Характеристика інших джерел міжнародного економічного права
Не менш важливим джерелом міжнародного економіч-ного права вважається міжнародно-правовий звичай. Саме в ньо-му можуть бути закріплені неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і здійснення міжнародних економічних відно-син. Вони використовуються з мовчазної згоди сторін (мовчазний договір) і, як правило, не мають свого формального (письмового) закріплення в жодному договорі або угоді. Такі норми, як правило, виникають і розвиваються в процесі тривалої практики міжнарод-них відносин. На це звернуто увагу у ст. 38 Статуту Міжнародного суду: «Міжнародний звичай як доказ загальної практики визнано правовою нормою». Тобто не будь-яка практика може стати міжна-родним звичаєм, а лише та, яка віддзеркалює лінію обов’язкової по-ведінки, на яку погодилось міжнародне співтовариство. Міжнародні звичаї, як певні регулятори міжнародних відно-син, часто використовуються в галузі торговельного мореплавст-ва та деяких інших. Тривале використання правил, закладених у міжнародних звичаях, веде до переростання їх у міжнародно-правові норми. Отже, звичаї, правила, закріплені в них, стають джерелами міжнародного економічного права. Для прикладу можна посла-тися на таке: держави мають невід’ємний суверенітет над своїми природними ресурсами і багатствами. Це загальновідоме поло-ження. Ураховуючи його часте використання у сфері міжнарод-них економічних відносин, воно спочатку було закріплене в ре-золюції Генеральної Асамблеї ООН, а потім у ряді міжнародних актів і в такий спосіб перетворилось у норму МЕП. Слід зазначити, що, як і в міжнародному публічному праві, в міжнародному економічному праві останнім часом спостеріга-ється використання звичаїв, які створюються не в результаті три-валої практики, а через визнання державами кількох або навіть одного нормативно-правового або неправового акта. Такі норми спершу формулюються, наприклад, у рекомендаціях міжнарод-них економічних організацій, які не мають нормативного харак-теру, а потім визнаються державами як звичаєві норми і регулю-ють їх відносини вже в цій якості. Предметом дискусій, які ведуться в межах МЕП, є також і де-які питання, пов’язані з його джерелами. Одним із них є питання про те, чи є джерелом МЕП рішення міжнародних організацій. На нашу думку, оскільки вони, як правові акти, містять у собі відповідні правила та принципи здійснення міжнародних еконо-мічних відносин, розраховані на неодноразове їх використання і здебільшого не мають конкретного адресата, їх можна і треба розглядати як джерела міжнародного економічного права. До та-ких актів належать резолюції Генеральної Асамблеї ООН, а та-кож її міжнародних організацій. Проте є й така думка, що, оскі-льки резолюції та рішення Генеральної Асамблеї ООН мають рекомендаційний характер, то вони не є обов’язковими для вико-нання і не мають правового характеру. Останній підхід дає змогу здійснювати зовнішньоекономічні відносини на нерівноправній, дискримінаційній основі, особливо у взаємовідносинах з країнами, що розвиваються, забезпечує збе-реження колоніального характеру таких відносин. Але він супе-речить самій ідеї створення й існування ООН та інших міжнародних організацій. Відомо, що закріплені, наприклад, у Статуті ООН основні принципи міжнародного права є базою для міжна-родно-правового регулювання міжнародних економічних відно-син. Держави — члени ООН, вступивши до цієї міжнародної ор-ганізації, беруть на себе зобов’язання дотримуватися цих принципів в усіх напрямах зовнішньої діяльності, зокрема і в сфері міжнародних економічних відносин. У Статуті ООН містяться норми, які сприяють утвердженню рівності «великих» і «малих» націй, економічному прогресу всіх народів. Їх ігнорування членами ООН слід розглядати як пору-шення норм міжнародного права. Норми Статуту ООН набувають свого подальшого розвитку у багатьох резолюціях її Генеральної Асамблеї. Так, у резолюції 2625 (ХХV) від 25 жовтня 1970 р., яка схвалила Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, Генеральна Асамблея підкреслила, що ця Декларація є важливим кроком у розвитку міжнародного права і відносин між державами у справі забезпечення дії правових норм. Особливо важливе значення в галузі міжнародного економіч-ного права мають акти створеної Генеральною Асамблеєю Кон-ференції ООН з торгівлі і розвитку (КТР). Саме вона на своєму першому засіданні прийняла Принципи міжнародних торговель-них відносин і торговельної політики. Важливу роль у розвитку міжнародних економічних відносин відіграють акти й інших міжнародних організацій. До них можна віднести Декларацію про встановлення нового міжнародного економічного порядку і Програму дій щодо встановлення нового міжнародного економічного порядку, які були прийняті на VI спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р.; Хартію еконо-мічних прав і обов’язків держав, прийняту на 29-й сесії Генераль-ної Асамблеї ООН у 1974 р.; Лімську декларацію про промисловий розвиток і співробітництво, прийняту на конференції Організації ООН з промислового розвитку в 1975 р., та ін. Усі ці акти слід роз-глядати як джерела міжнародного економічного права. Своєрідними джерелами міжнародного економічного права є міжнародні кодекси поведінки. Вони почали створюватись на-прикінці 70-х років з ініціативи країн, що розвиваються. У цих міжнародно-правових документах систематизовані правила пове-дінки відповідних суб’єктів міжнародних економічних відносин (лінійних конференцій, транснаціональних корпорацій) або у від-повідному напрямі економічної діяльності (передання техноло-гій — Кодекс поведінки у галузі технологій; контроль за обме-женням ділової практики — Кодекс узгоджених на багатосторонній основі справедливих принципів і правил для контролю за обмежувальною діловою практикою). Одним із перших таких ко-дексів був розроблений Конференцією ООН з торгівлі і розвитку Кодекс проведення лінійних конференцій, норми якого регулю-вали організацію лінійних перевезень у галузі торговельного мореплавства. Важливим кодексом є Міжнародний кодекс рекламної діяльно-сті, який був розроблений Міжнародною торговельною палатою. Він поширюється на всі види реклами будь-яких товарів і послуг. Поведінку державних службовців регулює Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб, який був прийнятий відповід-но до резолюції Генеральної Асамблеї ООН 12 грудня 1996 р.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Характеристика інших джерел міжнародного економічного права» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
