів поваги суверенітету, територіальної цілісності, непо-рушності кордонів держав, демократії, верховенства законів і по-ваги прав людини. А 24 квітня 1999 р. у Вашингтоні в рамках зу-стрічі на вищому рівні Ради Євроатлантичного партнерства відбулася зустріч Президентів держав — учасниць ГУАМ і Узбекистану. За підсумками зустрічі була прийнята Вашингтон-ська заява, внаслідок якої до зазначеної структури увійшов і Уз-беки- стан. Отже, ГУАМ було трансформовано в ГУУАМ. 6 листопада 2002 р. у Нью-Йорку під час 55-ї сесії Генераль-ної Асамблеї ООН відбулася зустріч Президентів держав — учасниць ГУУАМ, на якій був прийнятий Меморандум, що передба-чав активізацію співробітництва в рамках цього регіонального об’єднання. Було прийнято рішення про проведення регулярних самітів глав держав і зустрічі міністрів закордонних справ дер-жав — учасниць ГУУАМ, а також був створений координуючий орган — Комітет національних координаторів. Як було визначе-но, головним завданням співробітництва є створення умов для міжгалузевих контактів і прямих зв’язків між відповідними дер-жавними органами та відомствами країн ГУУАМ. Ефективне фу-нкціонування транспортного коридору Європа—Кавказ—Азія і розвиток його інфраструктури було визнано безумовним пріори-тетом у співробітництві. І вже 7 червня 2001 р. в Ялті відбувся перший саміт президентів ГУУАМ, під час якого і була підписа-на Ялтинська Хартія цього об’єднання. Як зазначалось, у Ялтинській хартії метою співробітництва ГУУАМ є: — сприяння соціально-економічному розвитку; — зміцнення і розширення торговельно-економічних зв’язків; — розвиток і ефективне використання в інтересах країн ГУУАМ транспортно-комунікаційних магістралей і відповідної інфра-структури, розташованої на їх території; — зміцнення регіональної безпеки в усіх сферах діяльності; — розвиток відносин у галузях науки, культури і в гуманітар-ній сфері; — взаємодія в рамках міжнародних організацій; — боротьба з міжнародним тероризмом, організованою зло-чинністю та наркобізнесом. Як зазначено у Ялтинській хартії, співробітництво в рамках ГУУАМ здійснюється на загальновизнаних нормах і принципах міжнародного права, зокрема поваги суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і невтручання у внутрішні справи дер-жав-учасниць. Було визначено, що основним напрямом співробітництва ГУУАМ є: економіка, наука, технології та навколишнє середо-вище; інфраструктура транспорту, енергетики, телекомунікації; спільні інвестиційні і фінансові проекти; гуманітарна сфера, культура, освіта, засоби масової інформації, обмін молоді, інші на-прями, які становлять взаємний інтерес. Важливо зазначити, що держави-учасниці можуть вносити пропозиції щодо розширення сфер співробітництва. Ялтинська хартія наголошує, що ГУУАМ відкрите для нових учасників, які повною мірою підтверджують свою відданість цілям і принципам ГУУАМ, закріпленим у його основних документах. Ялтинська угода визначила й організаційну структуру ГУУАМ. Вищим органом ГУУАМ є щорічні зустрічі глав держав. Голову-вання у ГУУАМ здійснюється державами-учасницями в алфавіт-ному порядку. На цих зустрічах приймається рішення щодо ос-новних напрямів політичного, економічного та гуманітарного співробітництва в рамках ГУУАМ, створення спеціалізованих органів ГУУАМ, а також погоджуються позиції з актуальних пи-тань міжнародного життя, які становлять взаємний інтерес. Виконавчим органом ГУУАМ є засідання міністрів закордон-них справ, яке проводиться, як правило, два рази на рік. На цих засіданнях розглядається питання виконання домовленості в рам-ках ГУУАМ, а також готуються для розгляду на зустрічах глав держав пропозиції щодо подальшого розвитку і поглиблення співробітництва об’єднання. Робочим органом ГУУАМ є Комітет національних координаторів, до складу якого входять призначені міністрами закордонних справ національні координатори по одному від кожної держави-учасниці. Зазначений Комітет координує діяльність у рамках ГУУАМ між державами-учасницями, забезпечує підготовку зустрічі глав держав і засідань міністрів закордонних справ. Засідання комітету прово-дяться щоквартально, почергово в державах-учасницях. Координацію співробітництва між країнами ГУУАМ на галу-зевому рівні покладено на вісім Робочих груп, а саме: з питань енергетики, транспорту, торговельно-економічних питань, з пи-тань інформатики і телекомунікації, культури, науки й освіти, ту-ризму, боротьби з тероризмом, організованою злочинністю і роз-повсюдженням наркотиків. Рішення з питань, що обговорюються в рамках ГУУАМ, при-ймаються консенсусом. Найбільш важливими міжнародно-правовими документами, які були прийняті в рамках ГУУАМ і які створюють відповідну правову базу його діяльності, є Ялтинська хартія ГУУАМ; Кон-венція держав — учасниць ГУУАМ про взаємне надання допо-моги з консульських питань; Положення про Раду міністрів зако-рдонних справ держав ГУУАМ; Угода про створення зони вільної торгівлі між державами — учасницями ГУУАМ; тимча-сове Положення про інформаційний офіс ГУУАМ у Києві; рі-шення Глав держав — учасниць ГУУАМ про статус спостеріга-чів у діяльності ГУУАМ; Угода про співробітництво між Урядами держав — учасниць ГУУАМ у сфері боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинності; документи про співробітництво в окремих галузях.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Регіональні економічні організації на пострадянському просторі» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
